ГЕГЕМОНИ МИНУЛОГО. ЧАСТИНА 2! СТЯУА
Коли мова заходить про "Золоте покоління" румунського футболу, багато хто згадує збірну 90-х на чолі з Георге Хаджі. Піцурке не згоден: "Золотим поколінням були ми. Це ми виграли безліч трофеїв на внутрішній арені й два єврокубки. П'ять років ми показували блискучі результати на найвищому рівні".
БУХАРЕСТСЬКИЙ ІНТЕРНАЦІОНАЛ
Жодних легіонерів у соціалістичній Румунії Чаушеску не могло бути. Проте Стяуа був міжнародним колективом. У тренерському штабі працювали угорець Єней та румун Йорданеску. Чимало представників інших народів, які населяли країну, входили до складу столичного клубу. Ворота захищав німець Гельмут Дукадам, у захисті діяв його земляк Антал Вайзенхауер, оборону цементував серб Міодраг Белодєдіч, у середній лінії грали угорці Ласло Белені та Габор Балінт. Про те, жодних утисків чи дискримінації за національною ознакою не було.
Тепер про склад. Воротареві Гельмуту Дукадаму на той час виповнилося 25 років. Здоровий широкоплечий хлопець з пишними вусами. У збірній майже не грав — лише два матчі. Але був мав репутацію. Другий голкіпер Думітру Стингачу тоді "полірував" лаву запасних
За безпеку правого флангу оборони відповідав Штефан Йован, а на лівому фланзі працював Іллі Бербулеську. Міодраг Белодєдіч займав позицію вільного центрального захисника, а перед ним розташовувався Адріан Бумбеску, який мав досвід виступів за «Динамо». У запасі Антал Вайзенхауер і молодий Дан Петреску.
Роль опорника виконував Лучіан Белан, дещо попереду, ближче до нападників, розташовувався Ладіслав Белені. Правий півзахисник, він же головний розпорядник команди Михайло Мажару, ліворуч — Гаврило Балінт. Запасні - Тудорел Стійка та Костянтин Піцул. У нападі — Віктор Піцурке та Маріуш Лакатуш. У запасі — Мартін Раду і другий тренер Ангел Йорданеску, який вважався футболістом. Як бачимо, глибиною складу чемпіон Румунії не вирізнявся.
ГЕНІЙ ДУМКИ, БАТЬКО РУМУНСЬКОЇ ТРЕНЕРСЬКОЇ ШКОЛИ
Єнеї, який виступав за Стяуа в 1957-1969 роках, чудово знав клуб, з яким як тренер неодноразово завойовував трофеї й до свого повернення в 1983 році. Тактична підкованість та чудове знання можливостей підопічних зробили Єнеї чудовим фахівцем.
"Я не проводив нескінченних командних зборів перед матчами, це притуплює концентрацію гравців, - зазначав він. - Я вважав за краще аналізувати суперників крок за кроком. Кожні короткі збори були кроком уперед".
Фірмовим почерком Єнеї було те, що він оголошував стартовий склад за три дні до матчу. "Немає сенсу тримати гравців у напрузі до вечора напередодні гри, - пояснював він. - Якщо вони напружені, це може створити інші проблеми та труднощі. Хто знає, чим це обернеться".
Стяуа виграли п'ять чемпіонатів та чотири кубки Румунії, а також встановила рекорд, який навряд чи буде побитий. З 1984 по 1989 рік вони не зазнали жодної поразки у 104 матчах національної першості.
Команду Емеріка Єнеї називали "шустряками". "На тренуваннях ми завжди грали в один дотик, - пояснює тренер. - Тільки коли хлопці починали втомлюватися, бо вже було складно тримати увагу, я дозволяв грати у два".
ХАРАКТЕР НА ШЛЯХУ ДО ФІНАЛУ ТА ДРАМА З ЩАСЛИВИМ КІНЦЕМ
В перших двох раундах суперниками були данський Вайле та угорський Гонвед і в обох матчах румуни вважались фаворитами. Та все було не так просто для Стяуа, в перших матчах перемоги здобути не вдалося, про те при матчах-відповідях у рідних стінах підопічні Єнеї не залишили шансів, вигравши два матчі з однаковими 4-1 на табло.
У чвертьфіналі їх суперником став фінський Кууюсі. Впевнений, ви ніколи не здогадувалися про назву такої команди. Та й побачити команду із цієї країни на такій далекій стадії найпрестижнішого турніру може стати справжньою дивиною, бо серед скандинавських країн в Європі боровся лише шведський Гетеборг. Ні до, ні після, колективу не вдавалося досягнути нічого подібного. Через 10 років станеться їх об'єднання з Рейпас і утвориться Лахті.
Фіни змогли нав'язати бій Стяуа, однак мінімально програли 0-1 за сумою двох матчів
Останній крок перед фіналом. Суперник - Андерлехт. Команда, яка ще 7 років тому домінувала в Європі та тричі доходила до фіналу Кубка Кубків, двічі вигравши. Нове покоління на чолі із легендарним Енцо Шифу пройшли на своєму шляху Евертон та Баварію і мали усі шанси пройти й сенсацію із Бухареста. Після домашніх 1-0 колектив перебував у піднесеному настрої та вже марив фіналом. Та виїзні 0-3 розставили усе на свої місця. Стяуа вперше виходить до фіналу!
У вирішальному матчі проти Барселони Стяуа вважався аутсайдером.
Йован, який заміняв дискваліфікованого капітана Стойку, згадував: "Люди твердили, що ми не маємо шансів, але ми не боялися. У нас була команда з характером. Єнеї запитав нас, хіба не буде боляче, якщо ми, якщо вже вийшли у фінал, не виграємо?" Він розумів, що більше такого шансу може не бути.
Усе звелося до серії пенальті! Напевно, це найбільш дивна, кумедна, приголомшлива... Можна підбирати безліч епітетів до того, що сталося 7 травня 1986 на Рамон Санчес Пісхуан, домашньому стадіону Севільї. Перші 4 удари не були реалізовані взагалі, а з наступних чотирьох лише 2, але цього було достатньо. Підсумок: 2-0 по пенальті на користь Стяуа.
СПОГАДИ ГЕРОЇВ
Мертва тиша іспанської публіки... Ніхто не зрозумів, що щойно сталося. Як? Країна із соціалістичного вперше в історії підняла над головою найпрестижніший кубок і подарувала усій Румунії безліч емоцій.
Ось, що згадує про ті хвилини воротар Дукадаму:
"Зізнаюся. Я гадав, куди битиме Алесанко. І вгадав! Педраса напевно думав, що я двічі не стрибну в той самий кут. А я стрибнув. Виявилося, недаремно. Тим часом Лакатуш забив. Третій пенальтист вже не сумнівався, що я не стрибну втретє в одне й те саме місце. Але я впертий! Балінт точний. Вся Барса підказувала Маркусу Алонсо, щоб він бив у лівий від мене кут. Напевно, вирішили, що я не вмію стрибати ліворуч. Довелося показати їм, що це не так."
"Зізнаюся, ніколи не думав, що міг зустріти день народження на футбольному полі", - згадував Піцурке, який одразу після матчу відсвяткував 30 річний ювілей. "Я був повністю сконцентрований на грі. Тепер, коли ви про це заговорили, розумію, що ви маєте рацію. Але як можна було думати про день народження у такий момент?"
"З Божою допомогою у нас все вийшло, ми виграли. Емоції, коли я підняв кубок над головою, не передати, - казав Йован. - Немов чудовий сон. Словами таке не висловиш".
СПРОБИ ПОВТОРИТИ УСПІХ
Наступного сезону у Стяуа засяяли ще дві зірки - Іліє Думітреску та, справжня зірка світового футболу, легендарний Хаджі. Якщо до того румуни вважалися просто міцною командою без зірок, то ці двоє підвищили саме клас команди.
І по виступах у КЄЧ це було помітно. 3, 4 та 5 - стільки м'ячів було відвантажено їх опонентам у сезоні 1987/88, доки вони не були спинені лісабонською Бенфікою.
Через рік команда стала ще сильнішою, загартованішою і згуртованішою. Той сезон став останнім успішним для румунів. Хаджі та компанія відвантажила своїм опонентам 22! м'ячі у 6 матчах на шляху до фіналу. І вони мали усі шанси взяти друге золото КЄЧ у своїй історії, але були в прах розбиті Міланом. Дубль Ван Бастена та Руда Гулліта зупинив Стяуа та закінчив їх славетну історію.
ЕПІЛОГ
З тих пір на у Європі ця команда пошуміла лише одного разу, дійшовши до 1/2 фіналу Кубка УЄФА 2006 року і зобов'язані були виходити тоді до фіналу. Обігравши вдома 1-0 у Мідлсбро, в Англії, уже на 24-й хвилині, румуни вигравали 2-0 і подумки вже були у фіналі. Та дивовижний камбек Мідлсбро не дав тому статися. За хвилину до кінця основного часу було встановлено остаточний рахунок 4-2! Румуни, як то кажуть в Англії, collapsed on the ground in tears.
Зараз команда бореться за потрапляння до групового етапу Ліги Конференцій проти норвезького Вікінга, однак перспективи там не надто втішні для прихильників та гравців столичного гранду.
З огляду на це, фанати точно хотіли б хоч на мить зазирнути в ті часи і побачити, як їх команду боялися імениті команди Європи....
