Станіслав Горуна: «Я звичайний солдат. Що скажуть, то й буду робити»
Бронзовий призер Олімпіади-2020 Станіслав Горуна розповів про свою роботу в теробороні.
- Станіславе, де ви застали початок війни? Ви довго не могли повірити, що це реальність?
– У ліжку. О 4 ранку я переважно сплю. Так було і 24 лютого. Я відразу зрозумів, що це реальність. Про це говорили досить активно останні тиждень-два. Та ще й до того я розумів, що війна буде. Я в це вірив, бо не може бути така концентрація військ з мільйонними витратами на мобілізацію зі стягненням військ, техніки, людей до нашого кордону. Це не було просто залякуванням, це мало в щось перерости. Я розумів, що назад вони не підуть. Тільки вперед.
- Ви записалися до лав тероборони. Довго вагалися?
– Не так. Я у Львові в листопаді 2019 року підписав контракт із ЗСУ. І я завжди представляв ЗСУ на змаганнях. Тому, коли це все почалося, мені подзвонили з військової частини о 5 ранку. Я швидко зібрався і поїхав до частини для отримання інструкцій щодо подальших дій. З першого дня нам видали зброю та розповіли, що кожен має робити. На дану секунду я знаходжуся у тій частині.
- Як наразі проходить ваш стандартний день?
– Ранок розпочинається із шикування. Командування перевіряє чи всі на місцях, після чого розставляють наряди. Ми знаходимося у військовій частині і патрулюємо по периметру, вступаємо у добові наряди. Добу стоїмо, а потім відпускають на добу додому виспатися.
- Вдається?
– Не дуже. Для мене такий режим вперше, тому це незвично. Не спиш під час чергування, ну, може, вдається декілька годин відпочити, підстраховуємо один одного. За ніч виходить відпочити 3-4 годинки, та й то не в комфортних умовах. Але я розумію, що то так треба. Всі міста наразі у стані бойової готовності. Всюди є диверсійні групи, які останнім часом залягли на дно, тому що їх почали викривати, зруйнувавши всі їх плани. Але вони все одно є, тому всі військові об’єкти мають бути під охороною.
- Можуть і на передову згодом відправити?
– Звичайно! Ми зараз самі собі не належимо. Ми підпорядковуємося старшим офіцерам, які володіють певною оперативною інформацією і приймають рішення. Я звичайний солдат. Що скажуть, то й буду робити.
