Старт Реброва в збірній України показав на контрасті, як бездарно були втрачені останні два роки
Браво, асоціація.
Два роки Андрій Павелко розповідав, як прихід Сергія Реброва змінить збірну України та багато важитиме для її майбутнього. І перші ж дні та товариський матч нового головного тренера показали – можна робити обережний прогноз, що так і буде.
Проблема в тому, що це ніяк не доведе, що весь цей час УАФ мала рацію, загнавши збірну низкою послідовно невдалих рішень в глухий кут поки чекала Реброва. Навпаки, прихід Сергія Станіславовича на контрасті показує, наскільки багато було втрачено за останні два роки від потенціалу, можливо, найсильнішого футбольного покоління в історії українського футболу.
І справа не тільки в самому результаті гри з Німеччиною, від якої принаймні зараз хочеться помічати більше позитив, ніж моментами серйозні ігрові проблеми збірної – німці занадто буквально сприйняли «благодійність» матчу. Є логічне пояснення, що на більше в нового головного тренера часу елементарно не було. Те, що було зроблено за такий короткий час – приємна несподіванка.
Справа в послідовності і тому позитивному спокої та настрої, які з'явились в збірній після двох років розчарувань та постійної турбулентності. Це простежується з моменту приходу Реброва в збірну.
Від вибору складу на перший збір до твердого пояснення всім, що результат дорослої збірної повинен бути пріоритетом між всіма іншими напрямками.
Від вибору заявки на гру до рішень по стартовому складу на конкретний матч – він був несподіваним, але мав конкретну логіку, яку кожен може зрозуміти: помістити на поле найсильніших, використати швидкість та вміння рухатись Циганкова, зберегти лідерські якості Ярмоленка (ви бачили, як він заводив команду перед матчем?) і при цьому одночасно сподіватись на забіги Мудрика.
Від здорової агресії на полі та розуміння, як створювати свої моменти, до чіткого пріоритету в замінах в бік підготовки до наступного офіційного матчу, а не в бік утримання престижної перемоги над Німеччиною. Ви уявляєте, як би сиділа у своєму карному збірна Петракова, щоб зберегти такий результат?
Ми цілком могли програти Німеччині. Але ми бачили логіку в рішеннях проти суперника, можливості якого очевидно суттєво вище. Нарешті ми маємо тренера, який розуміє, що робить, та може бути зрозумілим та послідовним.
При цьому дуже хочеться, щоб на цій хвилі позитива Реброва не намагались ідеалізувати. Він не ідеал та ще зробить свої помилки. Але, схоже, ми хоча б будемо розуміти логіку його рішень.
Який же шалений контраст та як же шкода останніх двох років збірної України. Чимало людей через це цілком серйозно почали називати одне з найкращих поколінь українських футболістів посереднім, а то й взагалі бездарним. Звичайно, Україна не є топом світового футболу, і Реброву це не змінити, але епітети з минулого речення потрібно використовувати не на адресу гравців.
Парадокс, але навіть прихід найкращого з можливих тренерів в збірну України, який повинен був стати величезною перемогою Павелка, УАФ примудрилась перетворити на ситуацію, коли її складно за це похвалити через всі обставити до приходу Реброва.
Браво, асоціація.
Фото: Tribuna.com/Віталій Вітлео
