Богдан Нікішин: «Кожне тренування здебільшого починається з обговорення, що і куди прилетіло»
Головний тренер жіночої збірної України з фехтування Богдан Нікішин розповів, як війна вплинула на тренувальний процес команди.
«У перші місяці війни про ніяку повноцінну підготовку взагалі мова не йшла. Ми лише зідзвонювались і запитували, як справи. Приблизно через місяць [після початку війни] ми поговорили з дівчатами, зрозуміли, що не можна просто сидіти, треба тримати себе у формі, почали поступово втягуватись, стали займатись загальною фізичною підготовкою. При цьому всі були в різних місцях – хто виїхав зі своїх міст до інших населених пунктів України, хто виїхав за кордон. Багато хто виїхав без екіпірування. Позаймавшись ще місяць ЗФП я почав усвідомлювати, що так це взагалі все пропаде і потім буде дуже важко зібрати.
Щось треба було робити, а фінансових можливостей у Мінспорту на той момент не було. Це вже зараз працює олімпійська база в Конча-Заспі, і там можна тренуватись. Коли ж ми вирішили звернутись за допомогою до інших федерацій, нічого не працювало. Тоді федерація Польщі відгукнулась на наше прохання, безкоштовно зробила нам збір, надала умови. Дуже дякуємо їм за це.
У нас із дівчатами була дуже складна поїздка – ми були на змаганнях в Ель-Фуджайрі, що в ОАЕ. У нашій країні йде війна, тому фінансові можливості, як і трансферні, дуже обмежені. Так що ми з великими труднощами виїхали до Польщі, де провели збори, зробили запит у Мінспорту, знайшли гроші на виїзд до ОАЕ. А поїздка була дуже дорога – лише квитки на одну людину коштували 600-700 євро. Було витрачено дуже багато моїх зусиль, зусиль федерації, Мінспорту. Ми один день відфехтували, три дівчини пройшли до 1/64-ї фіналу, повинні були змагатись далі. Але потім у цій країні помер президент, і змагання скасували.
За новинами, авжеж, слідкуємо, як і всі, незважаючи від того, чи перебуваємо в країні чи за її кордоном. Кожен день, кожен вечір, кожну вільну хвилину ти присвячуєш тому, що читаєш новини про те, що відбувається в усій країні. Авжеж, я читаю, що коїться в Дніпрі. У мене там залишилась мама, брати, племінники, тому всі дуже переживають, слідкують за ситуацією.
Здається, що все це відбувається в дуже страшному сні. Окрім, як «сволотами», людей, які прийшли на нашу землю, нападають на нас і роблять такі звірства, інакше не назвеш. Кожне тренування починається з новин із України, про позитивні та негативні моменти. На жаль, позитивних моментів сьогодні не дуже багато. Кожне тренування здебільшого починається з обговорення, що і куди прилетіло. Але дуже сподіваємось, що весь той жах, що відбувається в нашій країні, скоро скінчиться», – розповів Нікішин.
