«Клубу 334» - 35 років

За останні пару років ми звикли бачити, що хокейні арени під час матчів можуть бути порожніми або заповненими частково. Як би прикро це не звучало, але такі правила нам диктує коронавірус.

Однак в історії найсильнішої хокейної ліги у світі є матч, коли на трибуни прийшло трохи більше трьох сотень людей. І це відбулося задовго до того, як планету охопила всесвітня пандемія.

У середині січня 1987 року у Нью-Джерсі мав відбутися звичайний матч регулярного чемпіонату НХЛ. На «Мідоулендс Арені» мали зустрітися місцеві «Девілс» та «Калгарі Флеймс». Варто зазначити, що на той період «Дияволи» були одним із аутсайдерів ліги, тому для гостей матч мав стати якщо не легкою прогулянкою, то тренуванням з підвищеною відповідальністю. Особливо, якщо відзначити, що канадці боролися за вихід у плей-офф і втрачати очки у поєдинку із таким суперником в їхні плани точно не входило.

Старт вечору був запланований на 7:30 за місцевим часом. Проте поєдинок розпочався майже із двогодинним запізненням. Причиною стала відсутність більшості дійових осіб, в тому числі і самих хокеїстів. Через сильний снігопад, який пройшов у трьох східних штатах Америки, дістатися до місця призначення виявилося не так просто.

«До чого я не був готовий, так це до усіх залишених машин, які застрягли. Я не міг дістатися до повороту, щоб проїхати дві милі до Мідоулендс, - згадував нападник «Девілс» Дуг Салліман. - Так що мені довелося перейти на іншу сторону дороги і я проїхав всю дорогу до арени заднім ходом. Це була та ще пригода».

Його партнер по команді Кен Данейко також не без проблем дістався арени. «Я, Джо Чірелла, Пет Вербек, Кірк Мюллер і Джон Маклін, ми усі знали, що повинні виїхати раніше, тому взяли одну машину, - згадував захисник. – Ми виїхали близько третьої години, а дісталися туди майже о дев’ятій. Ми були останньою групою гравців, і їм потрібно було, щоб ми грали».

«Пізніше ми дізналися, що 18-колісна фура перевернулася прямо перед тунелем Лінкольна. Діватися було нікуди і я розумів, що ніяк не проїду. Я бачив арену, вона була в трьох милях від  мене. Я просто пішов до неї пішки, - розповів форвард господарів Пітер Макнаб. -  Мене побачив полісмен, який був на іншій частині дороги. Він сказав: «Що ви тут робите?». Я пояснив, що я гравець «Девілс» і намагаюся потрапити на гру. Тоді він відповів: Давайте мені ваші ключі, я постараюся припаркувати вашу машину».

Цікаво, що проблеми із вчасним прибуттям до арени виникли виключно у господарів. Гості прибули на місце двобою вчасно, бо розмістилися у готелі, який знаходився через дорогу від «Брендан Бірн Арени». «Калгарі» були готові розпочати матч, але у «Дияволів» не вистачало гравців для початку гри.

Матч міг розпочатися раніше, арбітри декілька разів акцентували увагу на тому, що як тільки господарі назбирають 14 хокеїстів відбудеться стартове вкидання. Проте головний тренер господарів Дуг Карпентер не хотів ризикувати підсумковим результатом. Він усіляко намагався затягнути час аби назбирати повний склад.   

«Ми вийшли, але на трибунах нікого не було, і не грала музика. Це було страшно, - додав Салліман -  Наш тренер Дуг Карпентер сказав нам: «Просто продовжуйте ховатися. Ми не підемо на лід, поки у нас не буде 16 або 17 хокеїстів». Вони ховалися в медпункті, в підсобних приміщеннях. Ми валяли дурня, ходили по роздягальні, читали журнали. Все це нагадувало поєдинок пивної ліги».

Незважаючи на усі погодні негаразди центральний офіс ліги не прийняв рішення про перенесення гри і після кількагодинної затримки матч відбувся. У ньому доволі несподівано перемогу святкували хокеїсти «Нью-Джерсі» з рахунком 7:5.

«Ніхто не вірив, що матч відбудеться. Ми виглядали на майданчик, там було пусто. Ми знали, що на вулиці вирує завірюха і гадали, що гру точно перенесуть. Коли вона почалася ми були не готові», - сказав нападник «Калгарі» Ленні Макдональд.

«Зазвичай «Калгарі» перемагав нас без проблем, але того разу частина команди була відсутня, тому іншим дісталися незвичні позиції, - згадував Ренді Велишек. – Ми просто вийшли пограти, ні про що не думали і це стало нашою перевагою».

У складі «Девілс» хет-триком відзначився Дуг Салліман. До речі, для хокеїста він став єдиним у кар’єрі. Побачити вживу три шайби Саллімана вдалося лише 334-м уболівальникам. Через снігові замети дістатися арени змогли тільки найвідданіші фани команди, хоча розкуплено було 11247 білетів. Головна зірка матчу жартома сказав про глядачів, що вони туди потрапили випадково, ховаючись від поганої погоди.  

«Як тільки ми виїхали ми зрозуміли з якими проблемами нам доведеться зіштовхнутися, - згадував вболівальник Джо Ламберт. - Машини застрягли, автобуси зупинилися, але ми продовжували їхати і у кінці кінців доїхали».

«Мені знадобилося три з половиною години, щоб пройти той шлях, який зазвичай займає 10 хвилин» - розповів Енді Марлін, який пізніше став фотографом команди.

Атмосфера на арені більше нагадувала тренувальний матч перед початком сезону, аніж битву регулярного чемпіонату. Лайнсмен Ден Маккорт, який працював на тому поєдинку казав, що коли він кричав «Офсайд» або «Прокидання», то його слова лунали по всій арені.

Нечисленна група уболівальників намагалася створити традиційну хокейну атмосферу. Але у них це не дуже виходило. Зазвичай репліки фанів не дуже чутно через загальний шум натовпу. Але цього разу знайшовся той, кого почув кожен хокеїст на льоду.

«Був один хлопчина, якому було що сказати про все в обох командах, - розповів Салліман. – У нас був один великий рот в кутку – я не знаю, чи було в нього близько шести пляшок пива чи ще щось, але він проводив час свого життя, просто ріжучи усіх. Тоді ми жартували, що можливо хтось із нас зможе його спіймати – ну, ти знаєш, просто відійди в сторону, а я свисну йому через скло».

Відділ зі зв’язків із громадськістю «Девілс» обійшов усіх присутніх на арені глядачів та записав дані кожного. Пізніше для цієї групи були надіслані листи із вдячністю та подарунки. Родзинкою стала обіцянка створити офіційний клуб фанів цього матчу. Так утворився «Клуб 334».