Момент істини?

Немає задач, немає конкретних дій збоку керівництва. Але є Команда, кістяк якої – українці, є гра, яку поставив Тренер. Є віддані вболівальники. Є традиції, історія. Минуло 30 років з першого чемпіонства, на носі сота річниця клубу. Саме час до нових звершень, чи не так?

У новий сезон «Дніпро» вступив дуже солідно, впевнено. Це зовсім не та команда, яка хаотично розпочала позаминулий сезон з тим же «Арсеналом». Навпаки, команда майже все виконує дуже чітко, злагоджено, і навіть вишукано. Гравці намагаються витискати максимум з кожного епізоду, відповідально підходять до реалізації гольових нагод. Канкава з Ротанем просто втоптують в газон півзахист супротивника, полегшуючи справу центральним захисникам. Зозуля та Селезньов багато рухаються попереду, створюючи вільні зони один одному. Джуліано та Матеус додають бразильської техніки, і разом з Коноплянкою намагаються грати тонко та непередбачувано для опонентів. Стрініч виходить зі сплячки, Федецький – сама надійність. Бойко? Дякує, що не дозволяли супернику турбувати його. Від такої гри отримуєш естетичне задоволення.

І ніби все добре: команда зіграна, розуміє вимоги Рамоса. Вона біжить, гризе землю, рветься в бій. Але де запас міцності? Без сумніву, потрібна ротація. Дай Бог, щоб якомога менше було дискваліфікацій, травм, але вони будуть. Інтенсивний графік, гра за збірні – все це буде. І як команда буде грати без Ротаня, Канкави, Джуліано в центрі поля? Та є ж Кравченко, Шахов, Кулаков, новачок Політило! Е ні, це ж якісно не той рівень. Дніпро відчув це навесні, коли до купи проблем додалися ще й кадрові втрати. А це безумовно б’є по турнірних перспективах, адже ускладнює боротьбу на довгій дистанції. Зараз команді потрібен хоча б один «фантазіста» в півзахисті, здатний додати справжньої конкуренції, і підвищити не тільки рівень команди, а й, відповідно, шанси у турнірній гонці.

Та керівництву «Дніпра» завжди щось заважає. Заважає робити потрібні та вчасні трансфери, які не лише закривають прогалини в складі, а й додають міцності всій команді. Кожного року заважає підготувати поле на Дніпро-Арені до весни. Заважає відкрити музей клубу, бо, виявляється, «туди немає, що ставити». Заважає чітко та критично виступити проти суддівського свавілля. Заважає багато чого іншого. І от з цим «щось» треба щось робити. Що саме і як? Це вже інша тема.

А поки згадаємо, що вдалий початок – це половина справи. І може саме він закладе фундамент майбутніх перемог, які нарешті дозволять «Дніпру», принаймні, піднятися вище у турнірній таблиці.