ДЮСШ-1 "Кривбас-84": пригоди команди школи справжнього "Кривбасу" під час війни. Епізод 3.
"Відчуваєте цей запах? Це міський футбол, друзі мої. Більше ніщо в світі не пахне так. Я люблю запах міського футболу вранці вихідного дня". Ось так би я описав свої почуття від походу на матчі чемпіонату міста, перефразовуючи один відомий фільм.
Кульмінація нашого шляху на турнірі
Після 9 зіграних турів наша команда ділила першу сходинку з головним конкурентом - "Дружбою". Ми випереджали суперника лише за кращою різницею м'ячів. Наступний матч хлопці мали грати з "Патріотом", який обіграли в першому колі 8:0. Але напередодні в суперника захворіли багато гравців основного складу, і вони попросили про перенос гри. Оскільки писати листи та погоджувати дати з керівництвом Української Прем'єр-ліги нам не потрібно, то спільну мову про перенос з нашим суперником ми знайшли доволі швидко)
Внаслідок переносу в команди вийшла пауза фактично в 2 тижні без ігор, були лише тренування. В такому ключі ми і підійшли до одного з вирішальних матчів в контексті боротьби за перемогу на турнірі. До поєдинку другого кола проти "Дружби".
Ця гра була схожа за сценарієм на наш очний матч в першому колі, де було дуже багато боротьби і жодна з команд не хотіла поступатися. В першому таймі гра була доволі обережною, суперники не спішили ризикувати, та все ж створити декілька небезпечних моментів вдалося саме "Дружбі".
Другий тайм розпочався більш жваво, наші хлопці додали у темпі, чому посприяли і заміни. Рахунок був відкритий на 70 хвилині: наш нападник Станіслав Писарєв отримав м'яча на куті штрафного майданчика та потужно пробив у дальній кут, кіпер суперника удар відбив, проте на добивання першим встиг наш Сашко Лебедєв, який грудьми переправив шкіряного у ворота.
Проте суперник відповів нам буквально за 3 хвилини: прохід по флангу завершився прострілом у наш воротарський майданчик, звідки нападник "Дружби" забив під поперечину. Надалі обидві команди продовжили атакувати, проте матч так і завершився - 1:1. Знову закономірна нічия.
Далі наша команда мала грати перенесений матч з "Патріотом", в якому ми, начебто, не повинні були мати труднощів. Але, на жаль, втрутилися кляті "братушки" з-за порєбріка: за день до гри відбувся масований обстріл усієї країни, а у нашому Кривому Розі орки влучили ракетою в житловий будинок, внаслідок чого 5 людей загинуло, велику кількість було поранено. Серед загиблих та поранених були також і маленькі діти(
Цілий день був тотальний блекаут. Лягав спати я в кепському настрої, не розуміючи, чи відбудеться завтра гра. Та і чи зможемо ми взагалі дограти турнір.
Прокинувшись зранку, побачив, що світло таки дали, появився і зв'язок. Матч все ж таки вирішили не переносити. Тож з важкою душею я відправився на стадіон.
Власне, в самому матчі наші хлопці вирішили довго не запрягати, вже до 8 хвилини забивши у ворота суперника 2 швидких гола. Трохи зміг підняти настрій ось такий грайливий красунчик, який весь матч робив забіганння по флангу та подовгу не хотів йти з поля. Тож з підтримкою такого 12 гравця ми перемогли 5:0.
Розв'язка турніру
Ось так, непомітно, ми і підійшли до останнього нашого матчу на турнірі проти міцного "Колоса" з Софіївки. Власне, до очного матчу з нами суперник встиг зробити нам вагомий подарунок, в позаминулому турі зігравши внічию з "Дружбою" 2:2.
"Дружба" до нашого матчу з "Колосом" всі ігри на турнірі вже зіграла, і випереджала нас на 1 очко. Тому в матчі з Софіївкою нас теоретично влаштовувала і нічия, тому що наші хлопці мали набагато кращу різницю голів за усі інші команди на турнірі.
Виходили хлопці на гру з "Колосом", налаштовуючись тільки на перемогу. Думок грати на нічию не було зовсім. Підтвердження цьому - наша краща гра на турнірі, враховуючи силу суперника. Проїхалися ми по ньому локомотивом, забивши три голи ще до середини тайму. В цей день на полі в нас виходило майже все, голи залітали і після красивих комбінацій, і після дальніх ударів, був і шикарний м'яч зі штрафного.
В підсумку, перемога 5:1. +2 очки від "Дружби". Ми чемпіони)
Заслужена вікторія на турнірі нашої молодої та голодної до перемог команди. Перемога, незважаючи на всі труднощі та менше фінансування порівняно навіть з деякими суперниками по турніру.
Кращим бомбардиром змагань став наш півзахисник Олександр Лебедєв (на фото праворуч). На його рахунку 17 влучних пострілів.
Велику подяку наша команда висловлює нашим славетним воїнам ЗСУ, завдяки яким ми маємо змогу жити та грати в футбол. Хлопці та дівчата, ця перемога - для Вас!
Ну а наші гравці отримають невеликий перепочинок на свята, після чого почнуть готуватися до Зимової першості міста, яка має початися приблизно в середині січня.
Я вже по традиції дякую нашим читачам за увагу та нагадую, що якщо Ви хочете більш пильно слідкувати за командою, підпишіться на наш телеграм.
Слава Україні і Слава ЗСУ!
