Трибуна

Футбольна кругосвітка. Спецвипуск. Поверніть мій 2012 рік!

Всім привіт. Наша футбольна кругосвітка настільки крута, що дозволяє нам дізнатися про футбольні справи не тільки сьогоднішній день, але й повернутися на кілька років тому. Сьогодні виповнюється рівно 10 років від початку культового для України турніру, а саме Євро-2012. Саме з цим турніром, та й загалом із 2012 роком у мене пов’язані найтепліші ностальгічні спогади. Саме тому я вирішив розповісти вам свою історію про ці славетні часи. Ну що ж, давайте трохи повернемось у 2012 рік.

Футбольна кругосвітка. Спецвипуск. Поверніть мій 2012 рік!

Всім привіт. Наша футбольна кругосвітка настільки крута, що дозволяє нам дізнатися про футбольні справи не тільки сьогоднішній день, але й повернутися на кілька років тому. Сьогодні виповнюється рівно 10 років від початку культового для України турніру, а саме Євро-2012. Саме з цим турніром, та й загалом із 2012 роком у мене пов'язані найтепліші ностальгічні спогади. Саме тому я вирішив розповісти вам свою історію про ці славетні часи. Ну що ж, давайте трохи повернемось у 2012 рік.

Йшов 2007 рік. Ваш покірний слуга тоді жив у далекому від України Хабаровську. Одного весняного ранку я як завжди включив по телевізору випуск свіжих новин спорту. Так-так, саме свіжих, оскільки через різницю в часі всі найсвіжіші новини спорту можна було дізнатися саме вранці. Так ось, у тому випуску головною новиною стало обрання України та Польщі як країн господарок Чемпіонату Європи з футболу у 2012 році. Я відразу ж "загорівся" ідеєю наживо побувати на цьому святі футболу і в наступні п'ять років жив тільки з думкою про майбутнє Євро-2012.

Практично відразу після того славного ранку я почав щодня моніторити новини, пов'язані з підготовкою насамперед України до майбутнього турніру. Правда шукати новини по різних сайтах для мене було досить незручно, тому я намагався знайти сайт, присвячений повністю Євро-2012. І в результаті я знайшов такий. Він називався uaeuro2012.com. Зареєструвавшись на ньому я почав брати активну участь на ньому. Причому це не обмежилося коментарями до новин та статей. Ну а коли модератори сайту оголосили, що найактивніші користувачі сайту отримуватимуть стилізовані особисті аватарки, моя активність на сайті зросла до максимуму. У результаті мета було досягнута і довгоочікувана аватарка (як мало іноді потрібно для щастя) була отримана. Але й це було ще не все. За мою активну участь у житті сайту мене запросили стати модератором сайту. Від такої "плюшки" я не став відмовлятися.

У 2010 році я закінчив навчання в університеті і практично відразу після цього залишив батьківський дім, вирушивши в Україну. Причому не як звичайний турист, а в так зване ПМП. Благо, практично вся моя рідня з України, а саме з Львівщини.

Як ви вважаєте, що я зробив насамперед, прибувши на місце своєї дислокації? Почав шукати роботу? Це нудно) Насамперед я вирушив до Львова, щоб особисто подивитися, як просуваються справи в першу чергу із будівництвом майбутньої футбольної арени.

Прибувши на місце будівництва майбутньої "Арени Львів" я побачив тільки "скелет" стадіону, який на той час тільки формувався, але навіть цей вид справив на мене велике враження і я з почуттям виконаного обов'язку вирушив додому.

Потім я знайшов собі роботу у Львові, тому "ревізорські" рейди до місця будівництва футбольної арени стали досить частими. У такому способі життя я провів рік, але в 2011 мені довелося змінити місце роботи, та й місце проживання довелося також змінити. Замість Славетного міста Лева я перебрався у Файне місто Тернопіль. Зміна місця проживання хоч і трохи засмутила мене, але не зменшила мого бойового духу та бажання побувати на футбольному святі. Добре, що роботу над сайтом до Євро-2012 ніхто не скасовував.

На той час сайт досить зміцнів і за статистикою стабільно був у топ-30 спортивних сайтів в Україні. Та й з оформлення став дуже симпатично виглядати. Причому настільки симпатично, що на це звернула увагу велика та жахлива УЄФА, яка надіслала "лист щастя", в якому висловила своє невдоволення з приводу неузгодженого з нею використанням офіційної символіки Євро-2012 на нашому сайті, попросивши у добровільно-примусовому порядку виправити недоліки.

Довелося спрощувати дизайн. Але навіть цей факт не вибив нас із колії та сайт продовжив свою роботу аж до кінця Євро-2012.

І ось прийшов довгоочікуваний 2012 рік. З самого початку я був впевнений, що цей рік буде для мене успішним. Добре, що я народився в рік Дракона, а 2012 рік був саме роком Дракона. І мій талісман мене не підвів.

Хоча початок був м'яко кажучи "таким себе". Справа в тому, що я з моїми друзями брав участь у лотереї від УЄФА на матчі Євро-2012. У результаті я брав участь у 9 заявках, але жодна з них не виявилася виграшною. У цей момент хотілося плакати та й узагалі опустити руки і здатися. Моїм друзям по сайту пощастило більше. Одна заявка, в якій вони брали участь "зіграли", і вони стали щасливими володарями квитків на матч Англія-Україна. Але все ж таки доля подарувала мені момент щастя. За кілька тижнів я зайшов на портал УЄФА перепродажу квитків, на якому побачив, що на матч Англія - ​​Україна є вільні квитки. Вибравши необхідний тип квитків та заповнивши особисті дані, я натиснув на кнопку "оплатити". Якщо чесно, я не вірив, що мені пощастить, але коли мені висвітлилося повідомлення, про те, що оплата пройшла і я став володарем заповітного квитка, моєму щастю не було межі. Тоді я навіть заплакав від щастя і з криками "я їду на Євро" я задовбав своїх співмешканців по квартирі.

Почалися мої пригоди з фестивалю електронної музики Sensation, який того року пройшов у Києві вдруге і поки що востаннє. Якщо чесно, я не любитель усіляких дискотек та вечірок, але ідея "білої" вечірки мені зайшла. І навіть "кусюча" ціна у 75 доларів мене не відлякала.

Купивши квиток, я почав готуватися до майбутньої вечірки, але тут доля підсунула мені ще один бонус через відрядження до Криму, а точніше до Ялти. Від таких пропозицій не відмовляються. Правда був один нюанс: день від'їзду до Ялти співпав із днем ​​проведення Sensation. Поїздка до Криму була на межі зриву, але на щастя все втряслося і я відбувся лише проїздом до Криму за свій рахунок замість безкоштовних квитків на поїзд за рахунок фірми.

І ось настав той день, коли мої пригоди почалися. Приїхавши до Києва, я нарешті зустрівся із друзями, з якими працював над сайтом до Євро-2012. Переодягнувшись в "уніформу" до майбутньої вечірки, я вирушив із друзями знайомиться зі столицею України, оскільки це був перший раз, коли я повноцінно був у Києві, а не проїздом.

Зрештою, відгулявши на цьому святі електронної музики я продовжив свою подорож Україною. Вже вранці я "в темпі вальсу" переодягся у більш буденну форму одягу, сів на потяг і вирушив до Криму. В Ялті я пробув 23 дні, за які я познайомився з новими людьми. Тоді до Ялти у відрядження так само, як і я вирушили працівники нашої мережі супермаркетів (на "Сіль" починається і на "по" закінчується) з усієї України. Київ, Одеса, Харків, Тернопіль, Львів, Самбір та ін. Така весела компанія зібралася тоді у Ялті. Тоді всі дуже потоваришували і часто можна було почути фрази про те, як класно що "захід і схід, північ і південь...всі разом". Шкода, що вже буквально через пару років ситуація зміниться до невпізнанності, а деякі з нашої компанії взагалі перейдуть на "темний бік". Але не будемо про сумне.

Повернувшись із Ялти відпочившим я почав останні приготування до Євро-2012: купив офіційну форму ЗбУ за "дикою" знижкою -85% в "Адідасі", прапор збірної та деякі фанатські дрібниці. Та й роботи на сайті побільшало. Тим більше що десь за два тижні до старту турніру трафік відвідувачів на сайті виріс у рази. Тож мені було чим зайнятися.

У день матчу я був на роботі і ніяк не встигав подивитися стартовий матч збірних Польщі та Греції. А ось на другий матч стартового дня між збірними Чехії та ще однією збірною я встигав. Той матч ми з моєю гарною знайомою (познайомилися якраз, працюючи разом у Ялті) дивилися в одному з пабів Тернополя. Зараз це важко уявити, але в тому матчі більшість із присутніх у пабі "топили" за збірну РФ. Ще раз: у Тернополі "топили" за збірну РФ. Бувало й таке. Хоча якщо відкинути політичну складову, то матч вийшов класним із безліччю моментів та забитих голів. У результаті після першого ігрового дня відбулася перша сенсація (все-таки від збірної Польщі багато хто чекав на перемогу) і матч із п'ятьма забитими голами. Старт турніру явно вдався та налаштовував на гарне продовження.

Для збірної України старт турніру також вийшов позитивний з усіх точок зору. Вольова перемога подарувала всій Україні величезну радість та безсонну ніч для всіх українських уболівальників. Шкода, що у другому матчі проти збірної Франції розвинути успіх не вдалося. Я той матч не зміг подивитись, оскільки був на роботі та звільнився, коли матч уже закінчився. Якщо чесно, то я й досі не подивився цей матч у записі.

Ці результати означали, що матч проти збірної Англії стане вкрай відповідальним для збірної України. І я стану живим свідком цієї події. У день від'їзду до Донецька мене не залишало відчуття, що ось вона довгоочікувана мить, заради якої я жив останні 5 років. Вокзал у Тернополі тоді забарвився у жовто-блакитні кольори. Весь поїзд Львів-Маріуполь був забитий уболівальниками. Простих пасажирів просто не було. Усі їхали лише з однією метою: футбол і лише футбол. І хоча на вулиці було близько 30 градусів спеки, а у вагоні при непрацюючому кондиціонері і вікнах , що не відчинялися, спека була ще більше, всі були щасливі.

Приїхавши до Донецька, я вирушив у фан-зону, де на мене вже чекали мої друзі. Вирішивши довго не засиджуватися у фан-зоні, ми вирушили у бік центру міста та безпосередньо до "Донбас Арени". У центрі Донецька було вже куди веселіше, оскільки там було набагато більше англійців, які "заправлялися" перед матчем, не забуваючи про свої фірмові пісні та кричалки.

Підходячи до "Донбас Арени", особисто я вразився сучасністю цього стадіону. Недарма його називали найкращим стадіоном (суто футбольним) у Східній Європі.

Та й усередині "Донбас Арена" підтвердила свій топ-рівень.

Ну а далі розпочалося передматчеве шоу.

Донецьк із прапорами України, а вся (ну майже вся) "Донбас Арена" співає гімн України. Так, були часи. Події того матчу нагадувати не варто. Незарахований гол збірної України добряче зіпсував враження від матчу українським уболівальникам, які з сумом залишали стадіон, усвідомлюючи, що на цьому шлях збірної України на Євро-2012 закінчився.

Втомлені та трохи (хоча кого я обманюю) засмучені ми також покинули цей красивий стадіон. Ось тільки тепер на порядку стояло питання чим зайнятися вночі. Нічого не придумавши оригінальнішого ми вирішили всю ніч кататися у громадському транспорті. Добре, що він був безкоштовний для нас як для володарів квитків на матч. Сівши в один із автобусів, який їхав на залізничний вокзал, ми почули досить знайомий картавий голос. Виявилося, що з нами автобусом їхав головний редактор журналу "Футбол" Артем Франков. Я не довго думаючи вирішив скористатися нагодою і запитати його думку про те, що чекає на збірну Англії в матчі проти збірної Італії. Артем Франков у звичній для нього манері сказав, що "італійці порвуть англійців". Ну не те щоб порвали, але пройшли))) Ну а після прибуття на вокзал ми скористалися нагодою і зробили пам'ятне фото з нашим "зірковим" попутником.

Після цього ми ще кілька разів прокотилися до центру міста і назад на вокзал, поки нас просто не вигнали, сказавши, що автобус їде до автопарку. Нема що робити. Довелося йти в парк Щербакова, де ми розстелили на газоні плед, тож і проспали до ранку. Прокинувшись, ми поснідали в найближчому "Мак Дональдсі" і вкотре вирушили на вокзал. Цього разу лише для того, щоб посадити мене на зворотний поїзд до Тернополя.

Але й на цьому чекаючи на мене Євро-2012 не закінчилося. Я вирішив йти до кінця і поїхав до Києва на фінал. І хоча квитка на саму гру я не придбав, подивитися матч у фан-зоні на Хрещатику також було дуже цікаво. Тим більше, що за день до фіналу на Хрещатику проводився благодійний концерт за участю Елтона Джона та гурту Queen з Адамом Ламбертом у якості соліста.

А наступного дня ми стали свідками тріумфу збірної Іспанії, яка успішно захистила звання чемпіона Європи. Було приємно стати свідком фінальної розв'язки такого знакового для України турніру, як Євро-2012. Без скупої чоловічої сльози не обійшлося. Я був щасливий, що провів недаремно ці п'ять років і досяг чого хотів.

Після закінчення Євро-2012 на душі стало трохи пусто. Але я все ж таки знайшов спосіб трохи продовжити свої пригоди. Було прийнято рішення повернутися до Донецька для того, щоб сходити на... хокей. Справа в тому, що я живучи в Хабаровську, в місті, в якому дуже люблять хокей, з дитинства вболіваю за місцевий клуб "Амур" (той, чий лого у мене на аватарці). У ті часи донецький ХК "Донбас" був учасником КХЛ і у вересні мав провести у себе вдома матч якраз із "Амуром". Саме тому я вирішив саме на цьому спортивному заході та завершити мої пригоди у 2012 році.

Шлях на матч не обійшовся без пригод. Коли в поїзді всі лягали спати, я виявив, що на моєму бічному плацкартному місці зламане кріплення і таким чином стало неможливо зробити собі спальне місце. Але для провідниці мого вагона не існувало слова "неможливо". Зі звичайного відра і подушки вона зробила опору, за допомогою якої столик і бічні сидіння перетворилися на елегантне ліжко).

Прибувши на арену "Дружба", я одразу став місцевою "зіркою", з якої хотіли сфотографуватися. Все-таки мало хто очікував у Донецьку на підтримку клубу з далекого Хабаровська. У підсумку той матч мій улюблений "Амур" виграв з рахунком 3:2, а я отримав новий досвід уболівальників. Все-таки досить хвилююче вболівати одному проти всіх. Але коли забиває твоя улюблена команда, все це відходити на другий план і не можеш стримати емоцій. Пізніше, подивившись відеозвіт про матч, я навіть побачив себе на часовому відрізку 3:18 (у білій формі за лавкою гостей).

Але й на цьому того вечора не скінчився. У той день "Шахтар" грав матч Ліги чемпіонів УЄФА проти датського клубу "Норшелланн". Хокейний клуб "Донбас" із цього приводу надав кілька безкоштовних автобусів для вболівальників від арени "Дружба" до "Донбас Арени". Я не упустив нагоди і безкоштовно доїхав до "перлини Донбасу". Ну а біля стадіону я вирішив шукати людей із зайвим квитком. Добре, що такі знайшлися швидко. У мужиків якраз був один зайвий квиток, який, за їхніми словами, вони були готові віддати за номіналом за 35 гривень. Я дав їм 50 гривень із розрахунком на здачу в 15 гривень. Ну а оскільки мужики вже були під градусом, вони дали дві купюри по 20 гривень. Я не звернув на це уваги, взявши квиток та здачу та вирушив на матч. Лише у перерві матчу я почав перераховувати гроші та усвідомив, що по суті потрапив на матч Ліги чемпіонів УЄФА лише за 10 гривень, що на той момент було еквівалентно одному євро. У підсумку "Шахтар" спокійно виграв з рахунком 2:0 завдяки дублю Генріха Мхітаряна.

Наступного дня після матчу я вирішив ще трохи погуляти Донецьком. І навіть зумів знайти свою власну вулицю)

До Тернополя я повернувся вже без жодних пригод, яких за цей рік набралося чимало.

2012 рік став для мене найбільш яскравим і незабутнім. Я сподіваюся, що якщо за кілька років мій син запитає мене про те, що таке Євро-2012, я на мить замислюся і скажу "це було круто".

Volodymyr Tsekhovskyi
Особисто в мене найприємніші спогади про ЄВРО 2012. Це незабутня атмосфера під час матчів і на стадіоні, і в фан-зоні. Та й все місто жило цим "святом футболу". І це дійсно було круто.
Ответить
6
Кр.От.
Крутезний текст, атмосферні фото. Донбас Арена, ДС Дружба, чудові спогади... пс тільки парк не Третьякова, а Щербакова
Ответить
4
Pavel Popovich
ответил на комментарий пользователя Кр.От.
Упс. Щось пішло не так) Зараз виправлю
Ответить
2
qwertyuiop1
Турнір такого рівня в нашій країні проводиться раз у житті. Трохи сумно, що в силу тодішнього віку не вдалося свідомо відчути і пережити всю цю неповторну атмосферу
Ответить
4
Pavel Popovich
ответил на комментарий пользователя qwertyuiop1
Ну ще можуть бути фінали єврокубків. Це звісно тільки один матч, але навіть за такий короткий проміжок часу можно відчути класну атмосферу футбольного свята.
Ответить
2
Viktor.Odessa
Аж олдскулы свело. Был на финале в Киеве, ощущение как будто не в Украине вовсе, все отлично организовали. Единственный минус, что такой город как Одесса остался без матчей чемпионата, слишком большая коррупционная составляющая при выборе городов
Ответить
2

Другие посты блога