Олег Дулуб: «Нам сказали, що треба терміново покинути Україну, бо білоруські війська скоро вторгнуться – тоді ми б не змогли потрапити в країну ЄС»

Головний тренер «Львова» Олег Дулуб розповів, як покидав Україну.

– Коли ви залишили Україну?

– Через тиждень після війни.

– Важко було вирішити піти?

– Це вийшло спонтанно, бо я не планував їхати з України. Як завжди, приїхав на базу, а тут нам із Василем Хомутовським сказали, що треба терміново виїжджати, бо білоруські війська скоро вторгнуться в Україну. Якби це сталося, Європейський Союз не прийняв би нас на свою територію.

Були підстави довіряти цьому інсайдеру. Крім того, ми бачили, що відбувається навколо нас. Наші українські футболісти, наприклад, мали прийти до штабу територіальної оборони та зареєструватися.

Ми запитали: що нам робити, іноземцям? Люди з клубу кудись подзвонили, поговорили і сказали – негайно виїжджайте. Хоча я й досі шкодую, що покинув Україну, бо там залишилася команда і там до мене завжди добре ставилися.

- Як ти пішов?

– Клуб нам допоміг. Ми їхали на білоруських номерах, перед нами була машина супроводу з клубу, і ми їхали зеленим коридором на всіх блокпостах. На кордоні ми стояли близько шести годин у п’ятикілометровій черзі і бачили все, що там відбувається.

- Що справило найбільше враження?

– Насамперед мене вразила кількість людей. Ми заздалегідь перевіряли черги на прикордонних переходах, тож до другої години дня нікого не було: нуль машин, нуль біженців. Але коли ми приїхали, почався великий потік людей.

У хорошому сенсі мене вразило те, як проходив перехід, як добре працювали як українські, так і польські прикордонники. По той бік польського кордону багато чоловіків їхали в Україну, щоб її захищати.

Важко передати те, що ми побачили на підході до кордону. П’ятикілометрова колона жінок і дітей у супроводі чоловіків. Вони привезли жінок з дітьми на кордон і повернулися до Львова захищати свою країну.

Один випадок трапився зі мною у Варшаві. Приїхали у свій готель біля аеропорту «все включено». Позаду мене сидів літній чоловік, і по ньому було видно, що у нього не все гаразд. Чоловік був надто розгублений, ніби вперше приїхав до такого готелю і не знав, що робити, виглядав він, як фермер.

Адміністратор підходить до нього, пропонує каву чи чай – не розуміє. Викликають дівчину, яка говорить російською, і вона знову пропонує йому каву чи чай. Той чоловік дивиться на неї і каже: «Я хочу їсти».

Тобто людину просто витягли зі свого нормального середовища і викинули за кордон, мене дуже вразило. Я розумію, наскільки це для нього стрес, – сказав Дулуб.