Харлан про війну: «Ніхто з цих тварюк не має права відбирати життя у дітей»

Олімпійська чемпіонка з фехтування Ольга Харлан поділилася думками про війну в Україні.

«Повернення» в соціальні мережі… Зараз це трохи дико. Протягом 3 місяців я навіть не могла дозволити собі виставити якусь публікацію чи якусь історію з мого повсякденного життя, з тренувань, з мого обіду чи моїх звичайних думок, як це було до 24 лютого.

Життя змінилося. Та я досі не можу з цим змиритись та прийняти те, наскільки змінилась я, люди навколо мене, моя країна, весь світ у наших очах. Розчарування, біль, безнадійність, горе, лють, ненависть.

Я ніколи не могла собі навіть уявити, що колись буду відчувати це все водночас. Це капец як дратує! О, ще одне почуття додалося. Не найкраще.

Тому коли гортала свою фотогалерею у пошуках спогадів, якою була я та моє життя до 24 лютого, то знайшла ці фото, які були зроблені 14 лютого, напередодні мого від’їзду у Болонью до Джиджи (хлопець Ольги – прим. Tribuna.com) і на підготовку до змагань.

Вони були зроблені, тому що через 10 днів Тимофій мав його перший день народження. Саме 24 лютого йому виповнявся 1 рік. Тому 23 лютого лягаючи спати, думала про те, які слова напишу у пості. Це ж таке особливо. 1 рік. І так швидко! Але… І тут текст обірвався.

Як і наше нормальне та мирне життя. Я дуже рада, що зараз він нічого не розуміє. Він не буде пам’ятати вибухів, сирен, чого його так швидко вдягали та несли у кімнату, в якій зовсім не було денного світла, ті 4 дні проведені у машині по дорозі в Італію. Йому пощастило.

Але так пощастило не усім діткам. Багато хто з ним вже не зможе цього забути, хтось не зможе повернутись у свій дім, у свою школу, повернути своїх батьків, свої сім’ї. А у когось відібрали життя. 243 дитини… Тут просто хочеться кричати зі всієї сили. Чому? За що?

Але навіть не хочеш чути відповідь, тому що в неї немає сенсу. Їх не повернути. Нікого не повернути. І просто не можеш не думати про це. Ти можеш відволікти себе на мить, але все одно повертаєшся у реальність.

У ту реальність, яка болить і буде боліти усе життя. Вони не заслуговують на це. Вони заслуговують на мирне, щасливе, повне радощів життя. Його просто відібрали. Тому що якийсь й######й дід вирішив, що через свої імперські амбіції треба поставити на місце вільну країну, розбомбити міста, забрати землі.

Йому ж, бляха, мало. Та ще й кричати, що «а в нас просто другого выбора не было». Ну це ж п#####ь! І досі на голову не налазить.

Ніхто з цих тварюк не має права відбирати життя у дітей, у людей, які просто хочуть жити у вільній та мирній країні. А потім, зробивши це, шукати цьому виправдання. Цьому не буде прощення, цьому не буде розуміння усе наше життя.

І тим, хто «я за своего президента», чи «не всё так однозначно» чи «а что мы можем сделать», бажаю вам і мені ніколи не зустрічатись.

У мене все. Поки що. Це крик моєї душі. І так вже 108 днів», – сказала Харлан.