«Абсолютно не осуджую Циганика». Роман Тимощук – про канали «Футбол» та професію коментатора
Чому «не вміє лизати дупу», скільки платять MEGOGO та Setanta.
Роман Тимощук – переможець конкурсу коментаторів, колишній коментатор телеканалів «Футбол» та MEGOGO, який нещодавно почав коментувати матчі «Кривбаса» на ютубі.
Євген Ванжа поговорив з Романом про професію, футбольний ринок, нюанси роботи на «Футболах» та MEGOGO, колег-коментаторів та багато іншого.
«MEGOGO – це низ ринку. Setanta платить коментаторам більше»
– Ви писали у фейсбуку, що не плануєте повертатись до коментаторської професії та не бачите для себе перспектив у футболі. Тепер ви коментуєте домашні матчі «Кривбаса». Чому вирішили прийняти цю пропозицію?
– Тому що варіантів продовження не було. З MEGOGO свої нюанси, ми не зрослись. Setanta на старті виходила на зв'язок, але потім пропали. А глобально, крім MEGOGO та Setanta, нічого немає.
І я вирішив, що треба змінювати сферу, бо на ній зараз не заробиш від слова взагалі. І вирішив як мінімум до кращих часів не повертатися. Але подзвонили з «Кривбаса», Роман Бебех дав мій номер, і так вийшло, що 2 матчі «Кривбаса» коментував. Згадав, так би мовити.
– Ви коментуєте ці ігри для ютуб-каналу «Кривбаса». Чи вдається вам зберігати об'єктивність?
– Я спілкувався з Гагаріним і казав йому: «Артеме, я буду коментувати нейтрально. Коментатор має коментувати нейтрально. Якби «Кривбас» грав, наприклад, у Лізі чемпіонів, то питання закривається: ми топимо за «Кривбас». Але якщо це чемпіонат України, то я коментую нейтрально, незалежно від того, хто приїхав до вас у гості. Гагарін перевів це в жарт: «Не забувай, що ти у Кривому Розі, тобі ще виїхати треба». Ми посміялись – і все.
Але я коментував ці 2 матчі, на мою думку, нейтрально. Я не топив за «Кривбас». Навіть в тому матчі з «Рухом», де вони програли. Я і за «Рух» топив, коли вони забивали, тобто не було такого, що забив «Рух», а я: «Ех, ах, на жаль».
– Поєднуєте коментування з основною роботою?
– Для мене коментування завжди було хобі. Навіть роботою це не назву. Просто це хобі тривалий час, 10 років. приносило і певний дохід. Але зараз такі часи, що немає сенсу щось думати, перебирати. Треба за щось жити. Виходить, що так, поєдную.
– Яка ваша основна робота зараз?
– Працюю на автомобільних турбінах. Я менеджер. Спілкування з клієнтами, зідзвони, прозвони і так далі.
– Що саме не вийшло з MEGOGO? Фінанси чи якісь інші питання?
– Інші питання. Не знаю, чи треба виносити це на публіку. Є там деякі люди, хай це залишиться на їхній совісті. Я не хочу, як то кажуть, виносити сміття на вулицю. Хоча я повертатись і не збираюсь, але краще мати повагу і не виносити це сміття.
– Проблеми були з керівництвом чи з колегами?
– З одного боку, колеги. З іншого боку, керівництво. Я прийшов ще за каденції Кадєміна. Його давно вже немає там. Я прийшов, а він через два тижні звільнився – і поставили іншу людину. Було все нормально, але в один прекрасний момент перестали давати матчі.
Я задав уточнюючі питання, чому так. При тому, що матчі мені давали далеко не топові: який-небудь «Анже» – «Труа» чи щось схоже. Але я коментував, бо мені це було цікаво. Але потім почались певні нюанси. Перестали давати навіть такі матчі. Я поставив декілька питань, мені дали певну відповідь, не в обличчя, а телефоном. Я сказав: «Добре, хай буде так».
– Чому так сталось? Не влаштував ваш рівень чи щось інше?
– Не знаю. Я не можу вирішувати, рівень я MEGOGO чи ні, але я не думаю, що 10 років стажу безслідно кудись пропадають. Тим більше, були люди, які на MEGOGO працювали значно менше, але були більш лояльні до керівництва. Може, тому що вони на ставці. Не знаю, не можу сказати. Я в це не влазив.
Але керівництву видніше, тут я нічого не можу сказати. Керівництво вирішувало, кого на що призначати. Але з іншого боку, якби я був нулячий, я б не відкоментував весь чемпіонат світу на Parimatch – там був аудіокоментар. Весь чемпіонат світу пройшов через мене окрім матчів, які проходили паралельно.
– Чи правда, що коментатори MEGOGO отримують 750 гривень за матч?
– Так. У футбольній сфері це ні для кого не секрет. Принаймні так було. Не знаю, як зараз. Але для футбольної спільноти, для всіх, хто пов'язаний з телебаченням, з коментаторством, це не секрет. Не знаю, чи змінилась їх політика зараз, бо я не підтримую ні з ким контакти, окрім Роберто [Моралеса].
– Виходить, що зараз в Україні коментаторам мало платять?
– Залежить від роботодавця. Якщо брати MEGOGO, то це низ ринку. Setanta, наприклад, платить більше.
– Скільки?
– Здається, 40 доларів чи 40 євро. Точно не пам'ятаю, я там не працював, але, здається, приблизно такі суми. Виходить десь у два рази більше. Якщо коментатора запрошує певний клуб, як «Кривбас», наприклад, то там інші розцінки. У кожного вони свої. Це вже як домовишся.
«На «Футболах» було видно, що більше професіоналізму»
– Ваша цитата з ФБ: «Я не готовий працювати з деякими «особистостями». Ну не вмію я лизати дупу». Це про MEGOGO? Без цього коментатору ніяк не обійтись?
– Це не тільки про MEGOGO, а й про «Футболи». На MEGOGO без цього вище ти точно не стрибнеш. На «Футболах» все ж топові матчі рано чи пізно діставались навіть не найтоповішим коментаторам. Там було значно рівніше. Якщо щось не подобалось, це говорилось в обличчя, а не телефоном в багатьох випадках.
І ставлення було… На «Футболах» було видно, що більше професіоналізму, скажу так. В плані підходу, підходу до студій, підготовки матеріалу. В цих аспектах рівень на «Футболах» був вищий. Ну і по студіях, я думаю, це було видно.
«Футболи» постійно хейтили в Інтернеті, бо «Крот-ТВ» і все інше, але підхід до підготовки був реально на топовому рівні. Навіть до матчів Кубка Лібертадорес, які йшли о другій ночі, і їх, мабуть, мало хто дивився наживо або дивились у повторі, все одно підготовка йшла максимальна. Тим більше Кубок Лібертадорес коментувати було значно важче, ніж якусь Лігу чемпіонів. Лігу чемпіонів знають всі, а Кубок Лібертадорес знають одиниці.
– Як в цілому оціните рівень спортивного телебачення в Україні на зараз?
– Очевидно, що він впав. Напевно, все впало. Не тільки футбольне чи спортивне телебачення. Думаю, телебачення як таке багато чого втратило після початку повномасштабного вторгнення. Наприклад, в плані реклами, бо воно жило за рахунок реклами, спонсорських штук. Зараз потроху відновлюється. Це був поштовх краще розвиватись для ютуб-проєктів, вони «пилять» доволі якісний контент.
Якщо брати суто картинку, то на MEGOGO вона прекрасна – вибирай і дивись як тобі завгодно, якщо тобі дозволяє техніка. Але картинку дає транслятор, ти її просто ретранслюєш.
Я вже рік поза цією сферою, і мені важко судити. Можу сказати, що на «Футболах» реально було топово. І в плані підходу, і в плані картинки. Це було видно. І було намагання зробити ще краще.
На MEGOGO – я не знаю, бо з керівництвом я майже не спілкувався. Не можу знати, що у них в планах на майбутнє. На «Футболах» принаймні якісь плани озвучувались. Були якісь зібрання, казали, що ми купуємо те і те, будем показувати так і так. Якщо великий турнір, Євро чи чемпіонат світу – це постійні наради, внесення коректив, все постійно у русі нон-стоп, реально 24/7 кипіла робота, і це було помітно.
– Чи були на «Футболах» ті, хто плазував або «лизав дупу», згідно з вашою термінологією?
– Деякі особистості були, не буду називати імен, які яскраво це демонстрували. Можливо, у них навіть зарплати були більші. Такі, як я, хто не займався, скажімо так, цим ділом, можливо, не мали перспективи у щось вирости далі. Тобто ти коментуєш, і вище ти не стрибнеш. Але з іншого боку навіть не топовим коментаторам, яким я на той час себе вважав, все ж почали ставити студії. На студію просто так також не поставлять. Якась довіра все ж була.
Все одно той самий матч «Труа» – «Анже» хтось має відкоментувати. І хтось його та й подивиться. Ті ж самі огляди. Зрозуміло, що Вітя Вацко огляд записувати не буде, бо він топ, і ніхто йому не буде давати чорнову роботу, як ми її називали. Але все одно хтось мав її виконувати.
У будь-якій сфері є той, хто вищий, хто середній, нижче середнього. Але навіть ті, хто був нижче середнього, все одно отримували топові матчі. Був момент, коли кожного з коментаторів просили поставити свої топ-5 по чемпіонатах. І в залежності від того, хто що вибирав, намагались ставити на той чемпіонат, у якому людина більше розуміється. Я, напевно, пройшов все, що ми транслювали.
– Який чемпіонат був вашим улюбленим?
– На той момент УПЛ та АПЛ. Але Англію тоді любили всі. До речі, ще Нідерланди мені подобались.
– Що цікавіше коментувати: сильний закордонний чемпіонат чи УПЛ?
– Закордонний чемпіонат легше. Український – важче.
– Чому?
– Якщо ти коментуєш, наприклад, «Арсенал» – «Челсі» і, як Акелла, промахнувся і неправильно назвав прізвище, ляпнув на швидкий язик, а таке буває, бо всі ми люди і можемо припускатись помилок, то тобі ніхто не подзвонить з Лондона і не скаже, що ти дебіл. А якщо ти десь промахнувся в українському чемпіонаті – то все, тобі капець. Завалять смсками, начальству будуть дзвонити, а начальство буде дзвонити тобі. Починається сир-бор. – Часто у вас таке бувало?
- На щастя, ні. Був один момент, але це була не моя провина, і я це довів. Зрозуміло, що ніхто не вибачався. Але я просто кинув той шматок, за який мені хотіли зробити догану, і вони, послухавши це все, зрозуміли. що я мав рацію, а хтось інший – неправий.
– Хто був неправий?
– Не буду називати імена. Не хочу. Можу сказати, що ця ситуація була пов'язана з «Колосом».
– Наскільки цікаво коментувати чемпіонати, які у нас часто вважають екзотичними: ті ж Бразилія та Аргентина або Туреччина пізніше?
– Аргентина та Бразилія – це більше подобалось Роберто, він спец у цьому. Сказати, що мені це було дуже цікаво – я б не сказав. Я взагалі не жив латинським футболом. Так, там своя атмосфера, наприклад, як на матчах «Бока Хуніорс», скажені вболівальники. Але все ж європейські чемпіонати були ближчі, рідніші. Ти за ними слідкував, ти знаєш, хто там і що, можна було швидше зорієнтуватись. Наприклад, раніше певний тренер працював з «Валенсією», а зараз він працює, скажімо, з «Ельче».
До чемпіонатів Аргентини та Бразилїі треба було значно більше готуватись, щоб виявити якусь новину, якийсь факт з історії і таке інше. Якщо Європа у тебе в голові десь залишається, то Аргентину та Бразилію справді треба було ледь не зубрити.
Туреччина – те саме. Хто у нас глобально слідкував за Туреччиною? Ніхто. Знали «Галатасарай», «Бешикташ», «Фенербахче» по грі у єврокубках – і все. Цей чемпіонат у нас раніше не транслювався, і за ним ніхто не слідкував. От Setanta зараз показує Саудівську Аравію. Кому цікавий цей чемпіонат? Мені взагалі нецікавий.
– Чи був у вас якийсь «горбиль», смішна помилка, яку ви можете згадати з посмішкою?
– Можу згадати «мати Василева», це в меми полетіло. Теж розлетівся мережею матч Хорватія – Росія ще до повномасштабної війни, коли в цій руснявій п#######й гордумі один з їх депутатів сказав, що я дебіл, і мене позбавили права в'їзду до Росії.
Мене ставили на «НЛО ТБ» коментувати з Женею Яновичем, бо ми знали один одного і знаходили спільну мову – і у нас були «горбилі». На «НЛО ТБ» футбол йшов з розважальним підтекстом, не серйозно, як на «Футболах». Там було веселіше.
Що стосується помилок… Щось стовідсотково було, але навскидь так не пригадаю. Якщо воно й було, воно не стало пам'ятним і не розлетілось мережею.
– Чи були у вас ще варіанти продовження кар'єри коментатора?
– Минулий сезон я допрацьовував на Xsport. Зараз, я так розумію, вони знайшли інших людей. Ми були на зв'язку ще до старту чемпіонату, вони претендували на УПЛ. Мені казали, що дадуть знати, як тільки щось буде. Але так нічого й не дали знати, і я почав шукати іншу роботу, бо чекати з моря погоди не хотілося.
Коли створювалось «УПЛ ТБ», мій дуже хороший знайомий зайшов у високі кабінети Будинку футболу, і мене записали на олівець, що якщо буде створюватись «УПЛ ТБ», як воно мало б бути, з усіма клубами – мене мали брати туди на роботу. Не знаю, на контрактній основі чи на гонорарній основі, але я мав бути у цьому проєкті. Але враховуючи те, що в «УПЛ ТБ» зайшла одна людина, яка мене скрізь банить, мій колишній начальник...
– Хто це?
– Не хочу говорити. – Нібито майданчиків для роботи коментаторів зараз багато: MEGOGO, Setanta, «УПЛ ТБ», те що на MEGOGO та «рухівський» пул, «Плюси», «Повєрхность», Xsport, ютуб-канал ПФЛ, «Суспільне спорт»...
- Нібито так. Але, повертаючись до початку нашої розмови, там зараз не заробиш. Принаймні я там точно не зароблю. А існувати, а не заробляти – таке собі.
– На зарплату на каналах «Футбол» можна було жити, якщо говорити конкретно про вас?
– Так. Цілком. Навіть якщо у тебе була не топова зарплата, на неї цілком можна було жити. Особисто я міг спокійно жити, оплачувати дитині садочок і все таке інше. Це не було накладно. Не скажу, що це було жирно, але на найнеобхідніше вистачало.
– Ситуація з єдиними пулом. Він колись у нас буде, чи це нереально?
– Колись буде. Коли – не знаю. Логічно, що, якщо продавати цей продукт за кордон, то він повинен бути. Що рівень чемпіонату впав – це факт. Чи буде він цікавий комусь за кордоном – цілком.
Ми бачимо, скільки українців поїхало у Європу. А коли Україна буде у Євросоюзі, то українцям буде ще легше, бо вони не будуть вважатись легіонерами. Це буде ще більший поштовх. Навіть якщо ти будеш грати десь в другій чи третій лізі, але за кордоном – все одно це стимул рухатись вперед для тих самих футболістів.
Ми йдемо в Євросоюз, можливо, там будуть якісь правила у цьому плані, і тоді, може, щось створять. А до цього будуть ці чвари, каруселі: я хочу, я не хочу, ми робимо так, ми робимо сяк. Як на мене, має бути єдиний телепул, щоб потім можна було поставити питання, чому так, а не так. А так кому ставити питання?
«Нічого поганого не бачу, що на день народження Ахметова на «Футболах» йому був присвячений весь випуск новин»
– В період роботи на каналах «Футбол», чи не було вам ніяково за певні пропагандистські моменти, які там були? Мова, зокрема, про програму «Великий футбол»: репортажі Володимира Крамара, цікаві малюнки, коли Суркісів зображували павуками і таке інше?
– Чесно – до «Великого футболу» я ніякого відношення не мав від слова взагалі. Цим займались інші люди, той же Крамар, якого ви назвали. Там була своя режисерська група, свої журналісти. Я туди не ліз. Мені це було не цікаво, це було не моє.
Мені було цікаво коментувати футбол. Я знаю, що у мене стоїть матч на певний час, я маю до нього підготуватись. І я старався, наскільки це було можливо, зробити коментар, який сподобається людям. Звісно, комусь сподобається, комусь ні – це вже таке питання. Але мене цікавив виключно коментар. А те, що там відбувалось – я туди не ліз і носа не пхав, бо мені це було нецікаво і не потрібно.
Журналістська робота мені не подобалась. Мені подобалось коментувати. Не можна порівнювати журналіста і коментатора, це трошки різні речі.
– Чи можна сказати, що це вам не подобалось?
– Такі питання можна задати журналістам, які безпосередньо цим займались. Я цим взагалі не займався і не можу про це сказати. Мені це було нецікаво, я навіть туди не ліз.
– Чи дивились ви «Футбол News» на каналах «Футбол»?
– Звісно, доводилось іноді дивитись, але це було не так часто. Я більше дивлюсь інформацію в інтернеті. А так дивився, бо коли ти на роботі – все одно слухаєш новини, готуєшся. – Був випадок, коли весь випуск новин складався з привітань Ріната Ахметова з днем народження.
– Це ж логічно. Це був канал Ріната Леонідовича. Наприклад, ти працюєш на якійсь фірмі. Вона займається, скажімо, меблями. У директора день народження. Колектив збирається – і вітає його. Це щось на зразок цього.
У власника каналу день народження, і як його не привітати? Це ж нелогічно. Те, що весь випуск присвячувався йому – це було глобально раз на рік. Я в цьому нічого поганого не бачу. У будь-якій фірмі, якщо шефа ніхто не привітав з днем народження, то яке у нього буде ставлення до працівників?
– Але чи обов'язково було це робити саме у випуску футбольних новин?
– Не знаю. Не я ж сітку робив. Це вже насправді риторичне питання.
– Цікаво, чи подобалось це самому Ахметову.
- Не можу знати, я і близько не був біля нього. Думаю, що йому було як мінімум приємно, як і будь-якій людині, яку вітають з якоїсь нагоди. Особисто мені було б приємно, якби мене привітали.
– Колись зустрічались з ним?
– Ні. Навіть не бачив жодного разу.
– Що ви думаєте про спіч Циганика щодо Коломойського?
– Чесно – ці штуки, ці ігри… З одного боку, Циганика можна зрозуміти. Він завжди був на «плюсах», це також його шеф. Можливо, від цього залежить якесь його подальше футбольне майбутнє. Я не можу сказати цього, бо не знаю. Те, що ця людина багато зробила для Циганика – факт. І він також певною мірою йому завдячує.
Чи я осуджую – абсолютно ні. Кожна людина, тим більше у дорослому віці, обирає те, що вона хоче обирати. Якщо Ігор Циганик так сказав – значить, вважав це за потрібне. Це його думка. Людина доросла і, тим більше, відома. Він може дозволити собі це говорити. Правильно це чи неправильно – не можу судити, я не суддя, щоб це вирішувати.
– На місці Циганика ви б так само зробили?
– На його місці я б не переймався, де мені працювати, скажімо так. Я не можу бути на місці Циганика чи якогось Василя, Петра. У кожного своє життя, певний багаж знань, люди, які зустрічались на життєвому шляху. Це стосується не тільки Циганика, а й будь-якої людини. Кожна доросла людина має право вирішувати, що казати і де це робити. З мого боку ніякого осуду немає. Людина так сказала, бо вважала за потрібне.
Думаю: «Господи, чемпіонат почався, невже ви не скучили за футболом»? Таке враження, що: «Б##, посадили мене коментувати цю х###ю»
– Повернемось до початку вашої кар'єри. Чим ви займались до того, як виграли конкурс коментаторів?
– Якщо взяти суміжну сферу, то працював на радіо 5 років. А перед перемогою у конкурсі працював адміністратором магазину мобільного зв'язку. Я був на двох конкурсах коментаторів. На першому я зайняв друге місце, тоді переміг Дмитро Гавриленко.
– Не знаєте, як він зараз? Пам'ятаю, що він пішов з каналу та повернувся у Донецьку область.
– Не знаю, може, вже хробаки з'їли Я з ним не товаришував, не слідкував за ним і мені все одно на нього, бо це виявилась справді гнила людина. У 2014 році, коли почалась війна, він попросив відпустку на ціле літо, щось наплів начальству, а потім виявилось, що він їздив у Крим вести якісь корпоративи. Поїхав, не повернувся і, відповідно, його звільнили. А що там зараз з ним, як він – мені взагалі фіолетово на того ватніка.
– На жаль, вже не пам'ятаю, де саме, але в ті часи читав у якомусь з обговорень, що ви нібито перед другим конкурсом цілий рік не дивились футбол, бо не мали можливості. Чи правда це?
– Ні, це неправда. Футбол постійно дивився. Бувало навіть таке, що за день 2-3 матчі міг переглянути. Чесно скажу – після повномасштабного вторгнення взагалі перестав дивитись футбол у великих кількостях. Навіть зараз дуже рідко щось переглядаю, бо банально немає часу і можливості.
– А бажання?
– Бажання є. Якщо щось топове, то я, звичайно, дивлюсь. А щось рядове не переглядаю. Попередній чемпіонат України я взагалі не дивився. Жодного матчу.
– Якби не робота, ви б і зараз не дивились УПЛ?
– Не дивився б. З війною відбилось бажання не те що футбол дивитись – навіть PlayStation не включаю, взагалі не грав.
– Наскільки важко було виграти конкурс?
– Тоді було, здається, близько 500 заявок з усієї України. Мені на першому було важче. На другому було в рази легше, бо це вже було не вперше, руки не трусились. Хоча в першу десятку півфіналістів мене не взяли, забракували. Але одного місця якраз не вистачало. Тоді ще Розанов працював, він повернув мою заявку і каже: «Давай його додамо». Таким чином я проліз у півфінал і з цієї десятки вийшов у фінал, там вже обирали одну людину з трьох.
Ми коментували чемпіонат України по пів години.Тобто один коментує з 1-ї по 30-ту хвилину, інший – з 31-ї по 60-ту і останній – з 61-ї по 90-ту. Переді мною Марк зі Львова коментував першу частину, а я підготувався, написав купу інформації на листочку. Заходжу в коментаторську, а він, коли виходив, забрав свої папірці і мої. І у мене перед очима тільки футбольний матч, більше немає нічого з того, що я писав, готував. Але я відкоментував, і десь зіграло роль, що я коментував сам матч, без будь-якої інформації.
– Після вашої перемоги на конкурсі оголосили, що ви будете стажуватись на «Футболах». Наскільки важким був період стажування?
– Стажування було перші три місяці. Потім мене вже взяли в штат. Звісно, це було нове для мене, це відповідальність, це найтоповіший футбольний канал. Ти розумієш, що маєш тримати марку і зростати, бо ти новий у цій справі, ти не можеш опуститись нижче якогось рівня.
Звичайно, не давали топові матчі. Давали звичайні, в основному десь уночі. І це дуже круто, що мені давали якийсь чемпіонат Аргентини, щоб я на ньому, так би мовити, набив руку і вклинився в цю професію більш детально. Також намагався зростати, наскільки було можливо, не опускатись нижче свого рівня. У нас всі коментатори не опускались нижче свого рівня. Це було видно зі сторони, і це було круто.
– Куратором того конкурсу був покійний Юрій Розанов, якого ви вже згадали. Як ви ставились до нього тоді і чи змінилось це ставлення потім?
– Тоді я до нього ставився як до метра коментаторського цеху. Якщо брати саме коментаторство, то він дуже багато мені допоміг. Якщо хтось ставив мені питання, що я щось так чи не так відкоментував, я завжди казав: «Як мене Розанов навчив, по такій схемі я і працюю. Все». Ставлення до нього як до людини в професії було позитивне. Про мертвих або добре, або ніяк, але для мене вся русня – це гній.
– Фоззі з ТНМК розповів про конфлікт Фагота з Розановим. Що ви про це думаєте?
– Не знаю, що там між ними сталося. Але, якщо обирати, я в будь-якому разі обрав би сторону Фагота та Фоззі, бо вони мені ближчі, вони крутіші, і я виріс на їхніх піснях. Ми з ними навіть трошки знайомі, і у нас є багато спільних знайомих через «Бумбокс». Я в будь-якому разі став би на стороні своїх друзів.
– Чи правильно, що взагалі запрошували російських коментаторів на українське ТБ? На «Футболах» ще Василь Уткін був.
– Тоді такий ринок був. Давайте згадаємо, що Діма Кисельов, найбільший пропогандон російського телебачення, працював в Україні, казав, що він її любить, вдягав вишиваночки. До 2014 року і навіть після цього, що мене доволі дивувало, у нас в Україні було дуже багато москальської херні. Тільки після повномасштабного вторгнення деяким нашим недалеким у нашій державі почало доходити.
Ця війна і мала б по факту бути, це було питання часу. Звісно, прикро, що такою ціною, ціною життів наших пацанів та дівчат, але тільки такою ціною ми можемо щось донести нашим ватним дебілам, які живуть в Україні. Прикро, що тільки так.
А є ті, до кого не дійшло й зараз. Їх тепер значно менше, але це ще доволі великий відсоток. Вони чекають руського Ваньку на танку. Це вже питання до СБУ. У них ще буде дуже багато роботи.
– У вас недавно був допис про занадто спокійних коментаторів. Вам більше заходить «вогняний» стиль, коли коментатор весь в емоціях?
– Ні. Емоцію треба давати, коли цього вимагає ситуація на полі. Якщо чувак приймає м'яч у центрі поля і рухається у напрямку чужих воріт, то немає сенсу підіймати градус. Спокійно коментуєш собі. Якщо йде загострення, то ти підвищуєш градус. Це логічно.
Але мене просто вбивали такі штуки: йде подача з кутового, а він читає якусь херню, яку він написав на листочку або читає з інтернету. Чувак, іде подача у штрафний майданчик, дай якусь емоцію! А ти розповідаєш, що було 3 роки тому між цими командами. Кому це цікаво зараз, коли йде загострення у штрафному майданчику? Розумію, що після кутових забивають небагато, але все-таки це гострий момент. А розповідати історію, що було 5, 10, 20 років тому – це можна будь-коли зробити. Я це мав на увазі.
Що мене найбільше вбило – я не дивився весь попередній чемпіонат, це був 1-й тур, і мені було просто цікаво, що зараз відбувається, яка там зараз ситуація. І от я включаю і розумію, що це повна херня, я це слухати не хочу. Я не кажу, що я якийсь топовий чувак, але має бути якась елементарна рамка.
От Саша Михайлюк. Він спокійно коментує і робить це професійно. Він ніколи не дає зайву емоцію, але він робить це тоді, коли це потрібно. Цього я не почув у 1-му турі УПЛ. Думаю: «Господи, чемпіонат почався, невже ви не скучили за футболом»? Таке враження, що: «Б##, посадили мене коментувати цю х###ю». Ну не коментуй тоді. Не хочеш срати – не муч дупу. Але треба ж заробити 750 гривень, бо як відмовиться, то їх не буде.
– Був випадок з Юрієм Кириченком, який коментував два матчі одночасно, і потім його звільнили. Знаєте якісь деталі про це?
– Я Юру бачив після цього. Питав у нього: «Як ти так примудрився?» Він: «Та я там думав, те, се, п'яте-десяте». Але людина визнала свою провину. Так, людина накосячила, це факт, і він спалився. Але йому вистачило мужності визнати, а не ходити й петляти. Людина чітко сказала: «Так, це мій косяк». Накосячив, що зробиш. Буває.
– Він забув, що взяв два матчі, які перетинаються, а потім хотів викрутитись?
– Так. Не скажу, що він вчинив правильно, але мені імпонує те, що йому вистачило мужності сказати на публіку: «Так, я накосячив». Тільки сильні люди можуть визнати свою провину, а не шукати її в інших людях.
– Як би ви вчинили у такій ситуації?
- Я б взагалі не додумався коментувати два матчі одночасно. На мою думку, хай тоді краще один з матчів йде з інтершумом. Бо це неправильно.
– Можливо, це сталось через те, що коментатори мають невисокі гонорари і тому набирають багато матчів?
– Цілком можливо, що через цю ситуацію Юра Кириченко так вчинив. Я його про це не розпитував, але це один з варіантів. Можливо. Можна у Юри спитати про це. Якби йому за матч платили не 750, а, наприклад, 2000-3000, то, я думаю, що він би такою фігнею не займався. Він би нормально підготувався до матчу, бо розумів би, що якщо він накосячить, то у нього цієї роботи і цього заробітку не буде взагалі.
Але, як на мене, він вчинив як мужик. Він визнав, що це був його косяк, а не почав шукати крайніх.
«Чоловічий голос, напевно, більше підходить під чоловічий футбол. Але жінка з хорошим поставленим голосом – чому ні?»
– Ваш топ-3 діючих українських коментаторів.
– Влад Шалота. Це 100%. Це людина, яка дала просто неймовірний прогрес. Його не було у цій сфері, а потім він дуже швидко вистрелив. І це завдяки тому, що він дійсно талант в цьому. Він свій талант помножив на працю, і це дало плоди.
Роберто Моралес. Це просто топчик в плані латинських та іспанських футболів. Ну і щоб це був повний пакет в плані різних за емоційністю коментаторів – вже згаданий Саша Михайлюк.
В плані багажу знань я додав би як співучасника, особливо у першій лізі, Артура Валерка. Це енциклопедія-енциклопедій, людина, яка знає все навіть про регіональний футбол. Він був більше як помічник коментатора, на «Футболах» транслювали першу лігу, і його частенько запрошували на допомогу. З ним було дуже комфортно працювати. Він знає дуже багато і на студіях може дати багато цікавої інформації, яка взагалі мало кому відома.
– Якби був живий Сергій Панасюк, чи був би він у вашому топі?
– Без сумніву. Він був просто ходячою енциклопедією футболу. Спокійний, виважений. Людина з великої літери, яка викликає тільки повагу абсолютно в усіх. І прекрасний коментатор.
– Жінка може бути хорошим футбольним коментатором?
– У жіночому футболі може, чому ні?
– А у чоловічому?
– Не скажу, що не може. Може. У нас є жінки, які коментують і які судять. Будь-яка людина може у будь-якій сфері досягнути всього. Просто у нас є звичка, що коментують чоловіки, і чоловічий голос, напевно, більше підходить під чоловічий футбол. Але жінка з хорошим поставленим голосом – чому ні? Абсолютно може.
