Spain – win, England – lose

Англія найбільш футбольна країна. Ліга на острові найсильніша, конкуренція найбільша, команди найіменитіші, клуби найбагатші. Справді так? Нещодавно переглянув два матчі і вони не мають відношення до ліг, проте до футболу - однозначно. Так от, порівнюючи аж півфінал кубку Англії і всього лиш 1/8 кубку Іспанії, Англія перестала здаватися мені такою вже й приголомшливою у футбольному плані.

Можливо я був неправий, що почувши про протистояння «Стоук Сіті» і «Ліверпуля», намріяв собі мега принциповий матч команд з непоганими лініями атаки, тактичну боротьбу Мета Хьюза і Юргена Клопа, думав, що вечір пройде за переглядом висококласного футболу і що я на це отримав? Інколи здавалося, що вони грали у хто швидше засушить гру. Погодьтеся, кубок – це коли більше емоцій ніж гри, це коли кожна команда хоче перемогти більше ніж суперник і вона показує це на полі. Як на мене, то було дві такі людини, які хотіли справді грати і це Арнаутовіч у поттерів і Ферміньйо у ліверпульців, ну ще Лалана старався. Що це за півфінал, де показана лише одна жовта картка і та воротарю за затяжку часу вже на 73! хвилині? Нехай жовті, про які емоції і боротьбу можна говорити коли порушень було всього-то 10 за всю гру? Можна заперечити, мовляв, били ж багато 31 удар аж, але куди вони били? На трибунах половина уболівальників додому із струсом мозку пішла, адже з тієї всієї маси пострілів лише 6 були влучними, жах!!! Складалося враження, що як одних, так і інших влаштовує рахунок 0:1. «Стоук» це ти взагалі? З «Евертоном» кусався до останнього, переміг на морально-вольових, а перед іншою командою з Ліверпуля ніжки підкосилися? Не вірю.

Тепер про «Атлетік» - «Вільярреал». Що це було??? Гості спокійно собі грали від оборони і по перерві вели вже з рахунком 2:0. Хіба не голосна заявка на перемогу? Як виявилося – ні. Баски завелися, напевно кубок таки для них щось значить. Сусаета, Гарсіа, Уільямс – вони, здавалося, навіть не виходили зі штрафної суперників. Це був справді чудесний матч, окраса розіграшу кубку, в якій було завдано 28 ударів, майже половина з них в отвір. Забито 5 голів, при чому баски відігралися з 0:2 до 3:2! Та нехай вже і так, але навіть попри це вони до кінця намагалися і четвертий забити. Не з проста ж воротар з центру поля штрафний виконував. Емоції - ось що було на полі, проте не такі, що затьмарюють гру, ні, навпаки, ті, що її прикрашають, що женуть футболістів до перемоги. 40! фолів за 90 хвилин, хіба це не справжній футбол? Іспанська запальність точно була кращою за англійську стриманість і безглузду возню м’яча по полю. Хмм, можливо після перегляду «Евертону»  з «МанСіті» і «Барселони» з «Еспаньйолом» я кардинально зміню свою думку, але Іспанія вже куди більш футбольна ніж Англія.