«Лисам» знову це вдалося

Приємно, коли ти очікуєш на щось цікаве і отримуєш це. Якось так можна охарактеризувати матч «Лестера» зі «Сток Сіті». Обидві команди показують видовищний контратакувальний футбол, в обох командах є чудесні гравці, щоправда у «Стока» були з цим деякі проблеми. Арнаутовіча не знайшли навіть в заявці, Бойан дивився на матч з лавки, так і не вийшовши на поле, Шакірі довелося грати на позиції атакувального півзахисника, що виходить в нього явно гірше ніж на фланзі, часті зміщення на правий край тому зайве підтвердження. На вістрі грав Хоселу, який схоже що не грав, оскільки був мінімально помітним, а ветеран Уолтерс, який часто допомагав партнеру біля володінь Шмайхеля часто не встигав. Не та вже швидкість у його 32 роки.

Проте, незважаючи на проблеми зі складом, «гончари» зібралися битися на полі за тренера, котрий проводив 50 матч біля керма команди, непогане досягнення. І варто віддати підопічним валійця належне, оскільки на початку першого тайму їм вдавалося майже все. Вони швидко вибігали в атаки, зустрічали суперників в центральній зоні, не давали багато простору ні Варді, ні Окадзакі, ні навіть Марезу. І знову випробовування долі – травма основного центрбека, який цементував захист. Шоулкрос таки повернувся на поле, але через мить знову упав на газон і попросив заміну. Уілсон, котрий з’явився на полі лише вчетверте в сезоні не додав впевненості партнерам.

«Сток» у цьому році справді веселиться як може, відбираючи очки у всіх грандів, куди ми вже просто змушені записувати «Лестер». Плюс до цього «гончарі» на виїзді грають вдвічі краще за суперників. Здавалося б, що все грає їм на руку, аж тут на тобі. За весь перший тайм червоно-білі не спромоглися завдати жодного удару не те що в отвір воріт Шмайхеля, навіть в їхній бік. А у візаві в той час вже було їх сім, між іншим. Та і взагалі, виходить, що «Сток» ударив рівно стільки, скільки «Лестер» забив.

Гол Дрінкуотера вийшов на диво красивим. Олдбрайтон подав з кута поля, захисники спробували винести м’яч і їм це вдалося, але 4 номер «лисів» підхопив його, вдарив зльоту. Послав сферу сильно і низько, а рикошет тільки довершив цей удар.

Хотілося, щоб в другому таймі «гончарі» поборолися за перемогу, команда-то ж з характером, сильна (подивіться хоча б на м’язи Шакірі). Проте нічого у відповідь на свої сподівання ми не отримали. Навпаки, «Лестер» почав грати ще впевненіше, солідніше, можна сказати. Тоді, коли ти маєш таку швидкісну лінію атаки гріх не грати на контрах. «Лиси» це люблять, вміють і практикують.

Так, про наболіле. Джеймс перестав забивати в кожному матчі – всі заговорили про те, що він переоцінений. Махрез двічі помилився при пенальті – куди йому у топ-клуб. Насправді ж як один, так і інший  дуже талановиті хлопці і справді грають дуже, дуже непогано.

Варді неймовірно цупкий, швидкий і по-доброму нахабний. Саме це дає йому можливість забивати голи, такі як у ворота Батленда. Юний англієць не Льйоріс - нападнику «Лестера» вдалося його легко обвести і закотити у пусті. Але після цього він не зупинився, адже третій гол був забитий за його безпосередньої участі. Варді не полінився, наздогнав м’яч, притримав, скинув на Мареза, а той вже хлопець технічний. Обіграв суперника, прокинувши поміж ніг, і прострілив на Ульоа. Не дуже мені подобається цей таранний форвард, але варто віддати належне тому, як він звільнився від опіки і спокійно завершив епізод.

Ця перемога, а також втрати очок від «Арсенала» і «МанСіті» знову вивели «лисів» в лідери АПЛ. Варто поаплодувати Раньєрі, який виграв у цьому сезоні 59% від усіх матчів, створивши сенсацію і головне питання сезону: «Чи зможе «Лестер» втримати чемпіонство?» Яка відповідь? Давайте подивимося і чекати.