Андрій Шевченко - єдиний, хто здатен вирвати в Павелка президентство УАФ
Проте це не означає, що він ідеальний кандидат.
Український футбол в очікуванні. 5-річний термін Андрія Павелка на посаді президента УАФ закінчився - в березні мали відбутись нові вибори, які перенесли через повномасштабне вторгнення Росії в Україну. На той момент Павелко був єдиним кандидатом на новий термін і вибори виглядали формальністю, але днями в публічному доступі з’явилась інформація, що Андрій Шевченко хоче стати президентом УАФ.
Насправді «в кулуарах», як висловився автор інсайду Михайло Співаковський, ця інформація гуляє у вигляді чуток досить давно. Скоріше за все, ніхто не наважувався раніше це сказати публічно, бо сприймалась ця історія більше як байка, яку дуже складно перевірити одночасно декількома надійними джерелами.
До того ж вистачає причин, чому Шевченко може не хотіти посаду президента УАФ:
- він на початковому етапі тренерської кар’єри;
- він робить велику роботу та серйозно зайнятий боротьбою на інформаційному фронті за Україну в війні, яку розв’язала Росія;
- він не має керівного досвіду такого рівня, програми дій й команди, щоб йти на вибори (принаймні ми досі не чули про це публічно).
Нарахувати можна значно більше.
І все одно в цій інформації про бажання Андрія Шевченка є сенс. Бо він єдиний, хто має можливості перемогти Андрія Павелка. Чинний президент УАФ настільки захистився з усіх боків з точки зору механізму виборів, що вирвати посаду в нього зможе тільки така масштабна фігура, як Шевченко. Особистості потужніше та відоміше в українському футболі не існує.
Це важливо з двох причин:
1. Тільки людина з рівнем впізнаваності та авторитетом Шевченка може зібрати потрібну підтримку серед регіональних футбольних асоціацій, щоб хоча б стати кандидатом в президенти УАФ та зареєструватись на виборах.
У 2017-му, коли треба було переформатувати ФФУ з громадської організації в громадську спілку, Павелко скористався ситуацією та серйозно захистив себе на посаді змінами в статуті: термін дії президентських повноважень збільшили з 4 до 5 років, а головне - збільшили кількість голосів, яка необхідна для реєстрації кандидатів на наступні вибори. Якщо раніше достатньо було зібрати 7 голосів будь-яких організацій, які входять в конгрес УАФ (зараз їх 40 - постійні та асоціативні члени), то тепер потрібна третина з 27 тільки постійних членів (УПЛ, ПФЛ та 25 регіональних асоціацій).
7 з 40 та 9 з 27 - величезна різниця. Особливо, коли вже зачистив більшість асоціацій під себе. Чим менша загальна кількість вирішальних голосів для реєстрації, тим простіше їх контролювати. Виходить смішна ситуація: дуже складно зареєструвати понад два кандидати на вибори, максимум три - якщо голоси підтримки розділяться порівну.
Детальніше про процес виборів читайте тут.
В таких умовах простому смертному без величезного бекграунду та впливу в футболі надскладно пройти ці сім кіл пекла, щоб хоча б потрапити на вибори. Шевченко - чи не єдина потужна особистість, яка здатна переконати частину членів перейти на інший бік. Бо незадоволені роботою Павелка навіть всередині конгресу УАФ все ж таки є, але поки немає фігури, навколо якої можна об’єднатись. І всі мовчать.
2. Шевченку найпростіше отримати повну підтримку влади, щоб змусити Павелка передати повноваження.
На жаль, навіть якщо Шевченку вдасться зібрати достатньо голосів для реєстрації, зовсім не гарантовано, що він не те що переможе, а навіть буде допущеним до виборів. Проблема в тому, що процедура перенесення, яка відбулась в березні, не передбачена статутом УАФ.
Це створило як мінімум дві юридичні колізії:
- Якщо вибори перенесені, а не проводяться заново, чи можуть на них реєструвати нових кандидатів, яких не було в березні? Чи це юридична формальність - зібратись та проголосувати за Павелка? Бо на момент переносу інших кандидатів не було. Юридично недосконалий статут асоціації футболу можна крутити в різні боки в залежності від трактування. І, наприклад, навіть не зареєструвати ще одного кандидата.
- Чи можна взагалі не проводити конгрес з виборами до моменту, коли позиції Павелка знову будуть достатніми для гарантованої перемоги? За статутом він залишається головою організації «до моменту обрання президента майбутнім конгресом». Вибори не пройшли в заданий термін, тому немає механізму зобов’язання їх нового проведення.
Тому, на жаль, окрім підтримки хоча б частини футбольної спільноти, кандидату зайняти місце голови найвпливовішої та найбагатшої спортивної федерації країни потрібна серйозна підтримка чинної політичної влади, яка може натиснути на Павелка та змусити його здатись та хоча б провести нормальні вибори. Враховуючи кілька ще не закритих кримінальних справ на нього та як зазвичай вирішуються такі питання в Україні, це не виглядає великою проблемою.
Шевченку не складно отримати підтримку, бо він фактично має прямий доступ до президента України та інших найвищих керівних осіб держави й є одним з головних амбасадорів державної платформи Ukraine 24. З такою силою за спиною і велика частина колективних членів УАФ може швидко перескочити на бік більш впливової сторони, як це було у 2015-му, коли представник влади Павелко без боротьби замінив Конькова. Дуже швидко знайшлися потрібні голоси.
Звичайно, такі методи боротьби за посаду виглядають занадто брудно та неприємно. Так не повинно бути в цивілізованій країні. Але Павелко так само брудно створив умови, що без політичного тиску змістити його складно. Якщо не зможе чи не головний спортсмен в історії незалежної України Шевченко (як мінімум за популярністю у світі), то хто тоді взагалі зможе?
***
Але важливо занотувати: потенційна наявність в Шевченка інструментів для зміщення Павелка від влади в українському футболі не робить його ідеальним кандидатом, який поведе нас до світлого майбутнього. Чи є здібності для керування такою організацією - питання відкрите.
Зрештою, багатьом вже настільки набрид режим Павелка, що згодні на будь-кого, а там подивимось. І Шевченка вирізняє, що він все ж таки не зовсім будь-хто.
Багато хто досі дуже сильно сумнівається в тренерських здібностях Шевченка, але точно будь-кому важко заперечити, що завдяки своїй репутації він зміг зібрати в збірній України сильну команду спеціалістів, які дали результат. І як мінімум їм не заважав, делегував повноваження, але при цьому брав на себе відповідальність та дуже багато давав в медійному плані.
Зараз ми говоримо тільки про можливість зміни влади. Щоб детально оцінювати перспективи Андрія Шевченка в УАФ, треба писати окремий великий текст, в якому буде сенс, тільки якщо він відкрито заявить про такий намір. Але сильні сторони менеджера, які були в Шевченка в збірній, точно не завадять. Тут ще більше потрібен величезний авторитет, щоб зібрати сильну команду професіоналів та координувати їх дії.
Бо головне не одна людина, а команда. В такій величезній організації неможливо розумітись краще за всіх на всіх процесах. Треба вміти довіряти підлеглим та іноді просто не заважати працювати.
