Перший п'ятиразовий

Новак Джокович став першим п'ятиразовим переможцем Відкритого чемпіонату Австралії з тенісу у Відкриту еру. Але не все так райдужно, як здається.

Сьогодні Новак Джокович виграв свій п'ятий Australian Open і восьмий Турнір Великого шолома. Тільки семеро гравців за всю історію тенісу можуть похвалитися, що вигравали більше Мейджорів. А при невмирущій стабільності Новака (за 5,5 років і 23 ТВШ тільки 4 рази вилетів раніше півфіналу, а з 2011 року незмінно виходить у щонайменше два фінали ТВШ за сезон) приводів для оптимізму мало би бути дуже багато.

Та не все так просто. Сьогоднішня перемога, що називається, - не завдяки, а всупереч. Звісно, мало хто сумнівався у результаті фінального матчу, знаючи статистику Новака тут (4 переможних фіналів із 4) та свіжі ігри проти Маррея (7-1 на користь Джоковича в останніх 8 іграх). Та все ж важко сказати, що цей матч Новак виграв заслужено.

У його грі не було гостроти, не було ризику, не було фірмових бекгендів по лінії, не було вчасних і чітких укорочених - не було нічого. Інколи складалося враження, що він просто перекидає м'яча на той бік корту в очікуванні помилки Енді. Але дуже часто не дочікувався. Багато помилявся, багато падав, багато нервував. Чого варта хоча б подвійна помилка на стартч першого тай-брейку!

Єдине, що його рятувало, - Енді нервував і помилявся ще більше. Особливо після програного третього сету, який починався для шотландця досить непогано: брейком. Новак зробив із Марреєм те, що сам Маррей зробив із Бердихом у півфіналі: довів до морального виснаження важким стартом матчу, а потім дотиснув на класі.

Як би смішно це не звучало, попри те, що обидва учасники фіналу є представниками "Великої четвірки", а сам Маррей уже двічі перемагав Джоковича у фіналах ТВШ, та все ж класу йому ще насправді дуже бракує. Як був чокером, так і залишився. Новак у 2011 році загартувався так, що ніякі нерви (хіба що це фінал Ролан Гаррос, матчбол і друга подача) його не лякають. Тому він спокійно вистояв там, де Енді зламався. І серб довів справу до перемоги, не показавши нічого надзвичайного, а просто перестоявши, перетерпівши суперника.

Але це тривожний сигнал. Статистика каже, що Новак набігав трошки менше, ніж Енді (4,3 км. проти 4,4). Та й неозброєним оком було видно, що там, де раніше Джокович встиг би зробити крок, - зараз грав у шпагаті. Насправді ця тенденція була видна іще на Вімблдоні, але зараз, здається, вона окреслюється чітко. Новак став менше рухатись, як наслідок - не завжди правильно підходить до м'яча, як наслідок - гра в теніс перетворюється на гру у перекиденьки.

Новак іще досить молодий за сучасними тенісними мірилами, тому казати про його відхід у другий ешелон, мабуть, зарано. Проте, найпевніше, це буде останній рік, коли він претендуватиме на перемогу на усіх без винятку Мейджорах. Так, він, безумовно, візьме іще парочку австралій. Так, поза всяким сумнівом, збере за кар'єру більше 10 мейджорів. І кар'єрний Великий шолом так само збере - не сумніваюсь. Але час усе одно тисне. І, враховуючи зміни у його стилі гри, зовсім скоро сербу доведеться розставляти пріоритети на сезон навіть серед ТВШ.

А поки що - нехай насолоджується моментом і готується до Франції.