Ніщо не спинить ідею, час якої настав!

Перемога українського народу не за горами, а значить волейбол в Україні житиме та розвиватиметься. І ПВЛУ прискорить цей процес, а Чемпіонат України 2022-23 буде відрізнятися сучасним європейським підходом і здивує фанатів волейболу приємними сюрпризами.

Про нововведення у Суперлізі, про те, як триває організаційний процес, які команди боротимуться за чемпіонське звання та взагалі про майбутнє волейболу в Україні розповідає генеральний директор ПВЛУ Андрій Льопа.

Пане Андрію, розкажіть, які команди будуть брати участь у  ПВЛУ у цьому сезоні?

У цьому сезоні у нас будуть виступати 8 чоловічих команд. А саме, львівська команда «Барком-Кажани», «Епіцентр-Подоляни», м. Городок Хмельницької обл., також команда СК «Прометей» з Дніпра, «Юридична академія» з Харкова, представники Житомирщини - ВК «Житичі», збірна полтавської обл. - ВК «Решетилівка», також команда з сел. Тростянець Вінницької обл. «МХП-Вінниця» і дебютант такого найвищого дивізіону – це команда поліції охорони «ЗУНУ-Динамо» з м. Тернопіль, це представники західної частини нашої України.

Щодо жіночих команд, то у цьому сезоні будуть  волейболістки СК «Прометей», команда «Аланта» з Дніпра (практично дві команди з одного регіону), також у нас має бути команда з Балти (Одещина). Це представниці Вищої Ліги, у цьому сезоні вони спробують свої сили серед вісімки найсильніших команд. Залучаємо також колектив «Галичанка-ЗУНУ» з м. Тернопіль. Додалася практично нова команда «Волинський край» з м. Луцьк, це колишній колектив «Волинь-унівеситет», який пережив невеличкий ребрендинг. Також у нас буде команда «Добродій-Медуніверситет» з м. Вінниця і дві збірних нашої країни, це найближчий наш резерв. Було прийнято таке рішення залучити збірну команду U17 (дівчата 2006 р.н. і молодші), а також збірну України - Академію «Прометей» U15 (2008 р.н. та молодші). Так, по вісім команд у кожній з Ліг.

Розкажітьпро схему проведення Суперліги.

Суперліга «Дмарт» і Суперліга «Будінвест» будуть проводитися за однаковими схемами. Тобто, у нас є 8 команд, вони розбиті на 3 кола. У кожному колі 3 тури – маленький і великий. У маленькому команди зіграють по 2 гри, у більшому – кожна команда зіграє по 3 гри з кожним суперником. Між цими іграми гравці будуть мати денну перерву для відновлення сил. Матчі будуть розпочинатися у будні о 18:00 і о 20:30 другий матч. У вихідні - о 14:00 і о 16:30. Для  чого це? Ми хочемо максимально залучити глядача. Щоб люди не відривалися від основної роботи, а після закінчення трудового дня спокійно могли прийти додому, взяти родину, якщо це буде можливо і доступно, і прийти подивитися матч. Для теле- і інтернет трансляцій - prime time.

Як вплине воєнний стан на проведення матчів?

Звичайно, воєнний стан впливає не тільки на проведення матчів, а на все наше життя. Є відповідний наказ Міністерства молоді та спорту, щоб чемпіонати проводити без глядачів, з дотриманням усіх вимог безпеки. Одним з таких важливих рішень має бути наявність бомбосховища, це обов’язково. І всі ці умови ми будемо ще опрацьовувати і повідомляти команди про це. Ми знайшли такий зал, таке місце, яке дійсно відповідає всім вимогам воєнного стану.

Всі існуючі обмеження відповідно до постанов КабМіну та згідно з наказами Міністерства молоді та спорту ми відслідковуємо. Можливо, на момент виходу на матчі, вони зміняться, тож ми будемо повідомляти про них і вносити зміни відповідно до наших нормативно-правових актів та правил проведення змагань.

Які нововведення будуть в організаційних моментах?

Ці зміни назрівали давно, бо це є вимоги сучасного волейболу. Це обов’язкова наявність відеопереглядів, це сучасні засоби для управління грою: статистика, обов’язково он-лайн, і оперативне інформування глядачів. Інші сучасні технічні засоби ми будемо поступово вводити  в дію, щоб глядачі, гравці зрозуміли, що зараз кардинально помінявся підхід до волейболу, на професіональному рівні все буде зовсім по-іншому.

Це прості нововведення навіть у маркетинговій справі, які ми нараз завершуємо. Дуже багато є нюансів, дрібниць, які потім вкупі дадуть свій результат. Зараз ми можемо твердо сказати, що вони будуть, будуть в процесі, і все це глядачі, тренери, гравці і менеджери побачать на власні очі.  Дасть Бог, все буде добре, і восени ми все це побачимо.

Розкажіть, чи буде проводитися Кубок та Суперкубок України?

У цьому році, наступному, можна сказати, - це прерогатива ФВУ. ПВЛУ займається суто проведенням одного чемпіонату - Суперліги. Але ми не виключаємо, що буде цей кубок - все залежить від воєнного стану в країні. Якщо ФВУ звернеться до ПВЛУ - будемо думати, що з цим робити, як планувати.

Щодо інших Ліг, то зараз це питання теж більше до ФВУ. Наскільки мені відомо, то планується, і десь на серпень буде інформація. Будуть розіслані листи, будуть збиратися команди і думати, в якому форматі проводити ці змагання.

Звісно, усіма Лігами має займатися одна організація. І у майбутньому і Суперліга, і Вища Ліга, і дитяча буде під керівництвом ПВЛУ, саме так ми плануємо. Така система працює у всіх розвинених країнах.

Які є ризики?

Ризики завжди є! Сьогодні одна ситуація, завтра все може змінитися. Нам хочеться, ми віримо і знаємо, що обов’язково переможемо. Всі обмеження знімуться, і ми побачимо глядачів на трибунах, ми зможемо безпечно подорожувати і жити в нормальній європейській країні.

Чи дозволена участь легіонерів у ПВЛУ?

Звичайно! Протягом ігрового сезону, до 31 березня включно команда може заявити про 5 легіонерів. Але одночасно на майданчику можуть перебувати 3 іноземні гравці. Ми віримо, що після нового року, ближче до плей-оф, команди зможуть брати іноземних гравців, і це буде додавати інтриги і якоїсь родзинки нашому чемпіонату.

Як буде ПВЛУ допомагати командам з підготовкою?

Команди мають самі займатися підготовкою. Звичайно, ми даємо допомогу всім клубам, хто звертається до нас. Це відбувається як у фінансовому, так в плані практичної підтримки. Ми нікому не відмовляємо, а намагаємося стимулювати клуби, щоб підтримувати їх на етапі підготовки.

В команд завжди є потреби, чи фінансові, чи у плані гравців. Зараз найбільша потреба – це брак гравців, особливо у жіночих клубах. Дуже багато гравчинь від’їжджають за кордон, навіть на менші суми контрактів, тому що там безпечно. Ми це розуміємо, ми не можемо їх примусити знаходитися тут і грати у нашому чемпіонаті. Я дуже хочу, аби вони всі повернулися! Сподіваюся, найближчим часом, до нового року максимум, ті гравчині, які поїхали за кордон, обов’язково будуть проситися в українські клуби і грати в нас.  

Як Ви думаєте, як можна зупинити відтік кадрів за кордон?

Важко сказати. Звичайно, це фінансова сторона, вона відіграє чималу роль. В даному моменті  це і безпека.

Я хочу подякувати всім тим, хто залишається тут, хто не боїться, і є дійсно патріотом своєї держави. І ті, що боронять на передовій, і ті, що в тилу – дуже велику роботу роблять. Без них, без їхньої самопожертви не буде загальної перемоги.

Тобто, Ви вірите в те, що можна буде відновити кадрові провали?

Звичайно! Я впевнений, що ми переможемо, і дасть Бог, після нового року всі ці прогалини будуть заповнені. 

Що очікуєте від цього сезону?

Очікування дуже позитивні. Ми сподіваємося, що у цьому сезоні побачимо нових зірочок українського волейболу, як серед хлопців, так і серед дівчат.  Ми абсолютно впевнені в тому, що хтось, як то кажуть «вистрелить», проявить себе. Це майбутнє наших збірних команд, майбутнє українського волейболу, тому це все робиться для того, щоб ми побачили зростання якості гри українських волейболістів.

Які призи і призові будуть?

Звичайно, це кубок чемпіона і медалі. А суму призових буде оголошено трохи пізніше. Призи для жіночого і чоловічого чемпіонату не відрізнятимуться.

Які результати Суперліги є прохідними для Єврокубків?

Відповідно до наших регламентуючих документів, право на участь у Єврокубку надається чемпіону України, віце-чемпіону, бронзовому призеру, а також володарю Суперкубка України. Якщо з цих команд хтось відмовляється, право переходить до команди, нижчої за рейтингом. Це все залежить, який бюджет у команди, які в неї плани, які амбіції показати себе в Європі.

Кого Ви вважаєте фаворитами цього сезону Суперліги?

Це досить важко, але можна спрогнозувати. Наприклад, серед чоловіків  я бачу високі шанси у команди «Прометей», досить хороша команда буде, теж саме «Епіцентр-Подоляни». До речі, наразі це ще не стовідсотково підтверджена інформація, але ця команда буде у польській Лізі, і я думаю, що в них теж буде хороший склад. Я не впевнений, що «Барком-Кажани» в цьому сезоні претендуватиме на медалі. Хоча, по ходу сезона все може статися. «Юракадемію» теж не можна скидати з рахунків, ті ж самі «Житичі». «Решетилівка» – вона також буде показувати зуби та реалізовувати свої амбітні плани. Будь-яка з названих команд побореться та покаже, що вони недаремно виступають у цьому чемпіонаті. Майбутні змагання будуть насправді рівними. За підбором кадрів, можливо, хтось і буде трошки сильнішим, але загальна картина буде однакова, і це буде додавати інтриги. Можливо, на старті турніру буде виглядати не так динамічно, як би нам хотілось, проте основна боротьба почнеться навесні, у плей-оф. Там буде цікаво! Хоча, я не виключаю, що саме у чоловічому чемпіонаті будуть досить цікаві протистояння. Серед жіночих команд, звичайно, “Прометей” буде на перших ролях. “Аланта” може скласти конкуренцію, бо досить непоганий колектив збирається. Хотів би виділити “Волинський край” – команда теж молода та амбітна і тому покаже, на що вона спроможна. Не виключаю, що за медалі також буде боротися “Добродій”. І всі інші колективи і збірні команди покажуть ще свій характер і бажання довести, що непотрібно їх недооцінювати. Кожна з команд зараз веде активну селекційну роботу на трансферному ринку. 

Деякі команди з наступного тижня вже розпочинають підготовку до нового сезону. Інші клуби - з 1-го серпня. Буде цікаво. Ми на це сподіваємося і 24/7 робимо все для цього.

Ви зараз працюєте над підготовкою чемпіонату. Можете сказати, які стоять операційні завдання, які стратегічні?

Операційні – це ті, які ми зараз вирішуємо: документація, регламенти, положення, системи проведення, більш паперово-рутинна робота, реєстрація та ліцензування гравців.

Стратегічні – як вже розповідав президент ПВЛУ Володимир Дубинський – ми маємо за 2-3 роки вийти на рівень не менше 12 команд у кожній з ліг. З кожним роком ми плануємо розширятися. І, відповідно, до нас мають приїжджати “зірки” – ми дуже цього прагнемо. Хочемо бути на рівні поляків та італійців. Для цього потрібно дуже багато пройти – це 2-3 роки колосальної роботи. 

Тобто, 12 команд – це такий основний показник?

Ми плануємо мати 12 команд в елітному дивізіоні. Взагалі планувалося 6, але вирішили спробувати 8. Є бажаючі, тож, давайте дамо шанс. А команди погодилися, дали підтвердження на це. Зараз іде певний підготовчий процес, а 22 вересня ми вже стартуємо. 

Підготовка – це комплексний процес для досягнення результатів. Що варто робити на місцевому рівні?

Звичайно, що все впирається у фінансову частину. Все залежить від бюджету - чи може він запросити того чи іншого гравця, того чи іншого тренера. Покращення в інфраструктурі, і звичайно, цього хочеться всім - це спортивні зали, реабілітаційна робота, сам тренувальний процес. Звичайно, і тренер, і гравці повинні знаходитися в тих умовах, які будуть давати результат. Якщо ти тренуєшся в холодному залі чи не маєш медичного забезпечення - важко досягти якогось певного результату, і щоб ти потім вийшов на пік. Це як живий організм, воно все в комплексі працює. Місцевим адміністраціям зараз важко всім. Бізнесмени мають працювати. Але для того, щоб працював бізнес, потрібні відповідні умови від держави: це оподаткування, яке буде давати змогу вкладати кошти в волейбол. 

Які є слабкі сторони в команд,  і над чим їм потрібно попрацювати у новому сезоні, щоб показати кращий результат?

Я хотів би, щоб однією з наших подальших цілей було виховання тренерського штабу, тренерського потенціалу. На превеликий жаль, наші вітчизняні тренери бояться навчатися. Я не скажу за всіх, але переважні 90% так воно і є. Це проблема. Можливо, підходами, методиками ми залишились ще там десь, в “радянщині”. А для того, щоб ти зміг вийти до рівня хорошого тренера, відповідно треба не боятися вкладати в себе: треба їхати за кордон, треба багато вчитися. Треба бути в цьому процесі, треба не боятися їхати, не зважаючи на мовний бар’єр. Дехто каже, що не хоче, бо потрібно заплатити на семінар певні кошти. Але людина не розуміє, що коли вкладає в себе, відповідно, воно все повертається. Саме фінансова сторона поки що для наших тренерів відштовхуючий бар’єр. Звичайно, ми розуміємо, що робота в клубах вона також є не сильно фінансово прибутковою. Але, коли ти хороший тренер, то маєш хороших спонсорів. Відповідно, коли вони бачать, що ти даєш хороший результат і ростеш, це працює. 

Тобто, наразі діє саме такий формальний підхід до підвищення кваліфікації?

Дуже хочеться провести семінари, наприклад з Польщею. Це справді волейбольна країна. Знаю, що ФВУ має угоди з ними. По Європі, по світу, я знаю, що дуже багато проводиться семінарів. Це робота, насамперед, і Федерації волейболу України, яка має стимулювати весь цей процес. Наша організація новостворена, але в майбутньому ми обов’язково будемо працювати над цим питанням.

Ми обов'язково будемо планувати щороку хоч якийсь семінар брати до себе. Щоб наші тренери, які тут працюють, мали змогу навчатися. Проте для цього треба працювати.

У сфері освіти активно просувається концепція навчання протягом життя. Як Ви думаєте, для представників спорту і тренерського складу, чи актуально навчатися протягом усієї професійної кар'єри?

Чому я і сказав, що не треба боятися їздити вчитися на тренінги та семінари. Є багато прикладів всесвітньовідомих тренерів, які робили команди чемпіонами світу та переможцями Олімпіади, а також вигравали європейські кубки. Кожен рік вони знаходять можливість у своєму графіку десь поїхати і разом з іншими тренерами попрацювати. Кожен тренер має свій індивідуальний підхід до методи. Тому освіта протягом життя — це дійсно діє. Навчання, навчання, навчання ... постійно якесь удосконалення.

Як можна стимулювати цю мотивацію в них?

У людей, які жили при СРСР, важко з цим. У нашого народу не той менталітет у порівняні з європейцями. Так, ми плавно переходимо, проте, це складний процес і довготривалий. Зараз ця війна показала насправді дуже багато: багато цінностей помінялося в людей, світогляд змінився. Я знаю багатьох тренерів, які дружили з москалями, поміняли їхнє бачення та ставлення до них же самих. Дуже багато таких прикладів є. Вони тепер самі визнають, чому не дивилися в сторону Заходу. Їдучи зі збірними командами або просто на відпочинок, люди тепер вже починають усвідомлювати, мовляв, чому ми так не можемо жити, навчатися, проводити змагання.

При створенні ПВЛУ ми взяли за приклад чемпіонати Італії та Польщі. Там дійсно поставлено все так, як потрібно. Вони схиблені на статистиці, а маркетингові справи взагалі шалені, і кожен рік вони удосконалюються. Не треба вигадувати велосипед, бери і користуйся.

Що Україні потрібно, щоби бути на рівні з європейськими державами?

По-перше, треба змінити чинне законодавство. По-друге, будувати хороші спортивні зали та арени. До того ж вкладатися в дитячий волейбол, бо це фундамент. Як ти фундамент закладеш, так будинок і побудуєш, так він і буде стояти. Взагалі, потрібно кардинально міняти систему внизу, починаючи зі спортивних шкіл і доходячи до училищ.

Це треба ламати, треба працювати. Вкладати в дитячий волейбол, заохочувати дітей. Наприклад, в Італії змагання проводяться в різних вікових категоріях. Вони відбирають дітей з усієї країни. У них є центр, побудований спеціально під волейбол - суто волейбольні збірні там. І дитина приходить туди в 14-15 років, і 4-5 років вона в цьому циклі з цією збірною. Коли вона досягає 19-20 років, то випускається і йде у якийсь клуб. Це вже сформований гравець. Ось чому в дитячих змаганнях вони постійно в фіналах і виграють континентальні першості. Там багато спонсорів, але все це залежить від оподаткування, а в італійців хороша податкова база і законодавство працює. Нам треба вчитися в них дуже багато.

На рівні дитячо-юнацьких спортивних шкіл що потрібно змінити?

Самі ДЮСШ потрібно змінити. Треба перекваліфікувати усіх тренерів, треба досвід та залучення. У нас проблема одна - ми не маємо спортивної бази, де займатися. Ці ж самі маленькі зали пострадянської побудови затиснені, тренеру мало платять, не вистачає інвентаря. Немає як такої системи відбору: викладач пішов у школу і взяв, наприклад, високих і когось ще...пішли, граємо. Хтось залишається, а хтось випадає. Тому також потрібно стимулювати до цього фінансами, особливо молодих спеціалістів.

Резюмуйте свої слова…

Ідея про створення ПВЛУ виникла у Володимира Дубинського та президента ФВУ Михайла Мельника. Насправді, вона давно назрівала, тому що український волейбол потребує змін. Звичайно, вони не можуть бути без вливання спонсорських коштів. Знайшлася та людина, яка може це змінити. Думаю, кожен гравець та вболівальник в Україні подякує Володимиру Михайловичу за те, що в цей непростий час він підтримує волейбол. Ця людина - справжній фанат. Він болісно переживає поразки, і перемоги так само непросто даються. Але людина має мету в цьому житті, і це здорово, коли ти знаєш, чого прагнеш. Низький уклін за таке від усього українського волейбольного суспільства.

Хочу ще раз подякувати усім нашим захисникам, Збройним силам України, які зараз там боронять її, дають нам змогу займатися, розвиватися. І щоб усі були в безпеці. Думаю, перемога - не за горами. Слава ЗСУ! Слава Україні! Мені дуже подобається гасло одне, може, воно націоналістичне, але ці слова мені імпонують: “Ніщо не спинить ідею, час якої настав”. Наш час прийшов!