Провал, що міг не відбутись. Для чого Аргентині цей Чемпіонат світу?

Італія, Нідерланди, Чилі, США, Камерун, Алжир – зіркові збірні, що провалили відбір на Чемпіонат світу. Команди, маючи доволі сильних гравців все ж провалились, з новими силами взявшись на перебудову команд. Довго думав, хто в останній момент застрибнув на літак в Росію, і не почав мінятись задля прогресу. Зваживши всі «за» і «проти» головним невдахою вважаю саме збірну Аргентини, і поясню чому.

Часта зміна тренерів

Дієго Марадона, Серхіо Батіста, Алехандро Сабелья, Едгардо Бауса, Хорхе Сампаолі – лише Сабелья досяг серйозних результатів з альбі-селесте, дотягнувши їх до фіналу ЧС-2014. З гри тієї Аргентини більшість плювались, але час показав, що такий шлях є найбільш оптимальним. Потужний центр поля дозволяв більше діяти на атаку Ліонелю Мессі та в повній мірі  використовувати його чесноти на благо команди.

Серхіо Батіста та Едгардо Бауса - добротні тренери, але вони раніше не працювали з гравцями рівня Ліонеля Мессі, Гонсало Ігуаїна, Серхіо Агуеро та Анхеля Ді Марії. Тому просто не витримали тиску, і швидко здулись. Інша річ Хорхе Сампаолі – учень Марсело Б’єлси, який разом з вчителем підняли збірну Чилі на новий рівень. А подальші тактичні ідеї дозволили оживити «Севілью» після кризи ідей пізнього Унаї Емері.

Дивний вибір складу

Зрозуміло, що незважючи на авторитет Хорхе Сампаолі в цій збірній, все одно думка Ліонеля Мессі мала вагомий вплив на остаточне рішення тренера. В основному через ці моменти не поїхав на Чемпіонат світу лідер «Інтера» Мауро Ікарді. Також дивним виглядав абсолютний ігнор воротаря «Сосьєдаду» Херонімо Руллі. В той же час глухі резервісти в своїх клубах Серхіо Ромеро та Віллі Кабальєро мають ледь не абсолютну довіру. 

Тактичні рішення

Збірна Чилі була зіграною командою, де кожен знав своє місце, тому проблем з виконанням тактичних задумів Хорхе Сампаолі не було. Едуардо Сальвіо та Маркос Акунья – кожен по своєму цікавий гравець, але з дещо іншим набором чеснот, ніж їх використовують в збірній. Важко очікувати якісної та надійної гри від атакувальних хавів на місці латералів. Максіміліано Меса звісно талановитий хав, але біля Мессі він відверто губиться та шукає лише його. Тим дивніше в цій ситуації ігнор Ді Марії, що міг додати свіжості та впевненості. Якщо уважно придивитись до заявки, то цей склад немає гравців для улюбленої схеми Сампаолі 3-4-2-1 (або ж  2-3-3-2). Хав’єр Маскерано, Лукас Білья, Енцо Перес – їх кращі роки в минулому, і вони не дають тієї активності, що давали Чарльз Арангіс та Артуро Відаль у збірній Чилі.

Хорхе Сампаолі не буде мінятись, тому оптимальним був би не вихід на Чемпіонат світу з подальшою перебудовою під свої ідеї з можливістю експериментів.