Час дорослішати. Кіберспорт завжди був спортом, цього не треба соромитись
Але не всі до цього готові
Від редакції: ви знаходитеся в блозі Обгеймпад. Його автор написав цей пост в рамках конкурсу «Найкращий блогер України». Підтримайте його плюсами, коментарями і підпискою!
***
7 вересня 2020 року стало визначним днем в історії українського спорту. Вітчизняна Комісія з визнання видів спорту прийняла рішення про віднесення кіберспорту до спортивних дисциплін. І хоча це мало формальний характер, яке більше стосується державного фінансування та відносин між міністерством та відповідною федерацією, але воно остаточно поділило суспільство на два протилежні табори. З одного боку у нас прихильники кіберспорту, які не те, щоб дуже зраділи, але були задоволені, що кіберспорт отримав офіційне визнання. З іншого – ті, які ні під яким приводом не визнають його. Звичайно є ще третій табір – люди, які не цікавляться жодним спортом, але ми їх чіпати не будемо.
Чому виникла така суперечка? Чому вагома частина населення нашої країни так різко налаштована проти кіберспорту?
Спочатку треба зрозуміти, що ж взагалі таке «спорт»? Бо це допоможе відповісти на головне питання. Багато людей чомусь помилково ототожнюють категорії «фізична культура» і «спорт». Мовляв, як може бути спортом постійне сидіння за комп’ютером чи ігровою приставкою? Лише ті заняття, де треба залучати фізичну силу свого тіла можуть називатися спортом.
Але давайте розглянемо ось такий приклад. Чи є їзда на велосипеді спортом? Ні. Це просто їзда на велосипеді. Але ж тут залучається фізична сила і організм підтримується. А що ж тоді буде спортом? Ось тут вступають, на мою думку, два головних критерії його визначення – змагальність та правила.
Звичайна їзда на велосипеді – не спорт. Але якщо треба проїхати на велосипеді конкретну відстань, по визначеному маршруту, за конкретний час чи швидше за іншого велосипедиста – ось це вже буде спорт. І тут вже не діє формула з фізичними вправами. Спортом може вважатися будь-який вид діяльності людини, де є змагальність та чітко визначені правила – від керлінгу до поїдання хот-догів на швидкість.
А тепер повернемося до кіберспорту. Перша в історії оригінальна комп’ютерна гра Spacewar!, що була розроблена ще на початку 60-х років ХХ ст., мала в собі дуже просту ідею. Два гравці управляли кожен своїм космічним кораблем з метою зруйнувати корабель супротивника. І ця гра повністю відповідає спортивним критеріям. Тут є чітко визначені правила і тут є змагальність сторін. А дякуючи японському розробнику Тосіхіро Нісікадо, який у 1978 році створив гру Space Invaders, ігрова індустрія отримала змагання навіть без очного суперництва. Японець вперше в історії додав у комп’ютерну гру залікові очки та дошку лідерів, перетворивши одиночні ігри на спорт, оскільки навіть тут можна змагатися з іншими або з самим собою.
Багато хто зараз мені може сказати, що це блюзнірство вважати кіберспорт спортом. Адже постійне сидіння за іграми – це прямий шлях до втрати зору та ожиріння. І взагалі, кіберспорт лише шкодить здоров’ю. Так, постійне сидіння за комп’ютером шкідливе і несе ризики для здоров’я, але ж заняття спортом професійно також несе величезні ризики. Легендарний аргентинський футболіст Габріель Батістута отримав стільки травм під час професійної кар’єри, що благав лікарів відрізати йому ноги, щоб припинити біль. Гравці клубів НФЛ отримують під час ігор стільки пошкоджень мозку, що потім ледь доживають до 60-ти. А один із найвідоміших гонщиків Формули-1 в історії Аіртон Сенна помер, розбившись під час гран-прі. І таких історій безліч.
Спорт високих досягнень завжди виснажує тіло. Тут нема різниці чи це «традиційний» спорт чи кіберспорт. Але це не значить, що просто побігати в футбол у залі чи зіграти катку в CS – це шкідливо. Ні, це завжди буде корисно.
Суспільний негатив у нас чомусь є не лише до визнання «кіберспорту» спортом, а й до геймінгу уцілому. І це також можна пояснити. Так склалося, що наша країна має тоталітарне радянське минуле. Для старшого покоління у ті часи єдиною цифровою забавою був вовк, який ловив яйця. І навіть його ніколи не сприймали серйозно. Справжня радянська людина може реалізувати себе тільки на заводі і не має права потрапляти руйнівний вплив винаходів західних капіталістів. З роками ця думка укорінилась та модифікувалась у стереотип, що відеоігри призначені лише для тунеядців та дітей. Тобто для людей, які не приносять жодної користі суспільству.
І тут є парадокс. Ми – перше покоління, що виросло на відеоіграх. Так, це були в основному піратські «Денді», але ми мали майже безлімітний доступ до ігор. А старше покоління і досі вважає нас дітьми. Тому і наші захоплення іграми для них продовжують бути дитячими забавками. Але ми вже давно подорослішали. І так сталося, що разом із нами подорослішала і сама ігрова індустрія.
Ігри вже не просто розважають. Вже закінчились часи, коли іграм був необхідний сюжет у тому ж розмірі, як і у порнофільмах. Зараз вони ставлять складні дилеми, змушують сміятись, плакати та приймати складні рішення. Такі ігри, як The Last of Us чи Red Dead Redemption по рівню постановки, акторської гри та драми можуть дати фору навіть оскароносним фільмам.
Ігри розвивають. У серії Assassins Creed вже давно є режим «Екскурсії», де усередині гри віртуальний гід проведе тебе по усім відомим місцям стародавнього Єгипту чи Античної Греції та розкаже про їх історію. Повірте, це набагато цікавіше, ніж те, що зараз пропонують у наших школах на уроках історії. А нещодавно Міністерство освіті в Польщі вперше в історії рекомендувало комп’ютерну гру This War Is Mine як матеріал для ознайомлення школярам.
Ігри прославляють. Українську кіберспортивну команду NaVi знає увесь світ. Світ масово почав цікавитись Чорнобилем не два роки тому після виходу однойменного серіалу, а ще після виходу українського S.T.A.L.K.E.R. Сусідня Польща отримала звання світового флагмана ігрової індустрії, а ігрова компанія CD Projekt вже зараз є третьою по капіталізації у країні і оцінюється у 8 мільярдів доларів.
Ігри приносять величезні прибутки. Згідно з даними аналітиків, у 2020 році обсяг ігрової індустрії становитиме майже 160 мільярдів доларів. Це більше ніж уся музична та кіноіндустрія разом узяті. GTA V у перші три дні принесла розробникам мільярд доларів. Такі прибутки не отримував жоден фільм в історії.
У 2020 році вже дуже важко не помічати слона у кімнаті. Ігри – це важлива частина нашого життя. Вони також можуть стати важливою частиною нашої економіки. І дорослішати потрібно не нам, а саме тим, хто цього не бачить або не хоче бачити. Майбутнє вже на порозі.
Фото: NaVi