Історія однієї втрати. Як Олександр Денисов пережив найбільше жахіття у своєму житті

Він знав, що рано чи пізно це мало статись. Відмовили двигуни, відпали хвіст та крило, пальне й так перестали заливати вже давно. Літак, колись найкращий і найбільший, перебував у крутому піке вже декілька років. Просто це нарешті трапилось. Він зустрівся з землею. Зіткнення, якого можна було уникнути, таки відбулось. Уламки розлетілись за декілька кілометрів від місця катастрофи. Полум’я охопило все навколо і задоволено нищило все на своєму шляху.

А як все гарно починалось. Які цілі стояли перед ним! Які завдання він мав вирішувати! Яку користь він мав принести українському футболу! Про нього мали пам’ятати нащадки. Спадок, який він залишив, повинні були передавати, як святиню. Що ж… Добрими намірами вимощена дорога до пекла. Так, пекло… Ніяк інакше це не назвеш. За декілька хвилин задзвонить телефон і він змушений буде звітувати про те, що вони його втратили. Свою останню рятівну соломинку. Свій останній, найголовніший козир. Остання барикада…

«Футболам» завдали нищівної поразки. «Футболи» програли тендер. «Футболи» втратили УПЛ. 

- Бл#дь… - прошепотів Олександр Денисов і закрив обличчя руками.

Заперечення

Вони не можуть так просто відмовитись від його дітища! У кого найкраща картинка в країні? Хто робить найбільше спортивного розважального контенту? Чия ще команда робить продукт, за який готові платити навіть за кордоном? Чиї експерти мають найбільший рівень професіоналізму? Чиї шоу збирають найбільше переглядів? Хто першим, врешті-решт, зібрав мільйон підписників на youtube?! І зараз вони просто все це перекреслять, зіжмакають і викинуть у сміттєвий бак? Дзуськи! Він так просто не складе зброю. Є ще сили. Є можливість потягатись. Якби він здавався так легко кожного разу, коли його притискали, то давно вже пішов би вести вечірні новини на каналі «Україна». Весь випуск, а не тільки спортивний блок! 

Ні-ні, він не здасть позицій. Він не дасть їм можливості зайвий раз здійняти його на глум. Він - маестро, міцна скала, яку не вилупати жодному конкуренту. Він не програв і не здався. Він не визнає поразки. Не зійде з дороги і не поступиться своїм місцем. Вони ще не бачили, як себе поводить Олександр Денисов на останній дуелі!

Гнів

Директор «Футболів» з усієї сили грюкнув кулаком по столу і майже одразу пожалкував про це. Дубові столи створені не для цього. Як і кулаки директорів. Потираючи тильний бік долоні, Денисов голосно вилаявся. Як вони взагалі посміли?! Купка кретинів-президентів, які повелись на гіпотетичні мегогомільйони, викликали обурення і злість. Він платив їм цілком обґрунтовані реальні гроші, на які вони заслуговували. Чи Козловський, Поворознюк чи Геллер вважають, що їх недолугі гравці і недолугий футбол, у який вони грають, коштують дорожче?! Бо що? В Польщі телепул дорожчий? А вони бачили інфраструктуру в Польщі? А бували на стадіонах? Господи, було б смішно, якби не було так сумно. Але вони дійсно вірять, що золоті гори, які їм наобіцяли, візьмуться з повітря? Дорослі мужики, а вірять у казки. Хоча… Поворознюк і з «Реалом» збирається грати на своїй «Папа-арені». Цікаво, в яку гру, в нарди?

Чи Козловський зі своєю мега-базою. Хіба не зрозуміло, що це готельно-ресторанний комплекс, а тільки потім - спортивна база? Загарбав землю, закупив рекламу у різних відомих футбольних селебріті і Маркевича, а по суті - відмиває бабло і множить статки. Але ж ні, хочеться більше. Ну давай, Гріша… Тільки дивись, щоб потім не питали, чим наколоті апельсини, які ти їси. Воно ж все повернеться добрячим таким бумерангом. В самий лобешник повернеться. Ніяк не уникнеш, хоч яка б не була траєкторія руху. Хороша фраза. Треба сказати Бурбасу, може хай якесь чергове убоге шоу так назве.  

Шоу… Так, по-іншому цю клоунаду не назвеш. Як і того лисого іуду, який звільнився перед самим початком торгів. Яке це вже звільнення, п’яте? І кожного разу одне і те ж саме. «Я йду робити свій продукт, не залежати від редакційної політики і не бути обмеженим рамками…» Хуямками! Риболіст лупатий! Ну звісно, директор з розвитку мегогофутболу, це тобі не експертом вонючим сидіти і під спідницю Савіній зиркати. Кар’єрист галицький. Цікаво, скільки часу пройде цього разу, перш ніж він прибіжить, щоб хтось знову підтер йому слюні і дав роботу? Розповідатиме, що хотів як краще, а вийшло, як завжди. Що душа вимагала нових викликів. Що засидівся. Чи може, Вітя всерйоз думає, що ця вся богодільня там надовго?

Денисов насупився. Рука все ще боліла. Не треба було давати волю гніву. Несмачному, або ж Духовному наставнику, як його тепер треба величати, це не сподобається. З іншого боку, це не його собаче діло. Нехай дякує, що він, Денисов, витяг його з тієї секти і дав можливість перезапустити життя. Просвітлений, мать його…

Торг

А може домовитись? Він вже стільки років у цьому бізнесі. З’їдено не одну собаку, не один пуд солі, не одного конкурента. За стільки часу їх і не було багато. З «плюсами» завжди вдавалось домовитись. Не вороги, а достойні супротивники! Це вже потім з’явились ці вискочки. Спочатку Сетанта, яка вкрала британців. А потім це зелене непорозуміння… Спочатку чемпіонати, потім єврокубки, а тепер УПЛ… Невже з ними теж треба буде домовлятись? Після того, як вони сміялись йому в обличчя? Чорти б їх побрали! Але ні, досить емоцій. Він бізнесмен, а не звичайний лузер. Вести перемовини у нього у крові. Він - з Донбасу, а Донбас ніколи не стояв на колінах! Тільки win-win принципи, ніяких подачок він не потерпить. Хочуть його, Денисова, нагнути? Це під силу тільки одній людині! 

І вона скоро подзвонить… Руки по-зрадницьки затремтіли. Що він казатиме? Як пояснюватиме свій провал? З часів того самого інтерв’ю йому не було так моторошно. Чим прикритись? Зрадою Вацка? Тупістю Гецька? Може звинуватити у всьому грузина? Чи спихнути на цю малолітню Савіну-Бондарівну? Ні, не можна. Запишуть у сексисти, а то ще й херрасмент припишуть. Йому це абсолютно не потрібно, абсолютно. Але що ж тоді?

Колесников… Його патрон, його квиток в медійне життя. Якби Борис Вікторович тоді не розгледів його потенціал, сидів би він зараз десь на радіо НВ і читав прогноз погоди на завтра. Колесников повинен допомогти. Може віддасть хокейні трансляції? Але як пояснити глядачам, що на каналах «Футбол» показуватимуть інший вид спорту? Глядачі… Їстимуть що завгодно, якщо це грамотно подати. А він у цьому спеціаліст. Скільки років витрачено на те, щоб біло-синє зробити коричневим. Боже… Невже доведеться йти на мирову з Суркісами?! Вони теж не дуже задоволені мегогошним тріумфом. Невже доведеться брататись з ворогом? Спільна ціль об’єднує найзавзятіших суперників. Зараз все залежить від того, що на кону? Врешті-решт, краще бути останнім серед вовків, ніж першим серед шакалів. А у тому, що він вовк, не повинен сумніватись ніхто! Абсолютно! Його гострий розум не раз виручав з найбльшої ж…біди!

Перш за все, треба домовитись про трансляцію жіночого футболу. Цей тренд сильний, сучасний і житиме не рік і не два. Якщо через пару сезонів жіноча Ліга чемпіонів матим більші рейтинги, ніж чоловіча, ніхто не згадає про його провал. Переможців не судять, не судитимуть і його. І Савіна знадобиться. Буде амбасадором житлобудів. Може чоловіка свого підтягне, все одно з футболом вже зав’язв, одні інстаграми в голові. Так, інстаграм. Перекваліфікуватись в агенство футбольного телебачення. Розіграші поїздок на матчі, інтерв’ю з екс-експертами, аукціон футбольного мотлоху з бази у Святошино. Леоненку теж треба окремий проект. Нехай бухає з колишніми одноклубниками. Якщо є щось, в чому українські футболісти найсильніші - це здатність бухати до, під час та після матчів і залишатись спроможними підтримувати діалог. Може з часом підсадити до нього Селезньова. Ні-ні-ні… Тому окреме шоу. Хай розбирає матчі, в яких він грав, а суддя не призначав пенальті. Вічний рекордсмен. Так-так-так, це вже щось. Достойна заміна «Екстратайму". А куди цю Емму? Куди-куди… Секретарем можна забрати, все одно більше толку буде. І користі. Що там ще? А куди подіти «Великий футбол»?

Депресія

У грудях защеміло. Денисов не очікував від себе такої сентиментальності. Десять років «ВФ», а до цього ще дев’ять років «Футбольного уік-енду». Занадто цінний спадок. І занадто дорогий. Денисов глянув на полицю. «Телетріумфи» рівними рядами дивились на нього. Поруч тьмяніла медаль за звання Заслуженого журналіста України. По центру полиці лежав іменний золотий гудок з гравіюванням «Якщо трапиться біда - погуди» і срібна кнопка від youtube. 

Який сенс тепер від усіх цих нагород? Все це тепер - пісок, пил. Непотрібний мотлох, який хіба що в конкурсах розігрувати. Чи Крамару віддати. За вірність, довжиною в десятки років. «Сміття з хати не виносять». Володя довів, що це не просто фольклор… Це стиль роботи, стиль справжнього професіонала. Останній вірний союзник. Щеміти не перестало. Денисов здивовано і навіть розгублено відчував, як на очі навертаються сльози. Стільки сил, витрачених марно. Стільки тон бруду і лайна, які він лив на різних ффункціонерів, повернулись сторицею. Невже його робота полягала у тому, щоб бути найненависнішою персоною українського телебачення? Ні, ще був Циганик, звісно, але ж… Ким запам’ятають його, Олександра Денисова, звичайні глядачі? Метром української спортивної журналістики, директором найбільшого футбольного каналу, автором і ведучим стількох проектів? Чи «чорним ротом»? Українським геббельсом? Рупором одіозного олігарха? Скільки можна брехати самому собі? Скільки можна казати на біле чорне? За великим рахунком, все це не має значення. Нічого не має значення, якщо працюєш не в ім’я ідеї, а на славу заказусі. От і його робота не має… Звичайна голова з телевізору. Хоч і з гарною та модною зачіскою.

Хотілось закурити, а потім вистрибнути у вікно. Байдуже, в якій послідовності.

Прийняття

А може, все на краще? Буде можливість зайнятись собою, більше часу приділити родині. На марафони тепер можна їздити ледь не щодня. Відкрити свій бутик чоловічого стилю. Давно вже хотів. Послати всіх цих старих пердунів, які пропили останні мізки, розпустити команду і власноруч обірвати сигнал трансляції. Так, перший час буде складно. Але виходять же футболісти на футбольну пенсію! От і він нарешті вийде. А найприємніше, можна буде нарешті перестати прикидатись, що вболіваєш за «Шахтар» і вивести те дурне тату з руки. Ось вона, можливість покінчити з багаторічним лицедійством. Одним махом обірвати ланцюг, яким він сам себе прикував до золотої телевізійної клітки. Є ще порох у порохівницях! Були б кістки, а м’ясо наросте! Нарешті світ побачить справжнього Олександра Денисова! Без прикрас, масок і відмовок. Він готовий відкрити серце, готовий показати душу і стрибнути у невідоме. Тепер його ніщо не страшить! 

Раптом задзвонив телефон. Секундне піднесення, яке щойно з ним трапилось, немов корова язиком злизала. Натомість засмоктало під ложечкою і спітніли долоні. Денисов глянув на екран, хоч і так знав, хто телефонує. Тремтячим пальцем він потягнувся, щоб змахнути кнопку «Прийняти виклик»…

***

У вухах дзвеніло. Він протер очі і підвів голову. Треба ж таке, заснути після новорічного корпоративу в кабінеті. Такого з Денисовим ще не траплялось. Директор «Футболів» декілька разів кліпнув. Тендер, УПЛ, мегогошні мільйони… Насниться ж таке. У вухах не переставало дзвеніти. Денисов роззирнувся по кабінету в пошуках джерела неприємного звуку і майже одразу знайшов його. Дзвонив телефон. Денисов поліз у внутрішню кишеню піджака і прийняв дзвінок.

 - Олександр Анатолійович, доброго ранку! Терміново увімкніть телевізор! У нас, здається, назріває конфлікт! - заторохтів знайомий неприємний голос. Денисов мовчки скинув дзвінок і потягнувся за пультом. Плазма блимнула і пішла трансляція. 

Посеред студії «Великого футболу» стояв Йожеф Сабо і підбивав підсумки футбольного року. 

- Безусловный лидер чемпионата «Ференцварош» встречает Новый год с комфортным преимуществом, так сказать, над ближайшим соперником. Да, «Кишварда» в этом сезоне вплотную приблизилась к первой строчке, но класс, я хочу сказать, высокий исполнительский класс команды Сергея Реброва, не даст случиться сенсации… Также хочу отметить, что…

Далі Денисов слухати не зміг. Гнів розпирав його зсередини. Все ще тримаючи пульт в руках, він розмахнувся і пожбурив ним в телевізор. 

- КАКАЯ «КИШВАРДА»? УБЕРИТЕ ЭТОГО СТАРОГО ПРИДУРКА ОТТУДА! КАК ОН ВООБЩЕ ТУДА ПОПАЛ? КАКОЙ «ФЕРЕНЦВАРОШ»? КАКОЙ РЕБРОВ? ОН СЕЙЧАС РАССКАЗЫВАЕТ НЕ ПРО УПЛ, А ПРО ВЕНГЕРСКИЙ ЧЕМПИОНАТ! ОН ЧТО, НЕ ПОНИМАЕТ, ЧТО ЭТО, БЛ***, СОВСЕМ ДРУГОЙ ТУРНИР?! МАРИНА МЕФОДЬЕВНА, ВЫВОДИТЕ ЕГО С ЭФИРА! 

- Мы так все, что осталось, просрем… - прошепотів Денисов, схопив піджак і вибіг з кабінету. На все ще увімкненій плазмі, з якої стирчав пульт, Сабо почав співати угорською якусь войовничу пісню, одночасно з цим знімаючи брюки.