Головні розчарування та приємні враження сезону 2023/24. Частина 1
(тривалість читання : 7 хвилин)
Вітаю!
Роками спостерігаючи за НБА, особисто я помітив та зрозумів для себе одну річ, що період Різдва та Нового Року - це ідеальний час для того, щоб сформулювати перші ґрунтовні враження від нового сезону. Який, як на мене, можна поділити уявно на 3 частини : від старту сезону до Різдва, від Різдва до Матчу Всіх Зірок, від МВЗ до кінця сезону.
По закінченню першого "періоду", як на мене, стає зрозуміло "хто є хто". Кого слід розцінювати як реальну загрозу, а хто лише вдає її з себе. Кого вже час списувати, а хто ще кусатиметься.
Цьогоріч, я вирішив поділитись власними враженнями в незвично стислому для себе форматі. Виділивши чотири трійки : три історії, три розчарування, три враження, три "темні конячки" сезону.
Сьогодні про враження та розчарування. Завтра про історії та "темні конячки".
Розпочну з трійки приємних вражень :
Орландо Меджик та прогрес Паоло Бенкеро
Особисто я не очікував, що Меджик ТАК пертимуть вже цього сезону! Після 25 ігор вони посідають 4 місце на Сході, маючи в своєму активі 16 перемог проти 11 поразок. Зловили дещо неприємний стрік з 4х поспіль поразок, але й грали під час цього відрізку з Мілуокі, Маямі та двічі з Бостоном.
Тим не менше, успіх Орландо я б пов'язував з їх конструкцією. В сучасному баскетболі, флоридці володіють ідеальною формулою успіху. Вони атлетичні та довжилезні на всіх позиціях. Вони мають у своєму складі одразу дві зірки. Не дивлячись на свою молодість, вони грають не скажу, що у "ветеранський" баскетбол, але роблять серйозний акцент на гру від оборони. Так, за оборонним рейтингом - вони посідають 5 місце в Лізі (110,3), поступаючись тільки Бостону, Оклахомі, Філадельфії та Міннесоті.
Ну і звичайно я здивований прогресом Бенкеро. Це саме той випадок, коли статистика не відображає дійсності. Оскільки у нього практично ідентичні показники з минулим сезоном. Проте за суттю та враженнями - це два різні гравця. Якщо бути відвертим, я розраховував, що "крок вперед" він зробить лише у наступному році, а ще цього сезону - Франц Вагнер буде кращим гравцем команди.
Х'юстон Рокетс та новачки команди
Звісно, під "новачками" я не маю на увазі Амена Томпсона та Кема Вітмора. Для яких, нажаль, виглядає так, що місця в Х'юстоні нема. І не факт, що воно найближчим часом появиться.
Тоді як Айме Удока, Ділон Брукс, Фред ВанВліт та Джеф Грін - почувають себе чудово!
Кожен з них, як індивідуально так і в сукупності, привніс в молодий колектив те, чого його бракувало останні 3 роки. Передусім - це відповідальність, характер, досвід, ветеранська присутність. І навколо них одразу ж почали розквітати молоді дарування!
Особливо це стосується Альперена Шенґюна, який, за моїми прогнозами, мав би стати "Кращим Прогресуючим" гравцем поточного сезону. Який є як мінімум одним з претендентів на нагороду, набираючи : 20+9+5 разом з 1 блоком та 1 перехопленням в середньому за гру.
Також радує залученість в гру та результативність Джабарі Сміта. Так, можливо статистика 13+9+1 блок в середньому за гру, не зовсім вражаюча. Тим не менше, різниця відчутна. Думаю і для самого гравця, який минулого сезону змушений був "голодувати" без м'яча, дивлячись на те, як Кевін Портер та Джейлен Грін, по черзі, намагаються набити собі кращу статистику. Зараз ж Сміт робить вагомий вклад в перемогу.
Раз я згадав за Джейлена Гріна, він, наразі, є "ложкою дьогтю" в тій самій бочці меду Рокетс. Таке враження, що роки під керівництвом Сайласа пішли йому явно не на користь і зараз він не здатний позитивно впливати на результат команди. Цікаво, чи в Х'юстоні, в якийсь момент, серйозно задумаються над тим, щоб використати Гріна як ассет заради підсилення ростеру тут і зараз.
Внутрішньо-Сезонний Турнір або Кубок НБА
Перша згадка про можливе нововведення, а саме новий турнір, викликала у мене незрозумілі відчуття та питання : "Що?", "Як?", "Для чого?".
Вже після того, як НБА опублікувала першу інформацію про турнір, його регламент, інтерес почав зростати. З початком групової стадії він лише набрав обертів! І хоча мене, як і безліч уболівальників, напрягали певні речі (такі як розмальовка паркету, наприклад), в цілому, враження були позитивні!
Стадія плей-оф турніру розвіяла всі сумніви стосовно доцільності його проведення! Прекрасні, конкурентні ігри, з цікавими сторілайнами - на початку грудня? Ще й за різні винагороди, в тому числі Кубок, індивідуальні призи? Дайте ще!
Вишенькою на торті став Фінал! В якому перемогу здобули Лейкерс на чолі з Леброном Джеймсом. А історією турніру стала Індіана Пейсерс та Тайріз Халібертон, які, як на мене, отримали свою заслужену порцію уваги та слави, яку вони недоотримуюють в регулярній частині чемпіонату!
Трійка розчарувань :
Детройт Пістонс
В принципі, переважна більшість уболівальників, аналітиків, прогнозувала "поршням" перебування на дні таблиці Сходу і в цьому сезоні. Лише з покращенням статистики перемог та поразок, адже минулого сезону вони фінішували з результатом 17-65. На момент допису, Пістонс йдуть 2-26, програвши 25 (!!!) матчів поспіль. Замахнувшись на антирекорд Філадельфії, який становить 26 поразок підряд.
В якійсь мірі диву дивуєшся, адже ростер у Детройту симпатичний. Точно не на 2 перемоги за 28 матчів. З іншої сторони, постійні травми, як перед початком сезону так і впродовж, новий тренер і бляклий перформенс від френчайзу Пістонс Канінгема, наводять на думку, що цей колектив ще дуже і дуже далеко навіть від статусу "гірше середнього".
Атланта Хокс
Звісно, у жодної адекватної людини не було і не могло бути грандіозних очікувань стосовно Атланти у цьому сезоні. І в цілому, після 26 зіграних матчів, рахунок 12-15 та 10 місце в Конференції - цілком справедливий результат.
З іншої сторони, я ще більше здивувався через те, на скільки важливим у цьому сезоні є Джейлен Джонсон. Після того, як він вибув через травму зап'ястя, Атланта зіграла 12 ігор з яких здобула перемогу лише в чотирьох.
Трей Янг грає в доволі ефективний по своїх мірках баскетбол. Дейонте Мюррей також демонструє високий як для себе рівень. Богдановіч демонструє свій найкращий та найрезультативніший баскетбол в кар'єрі! Також добре грають Бей, Хантер.
Хокс, здавалося б, володіють всіма компонентами для успішної гри в сучасний баскетбол, але цього недостатньо.
Сан-Антоніо Сперс
Корінь розчарування лежить у мені та моїх завищених очікуваннях. Тим не менше, я доволі впевнений в тому, що з трішки кращим кастом навколо Вембаньями, Сперс могли б показувати значно кращий, результативніший баскетбол. А не програвати по 18 матчів поспіль, як вони недавно це робили.
Сан-Антоніо - це колектив, який цього сезону я дивлюсь найбільше. Можливо це свого роду баскетбольний мазохізм, я не знаю. Втім, я щиро не розумію, чому Грег Поповіч вперто відмовляється загравати більше Віктора разом з Тре Джонсом.
Коли Вембі та ЄДИНИЙ РОЗІГРУЮЧИЙ КОМАНДИ разом на паркеті, статистично, їх оборонний рейтинг дорівнює 104. У Міннесоти, яка найкраща за цим компонентом, ОР - 107,6. У Вембі разом з Тре Нет рейтинг - 3,2. Це 9й кращий показник в Лізі (після Філадельфії, Бостона, Оклахоми, Міннесоти, Кліпперс, Денвера, Мілуокі, Нью-Йорка).
Натомість ми спостерігаємо за магією Малакая Бренема та Джеремі Сохана на позиції розігруючого. Про що сам поляк говорив, що він "не радий" цьому досвіду і не хоче грати в ролі плеймейкера.
pics from :
nba.com
forbes.com
cnn.com
