«Минай» на «Авангарді»: дебютний матч в УПЛ & як це було? (ФОТО)

Пост, в якому обмаль тексту та вдосталь світлин.

Все розпочалось з новини на Трибуні. З того моменту моніторив офіційний сайт та соцмережі «Минаю». Квиток на матч придбав одразу ж у перший день продажу (минулої п’ятниці) в офісі «Минаю».

Неділя, 13.09. Matchday.

Перш за все, я люблю несподіванки, тож радісно зустрів новину про проведення матчу з глядачами на трибунах. А також дуже, надто й надзвичайно радий був повернутись до стадіону, з котрим пов’язано чимало спогадів.

Матч розпочинався дещо рано, о 14:00. Mr. пунктуальність (здавалось, останнім часом виховую в собі цю рису), тобто я, планував прибути на гру заздалегідь. Але дістався ледь не в останній момент. Шлях до стадіону від мого будинку займає ~3 – 3,5 км., гріх було не пройтись пішечки вздовж мальовничого парку та за сприятливої сонячної погоди.

Через задній вхід потрапив на територію стадіону (те, що на вході був контроль, насправді чудово, бо в іншому разі мені довелося б прямувати до центрального входу через весь стадіон). На паркінгу зустрів автобус «Олександрії»:

Та перед стартовим свистком зробив світлину фасаду «Західної» трибуни – однієї з центральних трибун стадіону.

А стартовий квиток я проґавив. Згідно придбаного квитка мав розміщуватись на дев’ятому, «гостьовому» секторі. Усвідомив фейл як зі свого боку (забув схему розташування секторів), так і з боку продавця квитка (при купівлі пояснював йому, що бажаю знаходитись на трибуні з протилежного боку). Так і трапилось: обійшов стадіон та зупинився на відносно зручній, «Південній» трибуні.

Фото з «Північної» трибуни (момент виконання гімну) та фото «Західної» трибуни:

Фасад «Східної» трибуни змін не зазнав:

... Хоча він є «обличчям» стадіону, якщо заходити на територію через центральний вхід: 

Дістався одного з секторів «Південної» трибуни та нормально пояснив хлопцям-контролерам свій фейл з сектором: все ок, пропустили. Одразу впала в око чимала кількість глядачів на секторі. На протилежному боці практично нікого не було, окрім фанів «Олександрії». Не дивно, адже сидіння там розміщені в положенні «проти сонця».

Фани «Олександрії»:

Те, що бачив я, або «мій» ракурс спостереження:

Варто зазначити, що за «Минай» я не вболіваю. Проте конкретно в даній грі на стадіоні підтримував команду. Рідний край, як-не-як! Ностальгія щодо ФК «Закарпаття» давалася взнаки. Ще й тренер наш, котрий вміло володіє технікою діставання яєць. Та й Пиняшко, Попович, Нурієв в основі.

Фани «Минаю» також тут:

 Життя мене не готувало до прослуховування діалогів колоритних місцевих мужиків. Я вже відвик від цього! Одна цитата закарбувалась:

«Кіби не боло контрабанди, то й не боло би команди».

// «Не було б команди, якби не контрабанда».

10/10, що тут додаси.

 Що було цікавого? Безкомпромісна боротьба (ні, це не натяк на «біцца-бароцца»). Перший тайм мене приємно вразив! «Минай» нічим не поступався, навіть симпатичніше виглядав ніж «Олександрія». Вишенькою на торті став гол Шиндера після подачі Кожанова. Фото розіграшу кутового та фото м’яча у сітці воріт нижче:

Дівчат знизу ви ще зустрінете (щодо дотримання дистанційних норм я мовчу):

Молодь «Олександрії» на трибунах:

Щойно завершився перший тайм – розпочалось свято (чи сЯто, як у нас кажуть)! Локальна традиція запрошувати місцеву celebrity під час 15-хвилинної перерви не згаса. До нашої, Вашої й до уваги всіх виступ заслуженого артиста України –  Івана Пилипця (відчуваю себе тамадою):

Надалі глядачів розважали минайські cheerleaders. Було кумедно спостерігати за бігом підтюпцем арбітра під танці дівчат (йшов перевіряти сітку воріт). Програму закривав вихід футболістів на поле. Організаторам респект за шоу.

Другий тайм для «Минаю» видався не настільки яскравим як перший, та все ж гравці впевнено відзахищались й навіть були ближчими до другого взяття воріт, ніж олександрійці до голу.

Боротьби було достатньо:

Симуляцій – також:

Вітання команді та тренерському штабу: зуміли після церкви вийти, дістати та показати!

Наостанок: все буде футбол!