Ольга Саладуха – президенту Міжнародної федерації дзюдо: «Згадайте, як подібні миротворці дали Гітлеру проковтнути Чехословаччину»
Народна депутатка та колишня легкоатлетка Ольга Саладуха прокоментувала слова президента Міжнародної федерації дзюдо (IJF) Маріуса Візера, який наполягає на допуску російських та білоруських спортсменів до змагань на турнірі «Великого шолома» під нейтральним статусом.
«У відповідь на звернення українських дзюдоїстів Візер навів цілу низку аргументів, які йому здаються переконливими. Давайте розберемо їх по черзі.
Аргумент №1 «Цінності нашого спорту – це ті цінності, які завжди переважали над рішенням деяких урядів сіяти розкол і ненависть між націями».
Погоджуюсь на 100%. Але ж не Україна напала на рф та Білорусь, а якраз навпаки. Можливо, на думку Візера, ми сіємо ненависть тим, що захищаємося? Можливо, за його логікою, нам треба було підняти руки і здатися? І тоді був би мир, спокій та дружба між народами?
Ми вже побачили, якою є ця «дружба» в Бучі, Ірпені, Гостомелі та інших окупованих регіонах. На жаль, люди, катовані і застрелені росіянами, вже не зможуть аргументовано відповісти пану Візеру. Але їхні братські могили, які знаходять й досі, свідчать більш ніж красномовно.
Аргумент №2 «Спортсмени не можуть нести відповідальність за рішення деяких лідерів, особливо в умовах, коли вони вважають за краще змагатися, а не йти на війну».
Очевидно, пан Візер не знає (або вдає, що не знає) особливості російського спорту. Там спорт – це частина державної пропагандистської політики. Велика кількість спортсменів офіційно працює в силових структурах, в тому числі в армії. І їх не питають, чи хочуть вони на війну.
Якщо прийде рознарядка, не вагаючись, дадуть в руки автомат і відправлять в Україну. Ті, хто не задіяні у війні безпосередньо, обслуговують її медійно. В сучасній росії спортсмен не може бути нейтральним. Він або за війну, або втрачає будь-які шанси на самореалізацію.
Роками російський спорт був інструментом накачування мілітаризму в рф і в цьому сенсі кожен з російських спортсменів несе свою частку відповідальності.
Аргумент №3 «Я глибоко розчарований тим фактом, що в цьому конфлікті ми говоримо тільки про перемогу тієї чи іншої сторони, а не про мир.
Ми повинні бути тими, хто через спорт надихає конфліктуючі сторони і показує їм, що мир – це єдине рішення для того, щоб зупинити конфлікт і повернути глобальну стабільність».
Ніхто більше не прагне миру, ніж українці. Бо ми на собі відчули ціну війни. Але що таке мир? Віддати 30% своєї території росії? Змиритися з окупацією? Відмовитися від національної ідентичності?
На власному досвіді знаємо, що це не буде миром, а рано чи пізно призведе до нової війни. Світ уже бачив це в кінці 30-х років ХХ століття. Згадайте, як миротворці, подібні пану Візеру, дали Гітлеру проковтнути Чехословаччину. І чи зберегло це мир в Європі? Відповідь очевидна.
Час зрозуміти – війна в Україні стосується кожного! Це війна за майбутній світопорядок. Чи поважатимуть міжнародне право або завтра кожен диктатор зможе урвати собі, те що «погано лежить»?
Бо на планеті десятки маленьких путінів, які беруть приклад з кремлівського вождя і тільки й чекають, аби виставити свої претензії до сусідів. Тож йдеться про те, чи збережеться колективна безпека, або ж світ порине в хаос.
В цьому контексті спорт не може бути на узбіччі. Тому мусимо активізувати зусилля, аби зміцнити спортивний фронт і не допустити відкату назад», – написала Саладуха.
