Реванш не відбувся

«ПСВ заслуживает огромного уважения, и, несмотря на счет, победа Милану далась очень и очень тяжело».

Олег Пирожков, коментатор НТВ+Футбол

Слова відомого коментатора Олега Пирожкова чітко і лаконічно характеризують фінал протистояння ПСВ та Мілану. Так, «россонері» очікувано перемогли, «россонері» очікувано пройшли далі, «россонері» очікувано вдруге поспіль позбавили Філліпа Коку ще одного сезону в Лізі Чемпіонів (перший раз – в статусі гравця, другий – на посаді тренера). Не знаю, чи об’єктивно порівнювати «фермерів» зразка 2005 року та сьогоднішню версію, але в обох випадках вони грали достойно і змусили італійців гарненько попітніти.

Матч в Ейндховені став для мене, як і для фанів Мілану, абсолютною неочікуваністю. Я з іронічною усмішкою читав самовпевнені коментарі шанувальників італійців на кшталт «ПСВ уже не тот», «да чего тут переживать, Милан вынесет этих травокуров» напередодні гри. Я знав, що «лампочки» без бою ці 90 хвилин не здадуть. Але по грі ПСВ явно виглядав кращим, шкода, що рахунок цього не показував. Підопічні Коку грали активно, пресингували суперника, намагались комбінувати і, як наслідок, створили чимало моментів. Проте забили тільки після помилки Аббьятті, який в цілому провів хороший матч.

Гру на Сан-Сіро «філіпси» провели набагато гірше. Перший тайм і початок другого були ще непогані, навіть незважаючи на те, що Мілан забив швидкий гол. Але після другого пропущеного м’яча вся команда опустила руки, і вже тоді арбітр міг давати фінальний свисток.

Але пишу я не для того, щоб ви ще раз прочитали те, що, скоріше за все, бачили. Моя мета – виділити ті мінуси в ПСВ, які я помітив в цьому двоматчевому протистоянні. Одразу скажу, що майже всі недоліки були присутні в матчі в Італії. Вперед.

1. Зіграли три тайми з чотирьох.

Я вже казав, але підкреслю ще раз: гру в Ейндховені та перший тайм на Сан-Сіро ПСВ грав чудово. Так, були помилки, нерви, можливо, навіть страх, але команда боролась. В хлопців було реальне бажання виграти цю, думаю, принципову для Коку гру. А після забитого м’яча Балотеллі виникло враження, що поки «россонері» святкували, а глядачам показували повтор, бойовий склад голландців пішов в роздягальню, а на заміну вийшли якісь ліниві хлопчики, яким нічого не треба.

2. Страх -> паніка.

Після забитого голу Мілан одразу починає потужний пресинг а-ля Барса, і тоді в голландців починається справжня паніка. Таке враження, що італійці переважали кількісно. Було б більше впевненості у власних силах – не було б такої паніки. А так кожен віддає м’ячик ближньому, навіть якщо його вже оточує два-три гравця Мілану. Та найчастіший варіант розвитку подій при пресингу з боку суперника – віддати пас на Зута, який повинен зробити щось хороше. Звісно, Йерун вибиває, а хто побореться в центрі поля, окрім Матавжа? Хтозна.

Паніка призводить до того, що всяка ситуація здається безвихідною. ПСВ не міг «прорвати» оборону Мілан – і пішли один за одним навісики. Дещо це нагадало, ні? Матч з Хераклесом. І знову ж таки, хто побореться в повітрі, крім Матавжа і Оли (якщо він взагалі є на полі)?

3. Мало руху.

Коку зробив певну реформу в захисті, а точніше в його положенні. Крайні фуллбеки Вілльємс і Бренет\Аріас тепер не відходять так далеко вперед, коли атака перебуває тільки в своєму зародку. Якщо провести лінію через центрбеків, то флангові захисники будуть попереду неї буквально на декілька метрів. Там само глибоко відтягуються і вінгери Депай та Баккалі. Багато вільного місця попереду (особливо на бровках) дає змогу урізноманітнювати атаку. Її починають центрбеки, віддають на центральних півзахисників (Вейналдум чи Схаарс), ті швидко переводять на фланг, а там вже можуть бути не тільки Депай чи Баккалі, але й той же Махер, наприклад, який часто туди забігає. Такі дії викликають певний хаос в захисті суперника.

Якщо вже почали порівнювати з тим же Діком, то в його «еру» ПСВ давив на захист кількісно, повністю насідаючи на ворота опонента. Але логічно, якщо опонент високого рівня, то він не буде підставляти свою шию, щоб голландці на неї сіли. Саме тому реформа Коку прийшла мені до смаку.

Та коли немає активного руху, то звідки взятись швидким атакам? Повільні перепасовки між захисниками наврядчи зіб’ють спантелику клуб рівня Мілану.

4. Сирий досвід.

Саме так я б охарактеризував гру нового старого гравця ПСВ – Пака Чі Сона. Досвіду йому не займати: декілька років в Манчестер Юнайтед, без сумнівів, говорять самі за себе. Але на Сан-Сіро була тільки третя його офіційна гра за ПСВ в цьому сезону. Третя. А дебют відбувся в першому матчі з Міланом. Чи не занадто ризиковано? Пак – досвідчений гравець високого класу, але навіть таким треба пару ігор, щоб влитись в новий колектив. Як показали обидва матчі, Пак ще не готовий і в обох випадках був замінений. На Сан-Сіро лівий фланг оборони Мілану міг гарненько відпочити, адже кореєць взагалі не загострював ситуацію в нападі.

І ще раз: я не сумніваюсь в його здібностях, я ставлю під сумнів рішення Коку поставити корейця в основу (дебют) на такий відповідальний матч. Тим не менш, варто віддати Паку належне -  він старався як міг і відігрував кожен епізод до кінця.

5. Контратаки.

Не знаю, чи то Мілан так швидко повертався в оборону, чи дійсно ПСВ не вміє проводити належних контратак. Апогеєм моєї злості став епізод, коли Ель-Шаараві влучив в перекладину. Якщо точніше, то мене розізлило те, що відбулось за декілька секунд до цього моменту. Мілан тоді втратив м’яч біля штрафного майданчику ПСВ, його підхопив Брума (якщо пам’ять не зраджує), віддав одноклубнику, а далі взагалі не зрозумів, що намагались зробити голландці. Почалась гра в дрібний пас на своїй половині поля, коли півкоманди італійців були біля воріт Зута. Де стрімка контратака? Замість того відбувся неточний пас, ну а далі ви знаєте. Можливо, тут більше зіграла роль невпевненість гравців у власних силах.

6. Вейналдум: дійсно такий необхідний гравець?

Зізнаюсь, я давно відчуваю певну неприязнь до Вейналдума. Його називають талановитим і перспективним гравцем, але, як на мене, він просто переоцінений футболіст. Цього сезону він отримав капітанську пов’язку «у спадок» від Марка ван Боммела. Джорджиньо старається виправдати довіру Коку: присутній у всіх сутичках між гравцями і завжди відтягує своїх, говорить з арбітром, не перетинаючи межі, і т.д. В цьому плані від молодець.

Але яка взагалі його роль в ПСВ? Його випробовували на кількох позиціях: другий форвард (відтягнутий, під Матавжем, ера Діка), правий вінгер (замість травмованого Нарсінга, ера Діка), а тепер і центральний півзахисник (при Коку). Може, він опорник? Але чомусь рідко бачу, як він відбирає м’яч. Плеймейкер? Ніколи не володів здатністю роздавати феноменальні передачі. Не виключено, що в мені ще говорять емоції після того не реалізованого мегамоменту. Забив би – рахунок 1:1 на Сан-Сіро, і все б пішло інакше. Але то таке. (с)

7. Шукаємо лідера, заявки залишайте на сайті.

Немає в ПСВ справжнього капітана, людини, яка потягне команду за собою в потрібний момент. Це вже показав матч з Хераклесом і гра з Міланом. Як тільки виникає важка ситуація - вона одразу перетворюється в безвихідну. А де взятись лідеру? Колектив же молодий. На цю роль і придбали Стейна Схаарса та Пака Чі Сона. Обидва досвідчені, але команду потягнути не можуть. Ось вам і втрата Марка ван Боммеля. Для ПСВ це більше, ніж гравець. Капітан.

+1. J.B., але не Бібер.

Не зациклюємось на негативі. Джошуа Бренет – одне з тих світлих (не в буквальному сенсі, на жаль) слідів у протистоянні з Міланом. Ще, можливо, місяці два тому це ім’я мало що б сказало фанам ПСВ або взагалі поціновувачам Ере. Тим не менш в цьому сезоні Джей Бі став основним гравцем, хоча до цього навіть не награвався за дорослу команду, наприклад, тим же Діком Адвокаатом. Доволі різкий стрибок в професіональній кар’єрі, хіба ж ні? Хоча, як кажуть в народі, нема захисника гіршого за Хатчінсона.

Цікаво, що напередодні першого матчу з італійцями ПСВ повинен був грати з Гоу Ехед Іглз. І тоді в основі на позиції правого бека вийшов Сантьяго Аріас. Але невпевнена гра та постійні помилки змусили Коку замінити колумбійця вже на тридцятій хвилині матчу. Тож перед зустріччю з «дияволами» у Філліпа був важкий вибір: досвід чи молодість. А ускладнював ситуацію той факт, що проти Бренета\Аріаса мав грати сам Ель-Шаараві. По-моєму, Коку не прогадав з вибором. Так, Фараон все-таки забив гол, але скільки разів після цього повторити досягнення йому не давав Бренет. Джошуа грав щільно, грав до кінця, грав як справжній захисник. Браво, Джошуа!

Незважаючи на всі ті мінуси в грі команди, які я знайшов, я дякую хлопцям за боротьбу і хорошу гру. Які б помилки там не були, це молодий колектив і в нього все ще попереду. Дякую також і Коку. Філліп не зміг помститись за півфінал 2005, але разом зі своєю командою поставив хорошу перешкоду Мілану на шляху до групового етапу в ЛЧ. Дякую, хлопці, ви грали по-справжньому гідно!

P.S. Коротко про коментаторство в першому матчі. Черданцев – клоун. Дякую за увагу.

P.S. Наврядчи всі повністю погодяться з моєю думкою, тому я відкритий для дискусій.