«Прометей» підтримує українців за кордоном у скрутні часи
«Прометей» для нас тут – це частинка України».
На жаль, через війну, яку розв'язала росія в Україні, «Прометей» не може проводити міжнародні матчі вдома. Нашими домашніми майданчиками стали спорткомплекси у столиці Латвії – Арена Рига та Олімпійський центр Rimi. Втім, без підтримки ми на чужині не залишилися. За нас приходять вболівати співвітчизники, переважна більшість яких виїхала з окупованих територій. Для того, аби кожен українець міг відвідати матчі нашого «Прометея», клуб спільно з українською діаспорою у Ризі запрошують та роздають квитки на ігри команди. У середньому одну гру Єврокубка відвідує близько двох сотень наших співвітчизників.
Ті, хто вже побував на матчах «Прометея», зізнаються – візити на наші ігри допомагають легше пережити негативні новини з дому, а баскетбол єднає їх на чужині. На ігри «Прометея» приходять, як «баскетбольні» люди, котрі самі грали і навіть ті, чиєю професією є баскетбол, і вони змогли продовжити займатися улюбленою справою у Латвії, так і ті, хто давно слідкує за українським баскетболом – ще з золотих часів «Азовмаша», і навіть ті, хто лише цього року в Ризі вперше прийшов на ігри.
«Прометей» же, як може, підтримує українців за кордоном у скрутні часи.
«Дізнався про ігри «Прометея» через групу в Телеграмі», – розповідає нам Сергій, – «Раніше не цікавився баскетболом, лише футболом, вболівав за «Динамо» (Київ), футбол дивився по телевізору, оскільки в моєму маленькому курортному містечку проводили лише аматорські футбольні матчі. І про «Прометей» я не знав нічого до того, як тут, у Ризі, вперше прийшов на попередню гру команди. Я ще не знаю гравців, але мені в цілому подобається, як грають хлопці. Найбільше у баскетболі подобається боротьба за спірний м'яч на самому початку матчу, а також коли закидають триочкові. У попередній грі мені дуже сподобалися десь 3-4 саме триочкових кидків. Раніше я займався футболом і баскетболом, але зараз більше подобається дивитися ігри».
«Люди приходять на ігри «Прометея» як на свято»
А ось дитячий баскетбольний тренер Михайло давно спостерігає за «Прометеєм» і багато чого бере для своєї роботи, дивлячись ігри нашої команди:
«Оскільки я цікавлюся баскетболом, дізнатися про ігри «Прометея» було неважко. Побачив оголошення у Інстаграмі. Відвідую матчі «Прометея» з першої їхньої гри у Ризі. Я пов'язаний з баскетболом понад половину свого життя», – розповідає Михайло. – «Спочатку займався, потім почав працювати дитячим тренером у Харкові. Головний тренер збірної України Айнарс Багатскіс після початку війни – з березня – організував табори для українських дітей-баскетболістів у різних містах Латвії. Я спочатку працював з цими дітьми в Валмієрі, потім мене направили в інше селище. Зараз уже наших дітей у Латвії стало менше, хтось повернувся до України, хтось поїхав далі. Ті, хто залишилися в Латвії, зараз тренуються і грають у складі латвійських команд.
Звісно, якби «Прометей» грав в Україні, на ігри приходило би більше глядачів. Дається взнаки, що граємо не вдома. Втім, люди приходять на ігри «Прометея» як на свято. А команда, маючи дуже хороших баскетболістів, дарує це свято, показує дуже хорошу, дуже якісну гру, завдяки чому атмосфера на іграх просто шикарна, мені дуже подобається. Моїми улюбленими гравцями «Прометея» є українські баскетболісти, а передусім мої земляки з Харкова - Ілля Сидоров, з яким я навіть протягом року грав у одній команді ще в юнацькому віці - у збірній Харкова, і Олександр Липовий, з його братом Григорієм Липовим я грав у аматорській лізі.
З легіонерів мені найбільше подобається Калеб Агада, оскільки він може продуктивно зіграти і в захисті, і в нападі, він надійний, як швейцарський годинник, не підводить команду. Коли ти працюєш тренером, ти зовсім інакше бачиш гру, тим більше «Прометеєм» керує дуже висококласний тренер Ронен Гінзбург. І коли ти з позиції тренера дивишся на гру, видно, що є малюнок гри, що є рука тренера, що тренер розуміє, що він хоче бачити від гравців, і гравці розуміють його, і на майданчику показуть ту ідею, яку тренер до них доносить».
«Прометей» для нас тут - це частинка України»
Багато українців приходять на наші матчі цілими родинами з дітьми. Як от Ольга:
«Коли ми приїхали до Риги, вирішили сходити на баскетбол. Дізналися про матчі в групі в Фейсбуці. А ініціатором походу на баскетбол був мій кум, який в Україні вболівав за маріупольский «Азовмаш», їздив навіть на виїзди», – ділиться з нами Ольга. – «А я вперше в житті пішла на баскетбольний матч уже тут у Ризі. Раніше, вже досить давно, я любила футбол, дивилася матчі «Мілана» з Паоло Мальдіні, Індзагі, Пірло... Після того, як вони завершили кар'єри, я більше не цікавилася футболом. А баскетболом узагалі не цікавилася ніколи раніше. А тепер ми не пропускаємо жодного матчу. Ми вже підготовлені до ігор, дитина намалювала прапор України на папері, потім ми купили ще й справжній прапор.
Мій улюблений гравець – Ді Джей Кеннеді, а ще подобаються Ді Джей Стефенс і Іссуф Санон. Уболіваючи за українську команду, ми демонструємо згуртованість, ми бачимо на трибунах і у гравців українські прапори, розуміємо, що як би не було нам важко, ми разом і ми вистоїмо і переможемо. А «Прометей» для нас тут – це частинка України. Я дуже хочу подякувати Латвії та латвійському народу за те, що прийняли нас, за те, що не лише допомагають усім нам, але й підтримують український спорт. Латвійці виявилися нашим братнім народом».
«Прометей» продовжує запрошувати усіх українців, які мають змогу приходити на наші матчі, заповнювати форму у наших соціальних мережах і отримувати безкоштовні квитки.
Чекаємо вас на трибунах! Саме ваша підтримка нам вкрай важлива!
