Джиммі Хесті – дивовижний однорукий футболіст із Дандолка, що став жертвою етнічно-політичних суперечок

У похмуру жовтневу погоду 1960 року, група чоловіків зібралась у залі для переговорів спортивного клубу «Дандолк», що базувався в однойменному місті на півночі Ірландії.

— Ми мусимо його підписати, — заговорив Джим Мелоун, голова правління футбольного клубу на зборах ради директорів.

— Однорукого центрфорварда? Джиме, у нас тут не цирк потвор, а футбол, — скептично пролунало із залу — Ми ще будемо йому платити за це гроші?

Того дня Джим Мелоун сказав правлінню, що він виявив захопливо талановитого хлопця, який забивав гол за голом за «Ньюрі Таун», неподалік кордону в Північній Ірландії. Він був високим і сильним, мав надприродну рівновагу й був смертельно небезпечним у грі головою.

— Так. І негайно, — сказав Мелоун.

Рада директорів, зазвичай, не сперечалася зі своїм енергійним керівником, але цього разу всім присутнім здавалося, що справи зайшли надто далеко, тому не погоджували трансфер. Мелоун передбачив такий розвиток подій:

— Хрін із вами, я випишу йому чек із власної кишені. Поготів я його вже підписав і так.

Правління було незадоволене, але Мелоун непохитно вірив у хлопця, то ж вони пішли йому на поступки. 20 листопада 1960 року новачок дебютував у домашньому матчі на стадіоні «Оріел Парк» проти «Корк Селтік», де одразу зміг показати, що він особливий.

Цього юнака звали Джиммі Хесті.

Хесті завжди мріяв стати футболістом, однак нещасний випадок на виробництві ледь не поставив хрест на кар’єрі спортсмена

Джиммі народився в 1936 році в Сейлортауні, багатокультурному районі біля міських доків на півночі Белфаста. Він виріс, граючи на футбольних полях, що викладали зі згарищ. Можливо, саме ці поля стали запорукою його міцності та сили.

А в 14 років влаштувався робітничим на фабрику. Першого ж дня його ліву руку зачепила фрезерувальна машина. Лікарям не залишалося нічого, окрім, як провести ампутацію. Здавалося б, що така подія зможе підкосити будь-кого й поставити хрест на мріях стати професійним футболістом. Однак Джиммі, сповнений віри в себе, наполегливо вчився грати у футбол заново. Тримати баланс тіла з м’ячем на швидкості та ще й без однієї руки було непросто.

Він брав участь у юніорській лізі Белфасту із футболу, аж поки його не підписав непримітний клуб «Ньюрі Таун», що плентався на задвірках другого дивізіону Північної Ірландії. Волею випадку, Джон Мелоун незабаром навідався до цього клубу в межах скаутської місії. Їх зустріч назавжди змінила історію ірландського футболу та клубу «Дандолк», колись грізної сили в лізі Ірландії.

Одразу ж у дебютному матчі за новий клуб Джиммі відзначився голом. А за наступний місяць «Дандолк» відзначився у воротах суперника ще 21 раз. Хесті взяв участь практично в кожному із голів. Проте, усіх присутніх більше заворожила його гра. Він майстерно управлявся з м’ячем, віддавав філігранні паси та сміливо йшов у обіграш. Слава екстравагантного футболіста поширювалася швидко, а його анатомічна особливість збирала додатковий люд на стадіоні: усім кортіло побачити «однорукого чарівника».

Його 18 голів у 22 іграх у першому сезоні змусили прихильників запитати, чи може Дандолк утримати їхню машину для голів. Подейкували, що ним зацікавилися навіть у «Ноттінгем Форест», однак фізична вада все ж не дала змоги перерости чуткам у дещо більше. У 60-ті роки виробнича травма Хесті вважалася серйозною інвалідністю, що ускладнювало питання отримання медичного страхування.

Джиммі привів «Дандолк» до першого за останні 30 років чемпіонства. І став безпосереднім учасником історичного матчу в єврокубках.

Джиммі стабільно забивав понад 15 голів за рік. А сезон 1962–1963 років став переломним для «Дандолк». З 19-ма голами у своєму активі, Хесті допоміг здобути команді титул чемпіонів ліги, уперше з 1932-го. Перемога в лізі відкрила шлях до кубка європейських чемпіонів.

У першому ж домашньому матчі на європейській арені «Дандолк» зазнав поразки з рахунком 0:3. Однак уже на виїзді проти швейцарського «Цюриха» Джиммі Хесті допоміг команді забити двічі. Матч завершився з рахунком 1:2, що дало змогу здобути першу виїзну перемогу ірландської команди в історії єврокубків. Складно повірити, але якимось дивом швейцарським журналістам вдалося зберегти нарізку моментів із вище згаданого матчу. (переглянути можна ось тут).

Наступний сезон став рекордним для Джиммі: він став найкращим бомбардиром ліги з 35-ма голами у своєму активі. А потім його почали наздоганяти травми, від яких він так і не зміг повноцінно відновитись. Остання гра Джиммі Хесті на «Оріел Парк» була в сезоні 1965/1966, якою він закріпив та увіковічив свою спадщину в ірландському футболі. За 6 сезонів у «Дандолку» він з’являвся на полі 170 разів, серед яких зміг наколотити 103 голи.

Завершивши кар’єру, Хесті вернувся до Белфасту, одружився, створив сім’ю та влаштувався на роботу в букмекерську контору. Наступний раз, коли Джиммі потрапив у заголовки газет, став шоком не лише для тих, хто знав і встиг полюбити хлопця завдяки футбольним звершенням, а і для людей у його рідному місті та по всій країні.

Смута в Північній Ірландії забрала багато життів. Джиммі Хесті став однією із багатьох жертв етнічно-політичного протистояння.

У жовтні 1974 року Джиммі Хесті йшов вздовж вулиці Брогем-стріт, поруч із Док-стріт, коли стрілець добровольчого протестантського угруповання вийшов з автомобіля й застрелив його. У ті часи Північна Ірландія переживала не найкращий період: конфронтація між двома групами впливу — націоналістами (католиками) та лояльними до британської корони людьми (переважно протестантами), була в самому розпалі.

Того ж ранку на роботу в рекламному відділі «Belfast Telegraph» їхав 25-річний Джордж Лармур. Його дружина заявила, що почула постріли, коли вони їхали неподалік від місця злочину. Джордж зупинився та рушив на сусідню вулицю, де побачив чоловіка, що лежав на тротуарі та ще тяжко дихав.

Він не упізнав жертву, спробував надати допомогу, викликав поліцію та швидку. Коли поліціянти приїхали, то наблизившись до вбитого, за словами Джорджа «кардинально змінилися на обличчі». Лише потім він дізнався, що це був Джиммі Хесті. Й одним із перших опублікував трагічну новину.

В офіційному каталозі вбивств за часи смути «Lost Lives» (1648 сторінок), запис Джиммі Хесті знаходиться на сторінці 483, де він пронумерований як жертва 1205. Про його вбивство заявила Ольстерська добровольча протестантська група. Подейкують, що Джиммі застрелили через татуювання, що видавало його приналежність до католицької громади.

Як і багато інших сімей, які втратили близьких, родина Хесті сьогодні незадоволена тим, як проводилося розслідування його смерті. Вони підозрюють, що, можливо, була змова (у вбивстві), і нещодавно порушили судовий позов проти міністерства оборони, поліції та держсекретаря Північної Ірландії щодо халатності розслідування.

«У цій сумній справі існують усі типові ознаки змови, починаючи від утрати речових доказів і закінчуючи простою неспроможністю спілкуватися із потенційними свідками. Є підстави підозрювати, що вбивство було сплановане, і що вбивця чекав на Джиммі принаймні 15 хвилин перед атакою», — розповідає адвокат родини. — «Суди визначать остаточний мотив. Остання надія сім‘ї Хесті — це доступ до судів, де є чесні умови гри. Сподіваюся, що його родина буде так само успішна в судах, як і Джиммі був на футбольному полі.»

***

У 2015-му році BBC випустило радіопередачу під назвою Diamond in the Rough присвячену Джиммі Хесті, у якій люди, що знали Хесті, розповідають його історію та діляться спогадами. Якщо рівень англійської дає змогу вам розібрати ірландський акцент, то прослухати передачу можна за ось цим посиланням.

Фото: bbc.co.uk, theguardian.com, dundalkdemocrat.ie, irishtimes.com