Еволюція форми київського «Динамо». Радянський період

«Динамо», «кияни», «динамівці»… який ще синонім пасує до слів «Динамо Київ»? Звичайно ж – «біло-сині». Фраза, яка вкорінилася назавжди в історії «Динамо», в Україні асоціюється лише із столичним клубом. Але кияни не завжди грали в таких кольорах. Були і жовті, і синьо-чорні, і зелені, і навіть червоні кольори!!!

1928. Все почалося з…НКВД

Не зважаючи на офіційну дату заснування футбольного клубу «Динамо» (13 травня 1927 року), створення спортивної спільноти в Києві почалося трохи раніше.

8 жовтня 1924 року було засновано Центральну Раду пролетарських спортивних спільнот «Динамо», тоді й були визначені перші кольори організації. Засновники вирішили не брати банальний червоний колір, замість цього, чекісти згадали слова свого наставника Фелікса Дзержинського про благородні наміри співробітників цієї організації (хе-хе, все-таки червоний колір був би більш символічним) та зупинилися на варіанті з біло-блакитними кольорами.

У формі з білою сорочкою та синіми шортами київський клуб «Динамо» й провів свій перший матч проти збірної Білої Цекви.

Перша форма «Динамо» (зображення взято з сайту http://dynamo-k-equip.narod.ru )

Характерною особливістю є великий комір та зав’язки на сорочках футболістів. Форма воротаря складалася з темного светра та білих шортів.

До 1936 року єдиного чемпіонату у СРСР не існувало, тому київське «Динамо» регулярно брало участь та набиралося досвіду в  іграх на першість спортивного товариства «Динамо». Потягатися з московськими гегемонами кияни ще не могли, а от вигравати в «тезків» з Одеси, Харкова та Сталіно «біло-синім» було цілком під силу.

1936. Поява полоски та… червоного (What?) комплекту

У 1936 році в СРСР таки додумалися створити перший футбольний турнір. Назбиралося не так багато команд – всього 7. Єдиною командою від УРСР стало київське «Динамо». «Динамівці» прийшли в еліту радянського футболу з оновленою формою: на футболках гравців з’явилася масивна горизонтальна смужка, яка була незмінним атрибутом аж до 1949 року ( а потім ще тричі, у різні роки).

Але, коли в Київ приїжджали команди з білим комплектом форми, для уникнення непорозумінь, кияни одягали червону форму. (доволі несподіваний вибір, погодьтесь).

До речі, перший матч на турнірі «Динамівці» зіграли саме у червоній формі, яка виявилася нефартовою – влетіли московським одноклубникам 1:5.

На жаль, відсутність кольорових фотографій суттєво заважає передати еволюцію форм у всіх фарбах, але що ж поробиш. Скоріш за все, на верхньому фото кияни позують у незвичній червоній формі. Однак знову ж, це лише здогадки.

1946 рік. «Номерок блатной…»

Відразу після закінчення війни, футбол почав стрімко відроджуватися. Радянські клуби починали свій нелегший шлях становлення, адже багато з них залишилися без провідних футболістів, які мужньо полягли в боях. Згодом, відносини між країнами також почали налагоджуватися, тому клуби їздили в турне по Європі та відновлювали футбольний ритм.

 Один із флагманів тогочасного футболу, московське «Динамо» після поїздки на Туманний Альбіон привезло у СРСР цікаве новаторство. Москвичі перейняли досвід британських колег по футбольному цеху, які вже більше 10 років використовували номери на футболках своїх команд для кращої ідентифікації гравців. У «великому та могучому» позитивно віднеслися до пропозиції застосування такої ж практики, тому вже з наступного сезону цифри стали красуватися на спині всіх футболістів групи А. Причому, футбольні чиновники підійшли до справи з усією серйозністю – вони прийняли стандарти розмірів цифр (ширина – 3 см., висота – 25 см). Все по ГОСТу…

Таке нововведення особливо полегшило життя коментаторам та репортерам, які не соромилися зловживати цифрами у своїх оглядах.

Уривок з матчу «Динамо» - «Шахтар» 1952 року

1947 рік. Сині комірці.

У 1947 році біло-синю ( про червону вже забули і наступний раз згадають через 40 років) форму чекав редизайн. Додалися грубі, об’ємні комірці.

Гравці київського «Динамо» з кубком УРСР

1948 рік.

Новий сезон – новий комірець, тепер V-подібний. Такий варіант ще побачимо у 70-их роках. Особисто мені, ця форма вже набагато краще, ніж минулорічна. Мабуть, вся справа в комірці. Також з’являється синій комплект форми.

Форма зразка 1948-го року (зображення взято з сайту http://dynamo-k-equip.narod.ru/ )

1951 - 1960

Починаючи з 1951- го року, на постійній основі з’являється буква «Д», яка буде незмінною аж до кінця 80-х. Протягом цього десятиліття кияни знову експериментували з різними варіантами комірців на формі. Основними кольорами залишалися білий та синій.

1951 рік

Кияни перед грою з ленінградським «Зенітом». Зліва направо: Г. Пономарьов (йде), А. Малявкін, Д. Товт, Н. Голяков, М. Михалина, П. Виньковатов, Е. Юст, В. Голубєв, А. Лерман, О. Макаров, Ф. Дашков

Трохи офтоп… Це фото я обрав невипадково, оскільки віднайшов цікаву історію, хоч і не прямо пов’язану з київським «Динамо».

У серпні 1953 року за запрошенням Головного управління з фізичної культури і спорту Міністерства охорони здоров'я СРСР в Москву прибула команда Індії. Індійці мали зіграти декілька товариських матчів проти двох столичних команд – «Динамо» та «Торпедо», а також проти «Динамо» з Києва. Приїзд гостей із такої екзотичної країни викликав величезний інтерес серед вболівальників.

Зараз це звучить неймовірно і абсолютно абсурдно, але гравці індійської команди грали без взуття! ( виступали вони так і на Олімпійських Іграх у 1948 та 1952, але в СРСР про це не знали і не чули). Щоправда не всі, лише нападники, але і це було дуже незвично навіть для тих часів, коли правила футболу були не такими жорсткими. Ба більше, ІБК змогли забити три(!) голи і вирвати нічию (3:3). Чи то москвичі недооцінили суперників, чи занадто обережно грали проти напівоголених індійців – але вийшла сенсація. Хоча, існує й інша думка, з політичним присмаком. Справа в тому, що на матчі за участю «Торпело» були всі представники вищого керівництва…Можливо, треба було продемонструвати міцну дружбу народів.

У наступних матчах індійці вже в повному складі грали в бутсах, але це їм скоріше нашкодило, ніж допомогло (0:6 від московського «Динамо» і 1:13 від київського).

На фото можна побачити голі ноги декількох гравців індійської команди

 1954. Перша звитяга

Окремо хочеться відмітити цей сезон, оскільки саме в цей рік київське «Динамо» здобуло свій перший трофей союзного масштабу – кубок СРСР.

Кольоровий варіант форми 1954-го року (Зображення взято з сайту http://dynamo-k-equip.narod.ru/)

1960 рік. Не вкрали, а адаптували

На початку нового десятиліття «Динамо» вирішили кардинально змінити концепт форми. Основні кольори залишилися незайманими, а от на футболках з’явилася масивна діагональна смуга, яка починала свій шлях від плеча. Щось новеньке, не правда ж? Новеньке, та не для всіх. У 1957 році в СРСР завітала в гості бразильська команда «Васко да Гама», яка вже давненько грала у формі з такою смужкою.

«Футболісти "Васко да Гама" з'явилися на полі ошатні, немов збиралися на спортивний бал. Шовкові яскраво-зелені сорочки зі світлою смугою навскоси через груди. Вона нагадувала перев'язь. На ногах смугасті гетри. Білі труси облямовані зеленою смужкою. Наша звичайна форма на тлі цієї здавалася буденної і бідної, хоча вона нам завжди дуже подобалася. Та й взагалі-то зовні ми програвали бразильцям: ті здавалися сильніше і здоровіше нас. Розминка гостей буквально потрясла серця любителів футболу. Спершу вони фотографувалися, а коли взялися за м'ячі, то показали таке жонглювання, якого ми ніколи не бачили» - так описував свої спогади учасник того матчу Олег Макаров у своїй книзі "Воротар".

Цілком ймовірно, що «динамівці» «позичили» цей елемент форми саме у латиноамериканців, але почекали декілька років і нанесли його на футболки уже в 1960-му.

Факт плагіату згадував і Андрій Петренко, директор комерційного центру київського «Динамо» в одному з інтерв’ю декілька років назад:  «Так, була діагональна смуга, яку на початку шістдесятих скопіювали у бразильського клубу, який приїхав до Києва, а потім знову повторили через сорок років».

Все ж смужка виявилася своєрідним талісманом – уже через рік кияни у формі з діагональною смугою на футболках виграють свій перший титул чемпіона СРСР, розпочавши нову еру в радянському футболі – еру київського «Динамо».

Денисенко поглядом проводжає м’яч, який летить в сітку після точного удару Лобановського з одинадцяти метрів. Але на долю матчу це ніяк не впливає – кияни програють 1:2 новачку чемпіонату.

1961 рік. Київські матрасники

Переломний і епохальний рік для всього українського футболу. Київське «Динамо» стає чемпіоном СРСР, залишаючи за собою іменитих московських колег.

У 1961 році «динамівці» мали комплект форми, який був не менш незвичайний, ніж синя «стрічка» у 60-му. Деякі матчі «Динамо» грало у смугастій формі: біла футболка та сині вертикальні лінії. Виглядало дуже ефектно та красиво! ( щось схоже киянам намагався створити «Адік» у 2013, як на мене – «сіквел» не вдався)

«Спартак» завдає першої поразки у сезоні «полосатим» киянам. 14.05.1961 («Спартак» Москва - «Динамо» Київ 2:0)

Динамо Київ чемпіон СРСР 61 року.

Нижній ряд (зліва направо): В. Щегольков, В. Трояновський, І. Сабо, Н. Кольцов, В. Серебряников, В. Щербаков.

Верхній ряд: А. Біба, О. Базилевич, В. Турянчик, В. Канівський, О. Макаров, А. Сучков, В. Лобановський, Ю. Войнов, В.Ануфрієнко.

17.10.1961. Київ. Зігравши внічию 0-0 з харківським "Авангардом", київське "Динамо" вперше стало чемпіоном СРСР. Попереду з букетом - капітан команди В.Каневскій, поруч в светрі і довгих штанах О.Макаров, за ним В.Лобановський. За першою "трійкою" видно Серебряников і Сабо.

1962 рік.

Відкриття сезону: "Динамо" - "Жальгіріс"

1966 рік. "Зеленые человечки"

Один комплект форми був білим з синьою ставкою. Просто та вишукано

8 червня 1966 року. ЦСКА – «Динамо» Київ 0:0. Ювелірна передача «на хід» від Володимира Мунтяна

А от ще один із комплектів форми киян був зеленого кольору(!) У новій формі «динамівці» зіграли декілька матчів, зокрема супер-принциповий поєдинок проти московського «Торпедо». Москвичі вийшли на матч у білих футболках, кияни ж – в зелених. На жаль, збереглося лише чорно-біле фото, але факт підтверджений. Проте, власники телеграм-каналу «Записки динамовца» в честь такої незвичайної події у 2019 році випустили лімітовану версію сувенірних значків.

Сувенірний значок в честь зеленої форми "Динамо" (Фото взято з телеграм-каналу "Записки Динамовца")

Загалом, не беручи до уваги поразку від «автозаводців», сезон 66-го року видався дуже вдалим. «Динамо» за 6 турів до кінця чемпіонату забезпечило звання чемпіона, а ще раніше здобуло кубок СРСР.

Головним ковалем золотого дублю був тренер киян, Віктор Маслов. Він почав перебудовувати команду за рахунок молодих гравців – і це принесло результат швидше, ніж хто-небудь очікував.

Ну й звичайно не обійшлося без тактичної революції. Віктор Олександрович ризикнув відійти від класики тогочасного футболу – системи «дубль-ве». Тепер основна роль була відведена квартету півзахисників, які насичували центр поля і в будь-який момент могли піти в атаку. Цю ідею  Віктор  Маслов почав реалізовувати ще в перший рік тренерства у Києві , а уже в наступному році вона принесла фантастичні результати. Про це говорили й радянські журналісти:

Репортаж Л. Каневського після матчу «Динамо» - «Крылья Советов». «Спортивна газета», вересень 1965 року

1967 рік.

Другий чемпіонський сезон для киян – на фініші кияни випередили московське «Динамо» на 6 очок (при тому, що за перемогу нараховували по 2 бали), хоча початок змагань для підопічних Маслова виявився важким: лише 2 перемоги у 5 стартових іграх.

На міжнародній арені також вийшло все дуже неоднозначно. У 1/16 кияни вибили грізний «Селтік» (на секундочку – діючого чемпіона!), і несподівана слава та увага, які звалилися «динамівцям» на голову, зіграли не на користь киян.

Одурманена успіхом проти шотландців, українська команда створила сама собі проблеми у матчах проти польського «Губнік Забже» і припинила шлях до фіналу.

 Кияни весь сезон грали у двох традиційних комплектах форми – у білій (причому грали як із синім комірцем, так і без нього) та синій. Експерименти з кольорами поки припинилися, у найближчі двадцять років – лише вірність традиціям!

Гравці київського «Динамо» приймають вітання після перемоги над «Зенітом». За два тури до кінця кияни завоювали друге поспіль чемпіонство, 1967р.

Перед матчем з «Гурніком»

Справа наліво: Турянчик, Банников, Соснихін, Круликовский, Щегольков, Сабо, Бишовець, Вл. Левченко, Серебряников, Медвідь, Хмельницький.

Бенефіс киян над іменитими шотландськими колегами

Справа наліво: Турянчик, Банников, Соснихін, Круликовский, Щегольков, Сабо, Бишовець, Серебряников, Медвідь, В. Левченко, Пузач

1968 рік. Українське «Галактікос» або «вершкові динамівці»

Третє чемпіонство за останні три роки!!! Знову дострокове чемпіонство, але на горизонті вже з’являється конкурентноспроможний та боєздатний «Спартак».

Наприкінці 60-х років на формі «Динамо» почав явно домінувати білий колір, із синіх елементів на «домашньому» комплекті залишилася тільки буква «Д». Навіть гетри суцільно білого кольору… Існує легенда, що хтось із керівництва київського клубу був у захваті від виступів мадридського «Реалу», який на той час встиг вже 6 разів вигравав найпрестижніший клубний турнір Європи – КЄЧ. І от цей «Хтось» в силу чи то забобонності, чи то любові до іспанського гранду запропонував зробити форму максимально ідентичною до форми «Реалу». І це спрацювало – кияни стали першою силою в радянському футболі. ( А от КЄЧ не взяли, може треба було і сині комірці перефарбувати?)

Кияни перед матчем із «заклятими друзями» - донецьким "Шахтарем". 17 квітня 1968 року

1973 рік.

«Динамівці» знову повертаються до темних кольорів, часто використовуючи синю форму на міжнародній арені. Комплект цього року вирізняється полосатими гетрами, яких не було в минулі роки, і білими манжетами. Також в очі кидається яскраво червоний светр воротаря.

«Динамо» перед матчем проти мадридського «Реалу» в Кубку Європейських Чемпіонів , 21 березня 1973 року.

Біла форма також з’явилася у новому-старому варіанті. Знову кияни грають матчі з діагональною смужкою на грудях…як в 1936-1949 і в 1962 роках.

ЦСКА – «Динамо» 3:0, 7 жовтня 1973 року

Щодо результатів, то в чемпіонаті кияни посіли друге місце, причому вже другий рік підряд. Чемпіоном став «Арарат», який ще й у фіналі кубка СРСР переграв киян, залишивши останніх зовсім без трофеїв.

1974 рік.

«Динамо» продовжує використовувати форму з горизонтальною смужкою. Досить незвично для сучасного футболу, але в 70-ті команди наносили емблеми посередині форми, де зараз красуються титульні спонсори. До ери реклами ще довгенько…

Сезон 1974-го у «Динамо» вийшов близький до ідеального. Тренером став Валерій Лобановський, а його помічником – Олег Базилевич. Під керівництвом цього тандему кияни зробили «золотий дубль», але справжній розквіт «динамівської сакури» лише розпочинався!

 1975 рік.

Історичний сезон для киян і для всього СРСР! Вперше «Динамо» виграє європейський трофей, у фіналі Кубка Володарів Кубків розромлений угорський «Ференцварош», 3:0…без шансів!

«Динамо» після фінального матчу проти «Ференцвароша»

Прорив «Динамо» не залишається поза увагою провідної компанії-виробника футбольного екіпірування «Adidas» - німці стають партнерами київського клубу.

Зароджується довготривала та плідна спрівпраця! Fortsetzung folgt!

 А у жовтні цього ж року в рамках двоматчевого протистояння в фіналі Суперкубку УЄФА була переможена сама мюнхенська «Баварія».

У першому матчі «Динамо» завдало німцям мінімальної поразки завдяки сольному проходу Блохіна. Перемога стала справжнім фурором, київський клуб вважався андердогом перед матчем у Німеччині. Не дивно, що такий результат першого матчу породив нереальний ажіотаж перед грою-відповіддю. На матч в Києві було подано більше 600.000 заявок на білети!

Стотисячний «Олімпійський» був більше схожий на вулик з бджолами, аніж на стадіон.  Тисячі вболівальників підганяли «біло-синіх» улюбленців вперед, і кияни сповна віддячили своїм фанатам. Матч став справжнім бенефісом для Олега Блохіна. Український нападник двічі засмутив мюнхенського воротаря Зеппа Майєра та подарував країні яскраву футбольну казку! Це був один з найсвітліших днів в українському футболі!

Блохін запалював на полі, але ні в якому разі не можна применшити заслуги тренерів. Молоді та талановиті Базилевич і Лобановський за два роки перетворили київське «Динамо», яке тепер феєрило по всій Європі! Саме вони своїм комплексним підходом до роботи створили таку супер-команду.

Цікаву історію про «Adidas» та виїзний матч проти «Баварії» розповів Леонід Буряк в інтерв’ю з Михайлом Співаковським (http://footclub.com.ua/):

«Ситуація була така. До нас зазвичай приїхали представники Adidas, щоб в рамках спонсорської програми вручити кожному гравцеві за спеціальним комплекту форми. Це була нормальна практика, поширена також і в матчах за збірну. Згідно з домовленістю кожен з футболістів «Динамо» повинен був грати в Суперкубку в адідасовських бутсах. Я не хотів одягати невипробувані і неразношенную взуття, тому що завжди дуже педантично ставився до цього питання. У мене була своя методика: якщо у мене з'являлася нова пара, я скручував на підошві шипи, ходив в ній по базі, потихеньку її мочив, виймав устілки, і коли відчував, що шкіра точним відбитком прилягала до моїх пальцях, знову вкручував шипи. Але коли старші дізналися, що я не планую виходити на поле в Adidas, вони, природно обурилися: всій команді могли не дати екіпіровку, а лідери не змогли б отримати від німецької компанії грошові премії. Тоді я вирішив схитрувати, елементарно зафарбувавши емблему фірми Puma, щоб ніхто нічого не помітив, як ніби Буряк вийшов на гру в чорних бутсах.

А через якийсь час в клуб прийшов лист з Adidas з фотографією, де вся наша команда стояла в ряд, а мої ноги були обведені червоним олівцем. Як виявилося, ще на розминці, яку ми проводили на мокрому полі, фарба з моїх бутс злізла, і всі побачили, що я граю в Puma…»

Як наслідок, без невеликого скандальчику не обійшлося, але в кінці кінців Adidas не став роздувати ситуацію, тому всі отримали обіцяну екіпіровку.

«Динамо» перед матчем у Мюнхені. Можна помітити, шо бутси у Буряка (5 зліва) без полосок.

1976 рік.

На формі київського «Динамо» з’являються знамениті смужки – фірмова фішка компанії Адольфа Дасслера. Загалом екіпірування залишається у традиційних кольорах. У воротарів також два комплекти: один - патріотичний, жовті футболки з великим комірцем та сині шорти, інший – суцільно зелений.

Стоять: Колотов, Рудаков, Веремєєв, Блохін, Решко, Фоменко, Коньков.

Присіли: Буряк, Матвієнко, Трошкін, Онищенко.

1978 рік.

У 1978 році форма киян суттєвих змін не зазнала, але додалася одна цікава деталь. Adidas змінив шрифт ігрових номерів на реверсній стороні білого комплекту форми. На футболках з’явилися трьохполосні номери – Adidas German Style. Створені вони були ще у 1977 році, але стали популярними після Чемпіонату Світу в Аргентині, де використовувалися збірними-клієнтами німецького екіпірувальника.

1979 рік

«Динамо» вийшло на матч з «Спартаком» з цікавим варіантом букви «Д», вона написана курсивом.

А от на синій формі буква «Д» залишилися у старому варіанті.

1981 рік.

КЄЧ. ¼ фінала. Олег Блохін рветься забити гол у ворота «Астон Вілли»

Олег Блохін в єврокубковому матчі проти «Аустрії».

Зверніть увагу на форму австрійських футболістів, все той же Adidas German Style.

1985 рік.

Олег Блохін і Ігор Беланов, 1985 рік

Форма київського "Динамо" з синіми вставками на плечах:

1986 рік.

Кияни перед фінальним матчем Кубка Володарів Кубків прти мадридського «Атлетіко»

Інший комплект форми «Динамо» Київ був синього кольору з ледве помітними діагональними смужками. Віктор Чанов вийшов на матч проти празької «Дукли» у сіро-чорній формі. До речі, светр Чанова чимось нагадує концепт цьогорічної форми польових гравців від New Balance. Можливо тими ж тоненькими горизонтальними лініями, щоправда в інших кольорах.

1987 рік. Червона форма киян і комп’ютери

«Динамо» Київ – перша радянська команда, яка почала заробляти на рекламі. На зимових зборах 1987 року в Мюнхені киянам зробили пропозицію зіграти в комерційному турнірі з міні-футболу, який називався «Commodore Cup» . Але була одна умова – «динамівцям» потрібно було зіграти в червоній формі з надписом «Commodore».

Сommodore – американська компанія, що довгий час була помітним гравцем на ринку персональних комп'ютерів (починаючи з 1980 року).

В СРСР до «витівок капіталістів» ставилися обережно, тому перший матч з спонсором на грудях кияни зіграли у єврокубках проти «Бешикташа».

«Бешикташ»-«Динамо» 0:5, 14 березня 1987 року

А це вже матч-відповідь проти того ж таки «Бешикташу». Тепер кольорове фото, де можна краще роздивитися оновлену форму «Динамо».

«Динамо» в чемпіонаті СРСР проти "Кайрату"…Нас же цікавить концепт форми Віктора Чанова, тепер на футболці з’являються діагональні сірі смужки.

 1988 рік.

Восени 1987 року радянська федерація футболу вирішила не терпіти прояви самодіяльності клубів щодо рекламного спонсорства, тому сама підписала контракт з італійською текстильною фірмою OCRIM. Відповідно до контракту, 6 клубів СРСР, які в сезоні 1987/1988 виступали в єврокубках («Динамо» Київ, «Спартак» Москва, «Динамо» Мінськ, «Динамо» Москва, «Зеніт» і «Динамо» Тбілісі»), мали грати в футболках з логотипом італійської компанії.

«Динамо» - «Рейнджерс». На фото Іван Яремчук

В січні 1988 року на міжнародному турнірі в Лос – Анджелесі кияни також грали в формі з титульним спонсором OCRIM. Але футболок з логотипом компанії на всіх не вистачило – Бессонов та Чанов грали у звичайних футболках.

В чемпіонаті СРСР «Динамо» грало у старому варіанті форми (1986-го року) та без спонсорів. Але без новинок не обійшлося, емблема київського клубу була нашита на білому фоні.

«Динамо» - «Спартак», 27 березня 1988 року.

1989 рік.

У 1989 році київське «Динамо» змінило технічного спонсора. Довготривалі відносини з Adidas підійшли до кінця, і новим партнером киян стала французька компанія Duarig.

Звичайно, змінився дизайн форми. «Адідасівські» смужки пропали, зате з’явився масивний синій комірець.

Співробництво киян з французькими екіпірувальниками тривало дуже недовго. Всього лиш півроку «динамівці» виходили на поле у формі компанії «Duarig», і фото в кольорі знайти нелегко. Взагалі на сайті французького виробника немає жодного слова про вхід на ринок в СРСР. Компанія була відомою лише на батьківщині. Чому раптом кияни та французи почали співпрацювати та чому посеред сезону «Динамо» раптом вирішило змінити технічного спонсора – загадка.

Кольорове відео матчу чемпіонату СРСР, в якому кияни грали у формі від Duarig.

Також «Динамо» змінило і титульного спонсора – тепер на футболках киян був нанесений логотип ще одного текстильного підприємства. На цей раз Fisac Como-Italy.

Вже влітку кияни розпрощалися з Duarig та підписали контракт з відомою британською компанією Admiral. Серед клієнтів виробника футбольною форми були такі клуби, як:"Саутгемптон", "Міддлсбро", "Бредфорд-Сіті", "Чарлтон Атлетик", "Вімблдон", "Хартс", "Мадвелл", "Рейнджерс", "Партизан Белград".

На білій формі під емблемою клубу з’явився червоний надпис «Київ».

Ігор Бєланов у товариському матчі проти «Ліверпуля»

Як «Динамо» знову у червоній формі грало.

24 січня 1989 року відбулася цікава контрольна гра. Зустрічалися збірна Ізраїля та київського «Динамо». Поїздка була організувана поспіхом та в умовах жорсткої секретності. Ще б пак, адже дипломатичних відносин між СРСР і Ізраїлем тоді не було. Проте, передумови до їх старту та розвитку почали виникати. Тому, як жест примирення, кияни приїхали на «Святу Землю», щоб зіграти товариський поєдинок. Організатори того матчу попросили динамівців зіграти не в рідних клубних біло-блакитних кольорах, а в червоній формі, яка за кольором була схожою на форму збірної СРСР. Так як, більшість збірної складали гравці київського клубу, це прохання не виглядало як щось надзвичайно дивне.

Проти збірної Ізраїлю динамівці Києва вийшли на поле в червоних футболках з емблемою Люфтганзи

Цей матч збірна СРСР київське "Динамо" одягло футболки з емблемою німецької авіакомпанії "Lufthansa". З 1991 року німці стануть титульним спонсором київського клубу на 3 роки.

1990 рік.

У 1990 році, за безпосередньої участі першого президента київського клубу Віктора Безверхого, столичний клуб отримав нову концепцію форми у стилі національних кольорів ( жовта футболка та сині шорти). Перший матч у патріотичній формі кияни зіграли проти московського "Торпедо" 25 серпня 1990 року.

Але жовто-сині кольори з'являлися й раніше. Так, у 1960 році у матчі проти донецького "Шахтаря" кияни грали в жовтих футболках та синіх шортах, "Шахтар" же грав у повністю білій формі. Також феєричну історію про зміну форми перед матчем з московським "Динамо" розповів багаторічний адміністратор киян Олександр Чубаров (джерело:https://football.ua/ukraine/7113-chubarov-futbolky-blokhyna-styraly-vruchnuju.html):

"Двічі московське «Динамо» нас відверто підводило. Домовлялися, що ми будемо грати в білому, а вони - в синьому. Але приїжджаємо в Москву, а там кажуть: «Ви все переплутали: це ми - в білому, а ви - в синьому». Починалися розбори, після чергового випадку мені все це набридло, і я разом зі своїм товаришем Олександром Пономарьовим перефарбував наші білі футболки в жовто-сині кольори. Ми виграли, приїхали до Києва, а там мене за «жовто-блакитну» форму ледь не звільнили з роботи".

Жовто-блакитні «динамівці» після матчу проти «ЦСКА»…Здобутий 13 титул чемпіона СРСР

P.S. Джерела, з яких я брав інформацію:

1. http://footballinussr.fmbb.ru/viewtopic.php?t=4675 2. https://1927.kiev.ua/news/view/54425 3. http://www.footclub.com.ua/news/Ukraina/Prochie/1642577020/Evoluciya-formy-kievskogo-Dinamo-kak-eto-bylo 4. https://www.oldfootballshirts.com/5. http://footclub.com.ua/news/Ukraina/Prochie/1464521461/Kak-dobyvalos-zoloto-Dinamo-Kiev-1966 6. https://fc-dynamo.ru 7.http://www.ukrainefootball.net/ukraina/andronov-otvetil-rossiyskim-bolelschikam-po-povodu-novoy-formy-dinamo.html 8. http://www.forumdynamo-kyiv.org/ 9. http://eurocupsu.mybb3.net/viewforum.php?f=2 10. Спартак». Рекорды, события, факты. Подарок болельщику к 95-летию клуба 11. https://dynamo.kiev.ua/blog/179432-dinamo-kiev-flagman-sovetskogo-futbola-istoriya-v-fotografiyah 12. Телеграм - канал "Записки Динамовца" 13. http://dynamo-k-equip.narod.ru/