Українці в Залі хокейної слави

10 вересня 1943 року в містечку Кінгстон, гіпотетичній прабатьківщині хокею як такого, відкрили Зал хокейної слави.

Відтоді цей музей живої історії багато подорожував. 1963 року Зал слави отримав власне приміщення на території CNE у Торонто. І тільки через три десятиліття переселився туди, де його звикли бачити і канадці, і гості столиці Онтаріо — у колишню будівлю Банку Монреаля, побудовану 1885 року.

Зал хокейної слави — галерея розвитку як канадського, так і європейського хокею. У його залах розміщено стенди з хокейним інвентарем, який використовується під час гри; ковзани, зроблені вручну; перші ключки, а також фотографії й малюнки… Стенди рясніють фотографіями гравців, які вдостоїлися цієї честі за особливі заслуги. Цензом для можливості потрапити в Зал слави є 500 зіграних у НХЛ матчів для голкіперів і 800 — для захисників та форвардів. Є й інші статистичні показники, наприклад, кількість шут-аутів і переможних матчів — для воротарів, а також закинутих шайб, набраних очок, виграних Кубків Стенлі або Кубків Канади/світу — для польових гравців. Гравець, потрапивши в Зал слави, отримує золотий перстень із зображенням емблеми НХЛ, на якому вигравіювано його прізвище.

Є у Залі слави й наші колишні співвітчизників, і навіть українці. 18 червня 2008 року в Зал слави НХЛ було включено нового російського хокеїста — легендарного гравця клубу ЦСКА, збірної СРСР і детройтських «Червоних крил» Ігор Ларіонов. Раніше з російських хокеїстів туди входили лише тренер Анатолій Тарасов, голкіпер Владислав Третяк і В’ячеслав Фетисов, із яким Ларіонів разом вирушив в НХЛ 1989 року. У номінації «Лауреати» — легендарний бомбардир Валерій Харламов…

Далеко не всі спортсмени з українським корінням з різних причин афішували свій зв’язок з історичною батьківщиною. Найяскравіший приклад — легендарний Уейн Гретцькі. Історики хокею досі ламають списи, кому з двох народів — українцям чи білорусам — «приписати» спорідненість із великим гравцем. Сам же Уейн, чиє коріння можна виявити і в білоруському Могильові, і в українських Підгайцях (нині — Тернопільської області), до цього завжди був абсолютно байдужий. Себе вважає справжнім канадцем і хіба що в мемуарах згадує про колискову незрозумілою мовою (українською чи білоруською), яку в дитинстві наспівувала йому бабуся. Зате зустрічаючись із Папою Римським Іваном Павлом II, Уейн не проминув зазначити, що має… польське коріння.

Але ми звернемо свою увагу на хокеїстів, чию приналежність до української нації не треба доводити, вишукуючи документи в архівах чи роблячи тести на ДНК. За 90 років у лізі було вдосталь гравців, які самі себе називали українцями, їхніми досягненнями пишалася чисельна діаспора наших земляків у США, Канаді та інших країнах.

Літописці НХЛ підрахували, що у XX столітті (тобто за 83 сезони) понад шість десятків польових гравців українського походження разом зіграли в найсильнішій лізі світу 28714 матчів, закинули 7310 шайб, зробили 11037 результативних передач, у сумі набравши 18347 очок (у середньому по 0,639 очка за гру), відбули 19958 хвилин штрафу (в середньому по 0,7 хвилини за гру).

Показники ж трьох українських воротарів ще солідніші: 2432 гри, 1186 перемог, 379 нічиїх, 805 поразок, 170 «сухих» матчів (з них 115 — на рахунку ); пропущених шайб у середньому за гру — 2,47. Недарма три «наші» голкіпери (Террі Савчук, Джонні Бовер і Уолтер Брода) потрапили в Зал слави.

Крім трійки воротарів, у святая святих НХЛ ще семеро українців — форварди Уоллі Становські, Майк Боссі (Босий), Джонні Буцик, Бронко Хорват, Білл Мосієнко, Бернард Федерко і Дейл Хаверчук. Напевно, скоро там увіковічать і ім’я Дейва Андрійчука. Цей легендарний хокеїст — діючий рекордсмен Ліги за кількістю шайб, закинутих у більшості, — закінчив виступати лише два роки тому, а боси НХЛ, вносячи кандидатури в Зал слави, зазвичай витримують паузу.

Крім десятка «вінценосних», справжніми зірками ліги можна сміливо назвати також форвардів Віктора Стасюка (разом із Буциком і Хорватом він виступав у знаменитій «українській трійці» нападу «Бостон Брюїнз» кінця 1950-х, яка ввійшла в історію НХЛ під назвою UKR-LINE), Брайана Беллоуза, Грега Поліса, Майка Крушельницькі, Ореста Кіндрачука, Стена Смила, а також захисника Дейва Семенко (відомий тафгай, який тривалий час був «охоронцем» Гретцькі).

У Залі cлави НХЛ зберігається безліч експонатів, що розповідають про історію НХЛ і людей, які цю історію творили. Є там і ключка Білла Мосієнко разом із трьома шайбами, з допомогою яких наш співвітчизник встановив феноменальний рекорд.

Білл Мосієнко народився у Вінніпегу (Манітоба, Канада), відомому «розпліднику» хокейних талантів. Починав він осягати ази майстерності в клубі «Вінніпег Монаркс», після чого встиг відзначитися в «Провіденс» і «Канзас-Сіті», перш ніж 1941 року приєднався до «зграї» «Чорних яструбів» із Чикаго, де грав правим нападаючим аж до 1955 року.

23 березня 1952 року в знаменитому нью-йоркському «Медісон Сквер Гарден» Білл закинув у ворота «Нью-Йорк Рейнджерс» три шайби за 21 секунду! Це досягнення навряд чи колись поб’ють.

Білл Мосієнко помер 1994 року у віці 73 років. Почиває він на цвинтарі Вінніпегу. У цьому місті люблять і пам’ятають Мосієнка. Ім’ям спортсмена названо одну з місцевих спортивних арен. А на глухій цегляній стіні одного з будинків намальовано величезну картину-графіті — усміхнений Білл тримає в руці три шайби.

Володимир Масарик, Дзеркало тижня