Останні міжнародні журналісти евакуювалися з Маріуполя. Їхні кадри облетіли увесь світ

Вони розповіли, як їм вдалося вибратися живими.

Увесь світ бачив кадри фотокореспондента АР Євгенія Малолєтки після обстрілів окупантами пологового будинку в Маріуполі.

Він до останнього працював у блокадному місті разом зі своїм колегою, відеожурналістом АР Мстиславом Черновим. Той розповів історію їхнього життя і порятунку з міста. Переказуємо основне.

Повністю англійською статтю можна прочитати тут.

***

«Ми були єдиними міжнародними журналістами, які залишилися в Маріуполі, і ми понад два тижнів документували його облогу російськими військами. Ми робили репортаж у лікарні, коли у його коридорах з’явилися озброєні люди. Хірурги дали нам білі медичні костюми, щоб ми могли замаскуватися.

Раптом на світанку увірвалися близько десяти солдат: «Де ж, б###ь, журналісти?»

Я подивився на їхні пов’язки, голубі (що символізує Україну), і спробував підрахувати ймовірність того, що вони перевдягнуті росіяни. Я вийшов уперед, щоб ідентифікувати себе. «Ми тут, щоб забрати вас», – сказали вони.

Дев’ять хвилин, а може, десять, вічність по дорогах і розбомблених багатоквартирних будинках. Ми дісталися до під’їзду, і бронеавтомобілі відвезли нас у темний підвал. Тільки тоді ми дізналися від поліцейського, чому українці, ризикуючи життям солдат, витягували нас з лікарні.

«Якщо вони спіймають вас, вас змусять стояти перед камерою і казати, що все, що ви зняли, – брехня», – сказав він. «Усі ваші зусилля і все, що ви зробили в Маріуполі, буде марним».

Було 15 березня. Ми не уявляли, чи виїдемо звідти живими».

Євген Малолєтка вказує на вибух у пологовому будинку в Маріуполі.

«Лікарі просили нас зняти сім’ї, які приносили їм своїх загиблих та поранених, та дозволили нам використовувати їхню слабку генераторну потужність для наших камер. Вони казали, що ніхто не знає, що відбувається у місті.

Залишалося одне місце у місті, щоб отримати стабільний зв’язок — поруч з розграбованим продуктовим магазином на проспекті Будівельників. Раз на день ми їхали туди та сідали на корточки під сходами, щоб передати у світ фото та відео. Сходи не дуже могли б захистити нас, але це було безпечніше, ніж бути на відкритому повітрі».

Мстислав Чернов.

«До нас зверталися люди, які питали про останні новини з війни. Стільки людей підходили до мене й казали: «Будь ласка, знімайте мене, щоб моя сім’я за містом дізналася, що я живий».

Машина, якою Чернов та Малолєтка евакуювалися з Маріуполя.

«Ми перетнули 15 російський контрольно-пропускних пунктів. Коли ми проїжджали повз ці КПП — третій, десятий, п’ятнадцятий, усі укомплектовані солдатами з важким озброєнням, — мої надії на те, що Маріуполь виживе, зникали. Я розумів, що тільки щоб дістатися до міста, українській армії потрібно було б прорвати стільки території. І це навряд би сталося.

Коли ми під’їхали до шістнадцятого КПП, то почули голоси і зрозуміли, що це голоси українців. Мене переповнило полегшення. Мати в передній частині машини розплакалася. Ми вийшли.

Ми були останніми журналістами в Маріуполі. Зараз журналістів там немає».

Фото: Євгеній Малолєтка, Мстислав Чернов/АР