Одноосібний лідер після двох турів Чемпіоншипу - “Блекберн Роверс” Йона Даль Томассона
Лише “Блекберн” у Чемпіоншипі набрав сто відсотків очок у стартових двох турах. Отже, намагаємось розібратися за рахунок чого команда нового тренера Йон Даль Томассона демонструє надійну гру в захисті. Адже наразі, “Роверс”, щей не пропустили жодного голу.
Колишній нападник великого “Мілану” Карло Анчелотті, данець Томассон, очолив синьо-білих цього літа. Останньою його роботою був шведський клуб “Мальме” з яким за два роки виграв два титула чемпіонів та вивів команду до групового етапу Ліги Чемпіонів.
В першому турі “Блекберн” вдома переміг з мінімальною перевагою 1:0 “Квінз Парк Рейнджерс”, а в другом навиїзді “Свонсі” - 3:0.
Базовою схемою команди можно вважати 4-2-3-1. Цю схему Томассон досить цікаво використовує в протидію схемі 3-4-2-1 з якою “Роверс” зіткнувся в обох матчах. Але більш показовим це вийшло саме у матчі зі “Свонсі”, де була продемонстрована блискуча тренерська гнучкість. Хоча, відверто, матч був нудним для пересічного вболівальника.
Серед нюансів відзначу - велику увагу команда приділяє компактності в грі без м’яча. Зустрічати суперників “Блекберн” може як у середній третині поля, так і біля власного штрафного майданчика.
Наприклад, так діяли проти “КПР”:
Ось так - проти “Свонсі”:
Команда Томассона дуже добре налаштована саме на гру “другим номером”, віддаючи перевагу контратакуючій грі. Але синьо-білі не завжди сидять склавши руки. Є певні моменти, коли команда стає активніше діяти на суперника з м’ячем.
Розглянемо приклад на скріншоті нижче. “Свонсі” діє за схемою 3-1-4-2 на початку розвитку атаки. “Блекберн”, при схемі 4-2-3-1, на мою думку, цікаво намагається протидіяти, використвуючи для цього групу атакуючих футболістів. Кожен з них тисне на захисників, змушуючи цілу вічність перепасовуватись між собою, а бо робити довгу передачу вперед на фланг.
Схематично - це виглядає так:
Але й була проблема. Полягала в тому, що маючи чисельну рівновагу попереду, “Блекберн” мав чисельну меншість в півзахисті, де діяло два опорних хавбека. І один з футболістів “Свонсі” залишався ніким не закритий. Ну, так здавалось.
Насправді, треба відзначити самовіддачу нападника “Роверс” - Сема Галлахера. Він діяв дуже розумно та сконцентровано, закриваючи варіант передачі на того самого вільного півзахисника “Свонсі”, так би мовити, - “тінню”. Саме в таких деталях скривався план на гру від Йона Даль Томассона.
Та слід зазначити, господарі мали свій план подолання таких умов суперника. Наприклад, із ситуації вище, вони вийшли через “стінку на третього”:
Але далі, через повільне просування м’яча футболістами “Свонсі”, “Блекберн” встигав передавати гравців так, щоб усі були закриті.
Схожа стиуація виникала і з протилежного флангу. Більш майстерна команда, як мінімум, вижала би гострий момент з ударом по воротах. Але - ні. Навіть отримавши без перешкод м’яча та маючи час на прийняття рішення, півзахисник “Свонсі” піде в незрозумілий дриблінг, легко втративши круглий пердмет.
З іншого боку, якби нападник зробив рух в напрямок відкритої ділянки поля - могла виникнути та сама гостра нагода. Ні першого, ні другого - не трапилося.
У другому таймі за рахунку 1:0 на користь “Блекберна”, команда Томассона почала зустрічати суперника ще нижче. Бо ж потрібно розуміти мабуть, що гра без м’яча потребує більше витрат енергії ніж з м'ячем.
“Свонсі” все ще намагався створювати ромби на флангах та грамотна дія гравців у червоних сорочках - чітко закривала ці спроби.
Схематично 4-2-3-1 “Блекберна” це робило так:
Вже за рахунку 2:0 на користь “Роверс” Томассон взагалі перебудвав гру на 5-4-1.
Інколи доходило до того, що команда гостей так захоплювалась тактичною настановою гри, що схема перетворювалась на 6-4-0.
Слова після матчу півзахисника “Блекберна” Бреретона Діаза:
“Ми повинні були тримати нашу форму, ми не могли бігати і шукати можливості, щоб забивати голи, ми повинні були зберігати терпіння.
Та коли з’являлися шанси, їх потрібно було використовувати. Тож, ми були ефективними у своїх голах. Ми отримали ще один чистий аркуш, і всі виконують роботу один за одного. Це було фантастично. Нам усім це сподобалось і було дуже весело, це було чудово”.
Хоча результати в перших двох іграх були однаковими, відображення були дуже різними. І Бреретон знає, наскільки важливо бути гнучким у такому непередбачуваному дивізіоні, як другий дивізіон англійського футболу:
“Ви повинні відрізнятися від команд у чемпіонаті, і ми маємо шість очок у перших двох іграх”, – додав він.
“Як четвірка атакуючих футболістів, ми знаємо, що нам належить відіграти величезну роль у формуванні нашої тактики, ми всі тиснемо з передньої частини”.
У підсумку маємо цікавого прагматичного лідера турнірної таблиці, який на кожного суперника готує індивідуальний план. Та говорити про тактичне багатство Томассона після двох турів, звісно, рано. Команда поки що не пропускала першою, коли потрібно атакувати та йти вперед аби відігратися. В цьому сенсі буде допитливо поглянути на тактичні рішення “Роверс”.
В третьому турі на них чекає випробування в домашньому матчі проти “Вест Бромвіча” Стіва Брюса, який у двох турах набрав два очки.