Його батько брав участь у параді Перемоги, а він став призером трьох Олімпіад. Історія Абсента - Короля королів

Перш ніж ми почнемо, пропоную відгадати декілька зачепок, які наштовхнуть вас на спортсмена, про якого йтиметься у матеріалі. Перша з них: Бамблбі з Трансформерів. Друга: сенатор, призначений Калігулою. Третя: G8-F6. Якщо ваша відповідь не "кінь", то спробуйте відгадати ще раз. А якщо вгадали - сідлайте цього коня і поїхали!

Березневий вечір 1952 року у Джамбулі (нині Тараз, Казахстан) видався похмурим і вологим. Погода пахла неспокоєм і тривогою, дощ періщив у скляні шибки, холодний вітер пронизав до кісток. У буланої кобили Баккари були інші причини для тривожності: ось-ось вона мала народити на світ довгожданого сина. Він не забарився і тієї ж ночі з'явився на світ у конюшні Джамбульського кінного заводу. Нескладний, худий і маленький, жеребець зовсім не нагадував свого відомого батька - сірого ахалтекінського коня Араба, відомого також своїм військовим йменням Казбек. Того самого, який поставив швидкісний рекорд, брав участь у знаменитому пробігу Ахшабад - Москва, встановив рекорд висотного стрибка і який приймав парад Перемоги у 1945 році разом з маршалом Жуковим.

Стоп, почекай. Який Жуков? Які стрибки? Які рекорди? Що це в біса за ахалтекінський кінь? І найголовніше - це що, реально матеріал про коня?!

Що ж, це матеріал не просто про коня, а про учасника трьох Олімпіад, якого визнали найкращим спортивним конем у світі. Але для того, щоб ваша мандрівка була зручною і комфортною, пропоную невеликий словник:

Ахалтекінець - верхова кінна порода, виведена на території нинішнього Туркменістану близько 5000 років тому. Добре пристосований до пустельного клімату, невибагливий у кормі, легко переносить спрагу, енергійний, має незвичайний екстер'єр (високий зріст, суха конституція, довгі лінії  і глибока грудна клітка, чим нагадує борзого пса або гепарда).

Виїздка - один з видів класичного кінного спорту, демонструє гармонійну взаємодію вершника і коня через чіткість виконання певних фігур і вправ. Екстер'єр - зовнішній вигляд тварини, в нашому випадку - коня.

Конкур - змагання з подолання перешкод верхи на коні, що проходять на конкурному полі.

Олімпійські ігри - найвідоміші міжнародні спортивні змагання, які проводяться раз на чотири роки. Коні беруть участь в Олімпійських іграх ледь не з початку їх заснування.

Засинхронимось: у вас є зручний кінний словник, ви вже непогано орієнтуєтесь у кінному спорті і готові читати про Абсента. Все вірно, це не одрук і не випадково додане сюди меню вашого улюбленого бару, саме так назвали сина Араба і Баккари, якому судилось стати легендою.

Абсент міг не стати олімпійським призером, в юності його ледь не здали на м'ясо

Вороний породистий кінь з білою плямою у вигляді зірки на лобі і білими відмітинами на ногах, схожими на панчохи, одразу став місцевим улюбленцем. Незважаючи на нескладність і досить широку кістку, Абсент демонстрував природну грацію і відточені рухи, однак у перегонах батьківської швидкості не показував, тому з Ашхабадського іподрому його повернули назад на Луговський кінний завод вже через пару років. Завод переживав непрості часи, його росформовували і багатьох ахалтекінців віддавали у сільскі господарства. Але замість нової домівки на коней чекала прикра смерть - їх здавали на м'ясо. Така доля чекала і на Абсента, але обійшлось: директор радгоспу "Луговий" вирішив залишити на балансі групу коней-"смертників", яких готували на убій і серед яких був майбутній чемпіон. Шанс, який не можна було прогавити.

І Абсент не проґавив! За шість років з нескладного лошати він перетворився на прекрасного ахалтекінського скакуна. У спортивній групі, куди його визначили, Абсент успішно осягав науку верхової їзди і демонстрував значні успіхи. У 1958 році він став учасником Всесоюзної сільськогосподарської виставки, де став найпомітнішим персонажем. Рекордист породи, високий, з плавними лініями, блискучим станом і граційною ходою, Абсент одразу звернув на себе увагу членів збірної СРСР з верхової їзди, зокрема і відомого майстра спорту Сергія Філатова. Але варто було провести коня по колу, як інтерес до нього згас: у Абсента не було широкого кроку – одного з головних атрибутів виїздки. Здавалося, черговий шанс втрачено, але у Філатова були свої думки на рахунок ахалтекінця. Розуміючи потенціал скакуна, відомий наїзник забрав Абсента з Джамбула до Москви. До майбутньої Олімпіади-1960 року залишалось два роки і Філатов зробив ставку на вороного ахалтекінця.

Абсент вчепився за нову можливість мертвою хваткою! Вже за два місяці вони з Філатовим взяли участь у міжнародному турнірі у Гамбурзі, де отримали схвальні відгуки глядачів та експертів. Розумний і кмітливий, Абсент швидко вчився і покірно виконував команди Філатова. Для обох виїздка була фактично новим видом спорту, адже до цього вони спеціалізувались на конкурі. Тим не менш, Абсент намагався виконувати все, що від нього вимагав досвідчений вершник. Філатов розумів, що не помилився з вибором: в його руках опинився розумний, слухняний і працьовитий талант.

Поки ви захоплюєтесь креативністю автора у виборі ідеї для матеріалу, розминаєте шию і з нетерпінням чекаєте, що ж сталось на Олімпіаді-1960, тримайте чергову порцію слів для кінного словника:

Аллюр - вид поступального руху коня. Бувають природні і штучні аллюри. В конкурі, аллюр - це елемент, якому вершник тренує коня. Малий приз - середній клас змагань у виїздці, який дозволяє продемонструвати ступінь натренованості коня. Великий приз - вища категорія змагань у виїздці, найважча програма змагань у конкурі. Пасаж - один з основних елементів школи верхової їзди, різновид аллюру виїздки рись. Піаффе - один з основних елементів школи верхової їзди, логічне продовження пасажу, після якого кінь починає підбирати задні копита, а потім знову йти вперед без активної участі вершника.

Підготовка до Олімпіади, особливості виховання і незвичайна дієта

Вже через рік Абсент вивчив 32 елементи програми Великого призу. Труднощі були лише з одним аллюром - піаффе. Через довгу поясницю, Абсент дуже швидко втомлювався при переході з пасажу в піаффе, але Філатову і його помічнику вдалось знайти рішення: вершник стояв на землі і тримав уздечку, а помічник лоскотав задні ноги коня батіжком. Абсент лоскотань не любив, тому намагався підсмикнути ноги догори. Так ці троє «протанцювали» місяць і досягли свого – Абсент навчився бездоганно переходити з пасажу в піаффе. Всього за рік він вивчив усі 33 елементи!

1959 рік став для Абсента і Сергія Філатова проривним: участь в Лейпцизькій виставці, перше місце у заліковому чемпіонаті СРСР, срібний приз на передолімпіадних змаганнях у Санкт-Галлені. Швейцарське срібло стало одночасно почесним і прикрим. З одного боку Абсент здобув міжнародну славу, а Філатова при нагороджені навіть похвалив принц Бернгард, зауваживши, що у Санкт-Галлені вони з Абсентом другі, але на Олімпіаді в Римі будуть перші. З іншого боку, від першого місця нерозлучну парочку відділив всього один бал, знятий за відсутність дисципліни!

Стоп. Ти ж писав, що Абсент був ледь не людиною у конячому обліку? Такий слухняний і смирний, а тут зрив дисципліни?

Так, темперамент і непростий характер Абсента були одночасно його благословенням і прокляттям. Кінь пам’ятав як ласку, проявлену до нього, так і немилість. Філатов був жорстким наїзником. Міг пришпорити коня, якщо той думками був не на манежі, а з приємними кобилами. Абсент в свою чергу «мстив» тим, що міг застопоритись під час виїздки саме на тому місці, де його карали. До того ж, душа Абсента була душею жеребця, вільного і дикого скакуна, а не звичайної їздової клячі. Унікальність зв’язку між Філатовим і Абсентом була у тому, що досвідчений вершник міг «читати» настрій коня, підбирати правильні слова і ставився, як до рівного партнера. А ще - частував цукром і... солоними огірками, які Абсенту дуже подобались.

Падіння Риму, "Чорний лебідь", отруєння сина

Дорога з Москви до Риму була настільки виснажливою, щоб обійтись цукром і огірками було неможливо. Спочатку Абсента залізницею привезли до Одеси, потім морем доправили в італійський порт в Неаполі, а звідти – знову у вагоні до Риму. Кінь був виснаженим і втомленим, виступ опинився під загрозою зриву… Але вкотре ахалтекінець відчув поклик предків, повністю відновившись за декілька днів. 5 вересня 1960 року Абсент разом з Сергієм Філатовим вийшли на заповнений стадіон Піаца де Сієна і у гробовій тиші безпомилково відкатали обов’язкову програму Великого призу.

Щойно вони закінчили, стадіон вибухнув! Овації не стихали декілька хвилин, Абсент і Філатов насолоджувались заслуженим тріумфом. Але це ще був не кінець. З 17 номінантів судді обрали п’ятьох фіналістів, чиї виступи проглянули ще раз, тепер – у записі на кіноплівці. В очікуванні вердикту Абсент, мабуть, згадував всі ті миті розчарування, які пережив протягом свого життя. Моменти падінь, програшів і поразок проносились перед розумними очима скакуна. А можливо, він просто хотів апетитний огірочок і апетитну кобилку, байдуже в якій послідовності. Час тягнувся вічно, аж нарешті судді оголосили вердикт. 5 вересня 1960 року син відомого батька, якого забракували у скачках, перекваліфікували в інший вид спорту, щоденно виснажливо тренували і до всього ледь не пустили на ковбасу, став олімпійським чемпіоном. Першим жеребцем не німецького походження, якому підкорились Олімпійські ігри!

Перемога на Олімпіаді-1960 принесли Абсенту світову славу і прізвисько «Чорний лебідь» через його неймовірної краси екстер’єр і богемну грацію. Філатов отримав декілька десятків пропозицій продати коня, але він погодився на жодну з них. Вершник розумів, кому завдячує своїм олімпійським золотом, тому почав одразу готуватись до наступної Олімпіади, яка мала відбутись у Токіо.

Повернулись щоденні тренування, але паралельно з цим Абсент отримав доступ до найбажанішого, адже його почали активно долучати до розведення потомства. За наступний десяток років Абсент дав життя більше 70 нащадкам, деякі з них були рекордистами породи, а деякі – такими ж прекрасними спортсменами-переможцями, як і він сам. Зокрема, син Абсента Абакан виграв декілька чемпіонатів світу та Європи, мав великі шанси на перемогу в Олімпійських іграх, але несподівана гибель у молодому віці перекреслила усе. Ходили чутки, що Абакана отруїли вершники-конкуренти, для конкурної конкуренції такі методи не були чимось новим…

Корабельна аварія, якої не сталося, токійський п'єдестал, відставка Філатова

Але повернемось до нашого героя. На XVIII Олімпіаду-1964 у Токіо Абсент добирався у трюмі вантажного корабля. Море штормило, корабель кидало хвилями, пасажири готувались до неминучого кінця. Коні падали і бились копитами, впав і Абсент… На щастя, найгіршого не трапилось. Корабель благополучно дістався Токіо, жеребця обстежили, травма виявилась несерйозною. Вже за пару днів Абсент тренувався у звичайному режимі. Експерти пророчили Філатову і Абсенту ще одне золото, але доля мала на них інші плани.

Напередодні виступу, вершник вирішив спитати поради щодо виїздки у судді, а той порадив не так сильно натягувати узду і дати Абсенту більше свободи для маневру. Під час виступу Філатов так і зробив, але сміливий і розумний кінь раптом розгубився і, не відчуваючи сильної руки вершинка, почав плутати команди. Перший день змагань вони закінчили на 5-му місці, що викликало лють наїзника. Наступного дня Філатов уже керував Абсентом у звичній манері і кінь відплатив тим, що бездоганно виконав усі команди. Черговий п’єдестал, але цього разу – медалі бронзового ґатунку!

Невідомо, як би виступили Філатов і Абсент на своїй третій Олімпіаді. За чутками, керівництво кінного клубу ЦСКА, за який виступав дует, ще до Токіо тиснуло на вершинка, звинувачуючи його у постійних порушеннях спортивного режиму і пияцтві. Після Олімпіади тиск посилився. Мета була очевидна: забрати Абсента і віддати іншому наїзнику. Філатов, маючи непростий і запальний характер, воював з керівництвом клубу скільки міг, але врешті здався і закінчив спортивну кар’єру. Пару років, що лишались йому до "демобілізації" з армії, він займався наставництвом, а потім пішов працювати в редакцію газети «Труд».

Лебедина пісня Короля королів, звання "Найкращого коня у світі", данина всенародної любові

У 1968 році на чергову Олімпіаду, яка проходила у Мехіко, Абсент поїхав з новим вершником – Іваном Калитою. Виступ був не бездоганним, але взаємодія коня і наїзника не залишили глядачів байдужими. Як результат – четверте місце за одиночний виступ і «срібло», здобуте у командному заліку. А світ вкотре визнав Абсента Королем королів і цього разу ахалтекінсьий скакун отримав унікальне звання «Найкращого спортивного коня у світі».

Після трьох тріумфальних Олімпіад Абсент закінчив спортивну кар’єру і повернувся на Луговський кінний завод. Скакуна продовжували залучати до розведення, але роки щоденних тренувань залишили відбиток на його могутньому здоров’ї – Абсент здебільшого лежав, не підіймаючись на свої хворі ноги. Нащадки продовжували його славну справу: перемагали у Спартакіадах, брали участь у міжнародних змаганнях, ставали рекордистами породи на промислових виставках. Однак жоден кінь не здобув слави свого відомого предка. Абсенту встановили декілька монументів і скульптур, написали пару портретів, відкрили пам’ятник. Сергій Філатов написав про їх спільну роботу книгу «Рим плескає в долоні», «Казахфільм» зняв документальний фільм.

2 лютого 1975 року в Джамбулі дощило. Здавалось, саме небо сумувало і лило сльози. У віці 23-х років помирав Чорний лебідь. Король королів, переможець і багатократний призер Олімпійських ігор Абсент відчував, що його час настав. Раптом він почув знайомий голос і підняв голову. Перед ним стояв Сергій Філатов, наїзник і наставник, який встиг приїхати, щоб попрощатись. Абсент дав вершнику погладити себе по голові, вдячно подивився в очі Філатова, а потім видав останній подих і затих. Найкращий спортивний кінь світу пішов з життя на руках свого вірного друга.

Так закінчилась ера ахалтекінського Короля королів, унікального і граційного скакуна. Але пам’ять про Абсента досі жива, як живе і дух давніх кочівників і їх вірних супутників.