Біатлон. Історія виникнення в Україні та світі

Біатлон існував до нашої ери? Та до чого тут Україна?

Витоки біатлону криються в повсякденному житті первісних людей. Знайдені в Норвегії наскельні малюнки, зроблені близько 5000 років тому, є найдавнішим свідченням полювання за допомогою лиж і зброї. Це показує, що поєднання бігу на лижах і стрільби з давніх-давен було необхідною умовою виживання народів, які проживали в умовах тривалих зим, тому очевидно можна вважати, що наші предки, які жили у Карпатах, де сніг лижить сім місяців у році, також долучилися до розвитку біатлону.

Перші змагання на лижах.

Вперше змагання схожі на сучасний біатлон пройшли в 1767 році. Їх організували прикордонники на шведсько-норвезькому кордоні. Лижникам під час спуску зі схилу потрібно було потрапити у мішень на відстані 40 - 50 кроків. Але, нажаль, тоді цей вид спорту, схожий на сучасний біатлон, не набув популярності.

Активний розвиток біатлону. ( 1920-30-ті роки)

Період активного розвитку біатлону припадає на 1920—30-ті роки XX століття. Перегони на лижах зі стрільбою починають проводитися у Норвегії і отримують назву «перегони військових патрулів». Вони увійшли до програми перших Зимових Олімпійських ігор в Шамоні, що відбулися у 1924 році.

Заборона Біатлону у 1948 році.

«Перегони військових патрулів» проіснували до 1948 року. Проте у зв'язку з антивоєнними настроями в суспільстві, такі змагання були визнані дуже мілітаристськими. Біатлон був заборонений.

Відновлення біатлону. Перший Чемпіонат Світу з біатлону.

У 1958 році в Австрії відбувся перший чемпіонат світу з біатлону в гонці на 20 км зі стрільбою на чотирьох вогневих рубежах. На кожному вогневому рубежі спортсмени здійснювали по п’ять пострілів.

За встановленими тоді правилами змагань на перших трьох вогневих рубежах стрільба проводилася з будь-якого положення (лежачи або стоячи), і лише на четвертому рубежі спортсмени стріляли виключно з положення стоячи. За кожний промах нараховувалися дві штрафні хвилини.

Біатлон минулого. Який він?

За останні 30 років важливим елементом в біатлоні став килимок. Так-так саме він, адже спочатку спортсмени взагалі лягали просто на сніг.

Сучасна біатлонна траса має лише один вогневий рубіж, але так було не завжди. До 1971 року траса представляла з себе одне коло з чотирма стрільбищами. Глядачі просто стояли вздовж неї і могли доторкнутися до спортсменів руками.

У сучасній індивідуальній гонці штрафний час додається автоматично за допомогою новітніх технологій. У минулому все було по іншому. Під мішенями, відстань до яких була різною, на «лежці» і на «стійці» в окопі сидів спостерігач , який по рації повідомляв організаторів про результат стрільби того чи іншого спортсмена — і вже після приходу на фініш до його часу додавали штрафні хвилини.

Зараз, завдяки електронному обладнанню весь процес від старту до фінішу подається у вигляді електронного сигналу на монітори в зоні змагань. Звідти тренер передає по рації інформацію колегам на дистанції, а вони інформують спортсмена. "У ті часи один-два тренери стояли на трасі, включали секундоміри, брали лідера і по ньому визначали програш йому ", – розповідає Василь Карленко колишній головний тренер збірної команди України з біатлону.

Надання статусу Олімпійського виду спорту та зміни у правилах.

На VIII зимових Олімпійських іграх 1960 року у Скво-Веллі біатлону було надано статус олімпійського виду спорту. Першим олімпійським чемпіоном з біатлону став швед К. Лестандер, який у гонці на 20 км показав час 1 годину 33 хвилини 21 секунду, влучивши в усі 20 мішеней. Хороша стрільба була у той час основним критерієм позитивного результату спортсмена. Тепер все по іншому. На результат окрім вдалої стрільби суттєво впливає функціональна готовність спортсмена, технічні характеристики лиж та зброї, підготовка траси та інше.

Такого висновку можна дійти порівнюючи час К.Лестандера у його чемпіонській гонці, з часом скажімо, Антона Дудченка на етапі Кубка Світу в Антхольці сезону 2020/2021. Антон також закрив усі двадцять мішеней, але на фініші у К.Лестандера він би переміг з перевагою у 43 хвилини.

У 1965 році встановлено кількість та послідовність положень для стрільби (лежачи - на першому і третьому, стоячи - на другому і четвертому вогневих рубежах).

Уведено також диференційовану оцінку якості стрільби лежачи та стоячи (одна штрафна хвилина за попадання у зовнішнє коло мішені, дві штрафні хвилини за промах по мішені).

На фото перший олімпійський чемпіон з біатлону К. Лестандер

Клуб "Зеро" - найпристижніше досягнення кожного біатлоніста.

У 1999 році Міжнародний клуб біатлоністів заснував Клуб “Зеро”, до якого входять спортсмени , які стали чемпіонами світу чи завоювали золоті медалі на Олімпіаді не допустивши жодного промаху на вогневих рубежах. У цьому клубі є і українське представництво : Олена Зубрилова, Олена Підгрушна та Валентина Семеренко.

Розвиток біатлону в Україні.

Перші кроки біатлону в Україні здійснені наприкінці 50-х років на Чернігівщині та у фізкультурно-спортивному товаристві “Колос”, де з’явилися перші лижники-біатлоністи.

У вересні 1961 року Борис Зорін організував секцію біатлону, до якої увійшли лижники інституту.

Зліва—направо: Анатолій Студьонов, Микола Блещунов, Яків Дворський, Володимир Крушинський, Віктор Крадєнов, Павло Верстаков, Леонід Ткачук, Василь Ломаєв, Станіслав Поканевич.

Офіційною датою початку розвитку біатлону в Україні можна вважати січень 1963 р., коли в м. Харкові відбувся перший чемпіонат України з біатлону. На цих змаганнях визначився перший чемпіон України, яким став сумчанин Яків Дворський.

З цього часу розпочався активний розвиток біатлону в окремих областях України. Варто відзначити, що на той час майже не виділялося коштів з державного бюджету на розвиток зимових видів спорту.

Утворення Федерації Біатлону України.

Після проголошення Україною незалежності та заснування у 1992 році Федерації біатлону України та її визнання 8-ою Міжнародною спілкою біатлоністів, а також утворення Національного олімпійського комітету України розпочався новий етап розвитку біатлону.

Найвагоміші досягнення збірної України до 2000 року.

Валентина Цербе – перша в історії незалежної України бронзова медаль у спринтерській гонці на ХVII зимових Олімпійських іграх 1994 року

1995 рік - розіграш Кубка світу в Оберхофі , українські біатлоністки : Водоп'янова Т., Петрова О., Бєлова Н. і Цербе В. в естафетній гонці 4 x 7,5 кілометрів забрали срібні медалі.

Андрій Дериземля – чемпіон світу серед юніорів у 1997 році у дисципліні спринт.

У 1997, 1999 роках - Олена Зубрилова стала триразовою срібною призеркою та триразовою переможницею чемпіонатів світу у складі нашої збірної. У 2002 році змінила громадянство і стала виступати за збірну Білорусі.

Збірна України сучасності. Перемоги,якими ми пишаємося.

2007 рік - Андрій Дериземля виборов бронзову медаль Чемпіонату світу з біатлону у дисципліні спринт .

2013 рік - Олена Підгрушна здобуває перемогу на Чемпіонаті Світу у дисципліні спринт.Також варто відзначити, що Олена багаторазова призерка етапів Кубка Світу та Чемпіонатів Світу. А на сьогоднішній день це капітан жіночої збірної України.

2014 рік - жіноча збірна України здобуває золото на найуспішнішій для нас Олімпіаді в Сочі у складі: Олени Підгрушної, Юлії Джими, Віти та Валі Семеренко.Також на цій Олімпіаді Віта Семеренко стала срібною призеркою Олімпійських Ігор у спринті.

2015 рік - Валентина Семеренко Чемпіон Світу у мас-старті. За свою кар'єру вона також здобула багато нагород для нашої збірної.

2019 рік - Дмитро Підручний став Чемпіоном Світу у гонці переслідування. Одночасно ставши першим українським чемпіоном світу серед чоловіків за часів незалежної України.

Закінчення статті.

Отакий шлях біатлону — від простих мисливців до лижників з бойовими гвинтівками, які змагаються у найкращому зимовому виді спорту. Маю впевненість, що у подальшому біатлон буде ставати все популярнішим видом спорту, а число фанатів буде лише рости, тому що стати прихильником цього виду спорту є дуже легко. Потрібно всього лиш переглянути одну гонку по телебаченню ,а ще краще на біатлонному стадіоні.