Про незрозуміле

Мого сусіду не надто люблять підлеглі по роботі. В свої 35 років він пройшов вишкіл десятками будов з необтесаного птушника існуючого на "Мівіні" виросши до досить респектабельного джентельмена. Їхня бригада займається ремонтами, переважна більшість долучена до релігії, скоріше за все до однієї з протестанських течій чи харизматів. Точніше сказати не можу – особисто не знаю їх, а сусід не надто цікавився називаючи колєжан "штундами". Ті ображаються. Конкурента ж, іншого бригадира котрий підміняє на об’єктах, обожнюють. Він свій, теж "штунда". Покласти квадратний метр плитки коштує 250 грн, сусід платить з них робітникам 220. І він поганий. Конкурент побудував двоповерхову дачу та купив дві квартири дітям. З отих 250 грн від замовника робітникам віддає 40. Дивина, але при цьому вони від нього у захваті.

У двоєдиному світі українського футболу сила Х малюється абсолютним добром, а Y методично таврується непристойностями. "Динамо" чимось схоже на певну релігійну організацію, "Олімпійський" навіть знаходиться якраз між Миколаївським собором та синагогою. Керівництво з невтомною регулярністю заводить риторику про дух, серце, та поклоніння артефактам минулого століття. Не туринська плащаниця але футболка святого Олега який обігрував п’ятьох баварців точно є. Акцент незмінно робиться на минуле, безумовно величне й знакове. В обмін на вірність обіцяється не менш зоряне майбутнє. Проте з тим, що тут і зараз пропонується почекати.

"Шахтар" почавши ледь не з самого нуля побудував стадіон, виграв єврокубок, завойовував чемпіонства, вийшов вперед за перемогами у Кубку України. Він не пропонує чекати щастя – ось воно, кожні вихідні або щосереди у Лізі Чемпіонів. Навіть за їхніми тренувальними зборами реально цікаво стежити. Їдуть в США, це Florida Cup з прев’ю до кожного матчу, мімімішне відео з тамтешніми фанами з діаспори. Якийсь (хоч і трошки наркоманський) парад з Мікі Маусом врешті решт. Їдуть у Бразилію - турне цілою країною, сюжети про враження кожного свого гравця, розіграш футболок місцевих клубів. "Кроти" почали переговори про цю поїздку за два роки. Грали у Лондоні з "Челсі" в ЛЧ, тож щоб два рази не вставати запропонували поїхати в Бразилію. Їм, ясна річ, ввічливо відмовили але за два роки планувати тренувальний збір - чим не приклад витискати максимум з наявних можливостей. Що там взимку у "Динамо" ? Знову Марбелья, знову мажорні фоточки з ананасами. І чергові вже до оскомини обридлі фрази про гарну атмосферу у команді та плани повигравати все до кінця сезону. "Від*біться від нас, будь-ласка" – таке кредо пасувало б їхній прес-службі.

"Кроти" б’ють трансферний рекорд і прилаштовують свого гравця у "Манчестер Юнайтед". Тайсона викликають до збірної Бразилії на Чемпіонат Світу. Ведуться переговори з Мораесом, підписують Кайоде. Запускається набір у академію "Шахтаря". Не літо, а фонтануючий гейзер подій. А у декого новини про ліві паспорти при оформленні платежів, виграш справи над Приватом, та судові позови. Може краще закрити клуб та зробити юридичне шоу на ТБ ? Ок, Київрада введе свято "День Динамо", підписали Че Че, а Шовковський написав цікаву книжку. І то хліб.

Не дивлячись на все це "Шахтар" у ЗМІ методично малюється дідьком з рогами. Скільки б він, перепрошую, податків не платив. Мабуть, проблема хейту ширша, справа не в умовному Яріку. Подумав про це коли у тролейбусі кондуктор безуспішно намагався докричатися до якихось бурсаків у кінці салону: "Передавайте за проезд. Вас что, вообще не воспитьівали ? Или что, в Донецке вьіросли ?". По телевізору сумують за окупованими східними кресами. Разом з тим, якщо десь стається ДТП вам неминуче нагадають - у винуватця донецькі номери. Начебто володарі житомирських або кіровоградських ПДР не порушують. Якщо злапують злочинця вам люб’язно повідомлять про його луганське походження. Типу індивіди з іншим походженням так чинити не можуть. У роботі "Це Америка" Чайлдіша Гамбіно церковний хор привітно співає головному герою "Yeah, yeah, yeah". У наступному рядку так само мило посміхаючись пропонує забратися геть. This is America. Don’t catch you slippin’ up.

Майже на 5k знаків гарфоманив про те, що "Шахтар" правильніше, зрозуміліше працює з аудиторією. Тут і зараз продукує продукт вартий уваги. "Динамо" ж більше апелює до днів далеких. Немає нічого погано у пам’яті минулого. Вона потрібна. Як і теперішнє. І в усьому цьому знаєте що найпаскудніше ? "Шахтар" неможливий навіть без такого "Динамо". Якщо Ігор Михайлович продасть клуб, а на місці трьох літер що за оперетою набудує хмародерів "Шахтареві" точно доведеться змінювати прописку – повертатися у Флориду чи провертати фінт імені "Вереса"-"Льова" з "Алтетико Мінейро". І що з цим робити незрозуміло.

P.S. Колись ходив з сусідом на "Динамо". Він, м’яко кажучи, не надто ангажована цікавістю до футболу людина. Тож на НСК спочатку більше дивився не події на полі, а на місця де не завадило б зробити ремонт (вояж стався до останнього фіналу Ліги чемпіонів). Але під час гри він все одно почав глорити за киян. Раціонально пояснити чому відбулися такі метаморфози він не зміг і сам: "Ні, ну це ж Динамо".

Ох уже ті "штунди"