Нарцисизм, скандали та найбільш резонансне суддівське рішення на Чемпіонатах світу. Історія кар'єри Томаса Клайва

Двері роздягальні відкрилися й в приміщення зайшов чоловік в екіпіруванні футбольного арбітра. Футболісти від такої несподіванки притихли, різко обірвалися всі жарти й діалоги. Наступила тиша. Чоловіку саме це й було потрібно. Він зачинив за собою двері і спокійним та владним тоном промовив: « Добрий день. Мене звати Клайв Томас. Я – головний арбітр цього матчу. Сьогодні я буду судити ваш матч суворо. Дуже суворо.»

***

Розпочиналася кар’єра Клайва Томаса в низинах валійського футболу. Одного разу, ще юний Клайв судив матч місцевих команд восьмої ліги Уельсу. Гра була досить напруженою та грубою, особливо виділявся здоровень на ім’я Джон Джонс. Двохметровий нападник, який професійно займався боксом, взагалі не жалів суперників. Вибуховий характер молодого Клайва зіграв свою роль, і після чергового грубого підкату Джонса, терпіння арбітра лопнуло. Він спокійно дістав з кишені червону картку і, підійшовши впритул до Джонса різко підняв вверх руку з карткою та твердо промовив: «Забирайся геть».

Шокований Джонс розгубився, точно не очікувавши такого маневру від Клайва, не промовив жодного слова та пішов за межі поля. Говорять, до цього вечора Джонса ніхто не насмілювався вилучати.

В цей час за дійством спостерігали радикальні хулігани - вболівальники «Блаєрондди» (за яку і грав Джонс). І Клайв прекрасно розумів, що після фінального свистка допитливі фанати Блаєнродди захочуть поговорити з Томасом та «задати йому декілька делікатних запитань». Ситуацію ускладнювало й те, що шлях арбітра додому пролягав через стежку під неосвітленим мостом – ідеальна місце для рандеву з «дружелюбними» фанатами команди-господаря.

Тому відразу після закінчення матчу Клайв пішов до секретаря клубу «Блаєнродди» і спокійно промовив: « Якщо по дорозі додому мене хтось хоч пальцем торкнеться, ти більше ніколи не побачиш жодного голу своєї команди. А про цей інцидент дізнається вся футбольна федерація Уельсу»…

Томас був жахливим нарцисом: вважав себе головною персоною на полі, співав пісню на честь себе та не хотів працювати на матчах в нижчих лігах

Томас був справжнім шоуменом, полюбляв бути в центрі уваги, ловити на собі об’єктиви телекамер  та й взагалі грати на публіку. У нього була особлива традиція: перед матчем він заходив у роздягальні команд, називав своє ім’я і починав роз’яснювати гравцям правила гри у футбол.

Кожен матч за його суддівства починався граціозним рухом правої руки, яка тримала свисток, підносячи його до рота. Фанати, клуби яких не стали жертвами надмірної скурпульозності та одізних рішень Клайва Томаса, любили цього валлійського дивака. А у грі між "Вест Хемом" і "Бірмінгем Сіті" в лютому 1974 року бездоганна робота Томаса надихнула натовп розпочати хор популярного на той час пісні "О, о, який арбітр!"  До співу трибун на честь арбітра із великим задоволенням приєднався і Томас – голосно виводячи рядки пісні на честь себе. "Мене вихопила телевізійна камера, коли я співав", - говорив він. «Кен Астон з ФІФА був на цьому матчі, і він сказав мені, що я прекрасно виконав свою роботу, але мені цікаво, чи бачив він мене, коли я співаю. Я боюсь, що це не те, що він чекав».

У Томаса були свої персональні фанати, серед яких було багато жінок, які часто-густо завалювали його листами. «Ймовірно», - припускав він, - «на підставі того, що вони цінують мої волохаті ноги».

Відчуваючи популярність, Томас не соромився озвучувати свої забаганки та примхи. Якось, дізнавшись, що він призначений на гру між Олдершотом і Донкастером Роверсом у 1973 році, Томас зізнався журналістам що, на його думку, він і його лайнсмени достойні обслуговувати матчі за участі більш іменитих команд.

А після нічиєї  на турнірі "Milk Cup" 1983 року між "Вест Бром" і "Астон Вілла", під час якої Томас посадив сім гравців жовту картку і вилучив Гері Оуена із "Вест Брому", Томас скаржився на… відсутність бутербродів. «Традиційно, після матчу, судді та лінійні команди отримують бутерброди, або хоча б принаймні чашку чаю від команди, що грає вдома» - розчаровано описував арбітр у своїй книзі. Так, це не умова, однак це не зупинило арбітра, який погрожував донести про негостинність "Вест Брома" до футбольної ліги та навіть зробив запис про це у своєму звіті.

Томас дуже любив показати, що на полі головний він, і ніхто не сміє перечити йому. Здавалося, владні повноваження на полі та можливість вирішувати долі матчів окриляли його.

Так, під час гри між Плімутом і Редінгом у 1980 році він вилучив Лорі Санчеса за грубий фол. Помітивши, що Санчес не спускався в тунель, а сидів на лавці поруч зі своїм тренером та іншими гравцями, Томас підійшов і наказав Санчесу піти в роздягальню. Пізніше був процитований представник ФА, який сказав: «Вилучення з поля не означає, що гравець повинен йти до роздягальні. Він має право сидіти на лавці, і лише якщо він заважає проведенню матчу, суддя має право наказати йому піти в роздягальню». Томас погодився, що делегат частково мав рацію, але сказав:  «Я все ще вважаю, що Санчес становив загрозу для продовження матчу».

Кар’єра у Великобританії

Томас мав багато ворогів: його ненавиділи гравці та фанати «Іпсвіча», «Евертона» та «Лідса».

Томас, немов магнітом притягував до себе скандали, конфлікти та неприємності. Самовпевненість, командирський характер та невміння признавати свої помилки принесли Клайву багато скандальних ситуацій. Томас дуже любив поговорити із журналістами. Завжди говорив прямо та все, що спадало на думку.

Наприклад, Томас не підбирав слів при згадці легендарного Дона Реві та його «Лідс»: «Багато хто каже, що команда Дона 70-х років була найпрофесійнішою з усіх, кого коли-небудь бачили у Великобританії. Це залежить від того, що ви маєте на увазі під терміном «професіонал». Кожного разу, коли я судив «Лідс Юнайтед», я відчував ворожість, непокору та незгоду з боку гравців та персоналу. . . Під час матчів гравці викрикували лайливі коментарі щодо моїх рішень, а потім стверджували, що це вони говорили між собою і взагалі не про мене. У мене було більше проблем з цією командою, ніж з будь-якою іншою двадцять одною командою ліги».

Але особливою командою для Томаса став «Іпсвіч». Він не просто конфліктував з тренером або з конкретним гравцем, а з всієї командою! Все розпочалося у 1975 році, у півфіналі Кубка Англії, де команда Боббі Робсона приймала «Вест Хем». Томас вгледів офсайд у моменті, коли півзахисник «синіх» Браян Гамільтон забивав другий гол. Футболісти господарів були шоковані, адже лайнсмен, який був у кращому положенні, не підняв прапорець. Проте Клайв був незворушним.

В результаті «молотобійці» перемогли 2:1 і пройшли до фіналу. Боббі Робсон скаженів від люті й закликав федерацію розпочати розслідування проти Томаса.

Це, в свою чергу, образило Томаса настільки, що обидва чоловіки ворогували до кінця суддівської кар'єри Томаса. Капітан «Іпсвіча» Мікі Міллс також вирішив не залишатися осторонь від цього скандалу й заявив, що більше ніколи не потисне руку судді, навіть під час передматчевого вітання.

Злопам’ятний Томас тримав у голові цей конфлікт, тому при першій ліпшій нагоді Клайв згадував про команду та окремих футболістів «не злим, тихим словом». Одного разу Клайв так прокоментував гру знаменитого захисника «синіх» Тедді Батчера: «М’ясник, - казав Томас - схоже, не має ніяких особливих навичок, крім того, щоб калічити людей!»

Через 2 роки після скандалу з «Іпсвічем» майже за аналогічних подій постраждав «Евертон» у півфіналі Кубка Англії у мерсисайдському дербі.

«Евертон» відчайдушно бився з неймовірно сильним «Ліверпулем». Наприкінці матчу рахунок був 2:2, але «Евертон», який весь матч відігрався, не бажав зустрічатися з ненависними сусідами у матчі-переграванні. «Іриски» кинулися в наступ. Після чергової атаки біля воріт «Ліверпуля» утворилася метушня, якою скористалися гравці «Евертона». Один із півзахисників «синіх» перенаправив м’яч у ворота. «Евертон» виходив у фінал!

«М'яч зайшов від мого стегна після прострілу Ронні. Я відразу глянув на лайнсмена. Він мовчав, прапорець в його руці дивився вниз.  Потім я озирнувся на Джої Джонса, Рея Клеманса і Томмі Сміта. Вираз їхніх облич сказав все. Я був готовий розпочати святкування. Але потім я глянув на Клайва. Він вказував на те місце, де я стояв. Я не міг повірити. Він сказав мені, що мало місце порушення. Я запитав його, що це було – офсайд чи гра рукою, але він нічого більше не сказав. Гол не зарахували». Ці слова вже після матчу сказав все той же Браян Гамільтон. Він тепер був гравцем «Евертона», але історія повторилася, в нього знову несправедиво відняв гол Клайв Томас.

Це рішення арбітра мало більші наслідки, ніж незарахований гол Гамільтона за «Іпсвіч». Матч-перегравання «Евертон» розгромно програв і у фіналі зіграти їм не судилося. Вболівальники «ірисок» ще й досі дуже болісно згадують той нещасливий вечір. Добре ті події пам’ятає і Томас, якби він не намагався це приховати у своїй пам’яті.

Майкл Беррі – журналіст й за сумісництвом палкий прихильник «Евертона» у 2005 році написав статтю в журнал «Observer Sport Monthly», де згадував зустріч з Клайвом Томасом.

У той день Беррі був разом зі своїми друзями на виїзній грі «ірисок». Після матчу, він прогулювався по Лестер-сквер, аж раптом помітив знайому фігуру у темному костюмі, що йшла йому на зустріч. Беррі впізнав чоловіка й хотів було підійти, щоб зав’язати розмову. Але чоловік у костюмі, побачивши Майкла з шарфом «Евертона» спочатку підозріло на нього глянув, а потім пришвидшив хід, ховаючись у натовпі.

Через декілька годин Беррі був зайнятий пошуком таксі, щоб доїхати до залізничного вокзалу. Вільних автомобілів не було, проте Майкл побачив того самого чоловіка в костюмі, який збирався сідати в автомобіль. Журналіст підбіг до нього й хотів запитати чи не могли б вони поїхати разом. Але як тільки чоловік підняв очі й побачив шарф «Евертона» - різко змінився на лиці й чимдуж почав тікати.

- Що ви йому зробили? – здивовано спитав таксист, який точно не очікував такого перебігу подій.

- Це Клайв Томас. Він намагається не попадатися на очі фанатам «Евертона» з пів фіналу Кубка Англії 77-го.

Далі Беррі згадував: « Насправді, мені було абсолютно байдуже на його рішення майже тридцятирічної давнини. Я просто хотів з ним поговорити. Принаймі, він допоміг мені знайти вільне таксі»

«Я думаю, що ви мерзотник, містере Томас…»

Також ворожнеча у Томаса була із нападником «Лідса» Аланом Кларком. Після гри проти "Арсеналу" 2 грудня 1972 року Алан Кларк протестував проти того, що Томас несправедливо нагородив його жовтою карткою, а потім звинуватив Томаса в тому, що арбітр його вдарив. Клайв був здивований і заперечив звинувачення. Справа все-таки дійшла до комісії ФА, але широкого розголосу не набула, комісія повірила арбітру, бо ніяких доказів, крім слів «потерпілого», знайти не вдалося. Все ж обидві сторони залишилися обуреними та невдоволеними. Пізніше Томас у своїй автобіографії бідкався: "Я був абсолютно розчарований, коли було висунуто звинувачення. Незважаючи на те, що Кларк висунув свою вимогу в письмовій формі, я ніколи серйозно не думав, що він побіжить з нею до федерації».

Через деякий час після інциденту доля знову звела Томаса та Кларка. То був черговий тур англійської ліги, де Томаса призначили обслуговувати домашній матч «Лідса». Коли команди перебували в тунелі, очікуючи виходу на поле, арбітр підійшов до Кларка і з неприхованою єхидною посмішкою сказав:

- Добрий день, Аллане, сподіваюся, у мене сьогодні з вами не буде ніяких проблем.

Кларк геть не здивувався репліці арбітра, тому з таким же лицемірством відповів:

- Добрий день, містер Томас. Ні, ви не матимете від мене жодних проблем, сер.

- От і чудово, сказав Томас, - якби я міг вилучати футболістів за їх думки, я б неодміннь показав вам червону картку прямо зараз, але, на жаль, я не можу цього робити.

- О, це добре, бо я думаю, що ви мерзотник, містере Томас.

Міжнародна кар’єра Клайва Томаса

Не хотів бути лайнсменом, публічно критикував інших суддів, став наймолодшим арбітром Чемпіонату Світу.

Томас розпочинав свою міжнародну кар’єру як боковий арбітр. І звичайно це дуже дратувало Клайва. Він вважав, що його місце там, біля центрального кола, з свистком. Він хотів продовжувати бути палачем, як в Англії, а не займатися біготнею по лінії з прапорцем в руках. Не дивно, що під час товариської гри між Нідерландами та Швецією в 1974 році він не хотів виходити на другий тайм, оскільки канадський арбітр Вернер Вінземанн двічі ігнорував його сигнали про офсайд.

Коли Футбольна асоціація Уельсу рекомендувала двох своїх арбітрів на Чемпіонат світу 1974 року в ФРН, Томас з подивом виявив, що він не один з них. Джон Гоу та Іоррі Джонс були двома арбітрами, запропонованими ФІФА. Томас висловився щодо цього у своєму репертуарі: «Вони були поганими арбітрами, - сказав Томас, - на мою думку, вони навряд чи колись досягнуть значних висот».  Як виявилося, трьома суддями, яких врешті-решт було обрано, були Джек Тейлор з Англії, Боб Девідсон з Шотландії та Клайв Томас, який в результаті став наймолодшим арбітром того мундіалю.

Під час польоту в Штутгарт для своєї першої гри, між Аргентиною та Польщею, Томас летів разом з двома лайнсменами, які мали працювати з валлійцем - німцем Рудольфом Шеурером та Бобом Девідсоном. Пізніше Томас прокоментував, що Девідсон не сказав йому й пари слів протягом польоту. Він припустив, що це тому, що шотландець заздрив і був засмучений тим, що замість нього головний арбітром був валлієць.

Крім цього матчу, Томас успішно відсудив матч між Бразилією та ФРН. Фанати були в захваті від холоднокровного та спокійного судді. Міжнародна кар’єра Томаса стрімко йшла вгору.

«Нідерланди» - «Чехословаччина». Три вилучення та публічна критика Кройфа.

Під час Чемпіонату Європи в Югославії Томасу довірили обслуговувати півфінальний матч між «Нідерландами» та «Чехословаччиною».

Ще з самого початку було зрозуміло, що матч не буде нудним: команди були готові битися за кожен м’яч. Справжнє безумство почалося у другому таймі, коли футболісти здавалося хотіли більше покалічити суперників, ніж забити гол. А тим часом Томас знову став центральною фігурою матчу. Спочатку він відправив у роздягальню Ярослава Поллака, а коли рахунок був 1:1 і розпочались ектра-тайми, нерви почали не витримувати й у нідерландців. Півзахисник Нескенс здійснив грубий підкат і тут же перед ним виріс Томас з червоною карткою в руках. Склади вирівнялися, але грубість «оранжевих» не припинялася. Особливо виділявся Кройф, який розуміючи, що гра не йде, намагався час від часу провокувати захисників суперників. Але Томас не реагував на витівки Кройфа, натомість валлієць не помітив (спеціально?) фолу Антоніна Паненки на Йохані. І поки «летючий голландець» лежав на газоні й корчився від болю, а його партнери бігли апелювати до арбітра, Зденек Негода вибіг з м’ячем на воротаря та забив гол. Рахунок став 2:1.

Голландці розлютились настільки, що Віллем ван Ханегем відмовився грати далі. Він почав нецензурно пояснювати Томасу, що той не правий, і гол не варто зараховувати. Клайв такої нахабності стерпіти не міг. Нідерланди залишилися без двох гравців і зовсім кинули грати, в кінці-кінців пропустивши третій гол.

Томас пізніше згадував цей матч і навіть визнав, що помилився у ситуацію з другим голом Чехословаччини. Але, не зважаючи на це, Клайв все ж дозволив собі покритикувати Йохана Кройфа: « Він намагався стати першим футболістом-арбітром в історії. Контролювати мене. Це не припустимо, коли футболіст ставить себе вище гри».

Чемпіонат Світу 1978. «Найбільш контроверсійне суддівське рішення за всю історію футболу»

На Чемпіонаті світу 1978 року Томасу було 41 рік, і цей мундіаль мав стати кульмінацією його кар’єри. Сам валлієць чітко окреслив свої амбіції. Він хотів судити у фіналі.

Першим матчем, який обслуговувала суддівська бригада на чолі з Томасом, була групова гра між фіналістами 1958 року, Бразилією та Швецією. Перед матчем тренер Швеції Георг Еріксон описав гру Бразилії як «брудну», а також сказав: «На щастя, цей матч обслуговуватиме сильний арбітр  Клайв Томас, якого тут вважають найкращим".

90 хвилин матчу пройшли під взаємними контратаками та дюжиною втрачених моментів від обох команд . Томас Шеберг вивів Швецію вперед на 37-й хвилині, а Рейнальдо зрівняв рахунок у додатковий час першого тайму. Рахунок залишався 1-1 і до самого завершення другого тайму. Бразилія, яка була фаворитом матчу, розуміла, що потрібно якось рятувати матч. Тому, останні хвилини матчу проходили біля воріт Швеції. Один кутовий, другий, от вже закінчується остання хвилина матчу. Правий захисник латиноамериканців Неліньо подати третій корнер. Але, поспішаючи, він розмістив м'яч поза дугою, і польський лайнер Алойжи Яргуз наказав йому перенести його ближче до кутового прапорця. Томас, який стояв у штрафному майданчику, перевірив годинник. Було зіграно шість секунд додаткового часу. Нарешті Неліньо виконав навіс, і, м'яч піднявся у повітря. Гравці у штрафній заметушилися, але Томас уже на них не дивився. Він свиснув, повідомивши про закінчення матчу і почав йти до підтрибунного тунелю. В цей час Зіко забив м’яч у ворота… Але Томас вже закінчив матч! Бразильці розгубилися, не розуміючи, що відбувається. Перші оговталися шведи, які утворили коло та почали стрибати, радіючи зафіксованій нічиї.

Бразильці почали наздоганяти арбітра, але той навіть не зупинився, продовжував впевнено йти, лише показуючи на годинник. Це була фантастика!

Напередодні турніру суддям був надісланий контракт, який передбачав, що вони не повинні розмовляти з пресою. Томас відмовився його підписувати. "Ви мене знаєте, якщо у мене є що сказати, я це кажу". І ось так, через кілька хвилин після останнього свистка в Мар-дель-Плата в кімнаті Томаса були двоє британських журналістів. Вони сказали йому, що ходять чутки, що після цього матчу його відправлять додому. На що він твердо відповів «Я відвернувся. Гра закінчилася. Винні в цьому тільки бразильці. Вони не повинні були витрачати стільки часу на кутовий».

Після матчу Томас відлетів назад до Буенос-Айреса в готель і впав у ліжко, заснувши міцним сном.  Наступного ранку його розбудив Фрідріх Зайпельт, член арбітражного комітету ФІФА, який сказав йому, що для Томаса роботу на чемпіонаті закінчена. Після цього він більше ніколи не судив матчі чемпіонатів світу.

Валлієць, як передбачалося, був у люті. Це була його мрія судити фінал, який врешті-решт проводив італієць Серхіо Гонелла, який, за словами Томаса, виглядає як «учасник балетного колективу».

Томас закінчив професійну кар’єру в 1984 року, до кінця стверджуючи, що його  «найбільш контроверсійне суддівське рішення в історії футболу» було вірним. "Зіко запізнився", - наполягав він. "Чорт забирай, можливо, лише на чотири десятих секунди, але все ж запізнився"

***

Як можна охарактеризувати таку дивовижну кар’єру такого одіозного персонажа? Мабуть, краще журналіста Клайва Уайта цього не зробить ніхто: «Несуперечливий, демократичний, великодушний, скромний – не такі асоціації випливають при згадці Клайва Томаса. Існує думка, що судді намагаються бути непомітними на полі. Я не впевнений, що містер Томас поділяє цю думку. Адже головною зіркою перед 50-ма тисячами вболівальниками та мільйонами глядачів перед телевізорами був саме арбітр.  Це було видовищне шоу Клайва Томаса».

І абсолютно не важливо після якого матчу були написані ці рядки. Клайв Томас сприймав будь-який матч як театральну виставу, де себе вважав головним актором.