Стратити не можна, помилувати?
Шахтар розриває інфопростір - спочатку рекордний трансфер Мудрика, тепер досить неоднозначне повернення Ракицького. До колись кращого захисника вітчизняного футболу можна відноситися по-різному: для багатьох він був кумиром, багато його зневажали. Скільки людей, стільки думок і кожна думка має право на існування.
Забігаючи наперед, скажу, що сам особисто ніколи не був фанатом Ракицького, ба більше, понад двадцять років я вболіваю за «Динамо», тому відношення до гравців донецького клубу у мене відповідне. Але, побачивши «хейт» стосовно гравця, виникло дивне бажання виступити так би мовити «адвокатом диявола», заздалегідь розуміючи, яка буде кількість дизлайків за дану публікацію. Включивши режим Арестовича, розглянемо самі популярні тезиси стосовно повернення Ракицького.
Зрадникам в Україні не місце
Для багатьох перехід Ракицького в чемпіонат країни агресора в 2019 році став справжнім шоком, зрадою і викликав відверте здивування. Проте, багато хто забуває, що передувало тій угоді: проблеми з керівництвом, втрата позицій в клубі... Рішення Ракицького піти, якщо розібратися, напрошувалося саме по собі, інше діло, що можна було вибрати менш зашкварний чемпіонат ніж Ліга боліт.
Відкинувши емоції та поглянувши правді в очі, прикро, але для багатьох патріотів Донбасу чотири роки тому росія не виглядала абсолютним злом. Пропаганда вміло робила своє діло і про що можна говорити, якщо навіть сьогодні залишається категорія людей для яких «нє фсьо так адназначна», попри знищені будівлі та життя українців.
Ракицький вибрав «Зеніт» керуючись як хорошим контрактом, так і рівнем клубу, який мало в чому поступався «Шахтарю». Не останнім фактором стали і успішна кар’єра в пітєрє «Луцького Іуди» та пітєрська прописка батька футболіста.
Чи правильний був вибір Ярослава - для кожного українця відповідь очевидна. З іншої сторони, кожен нехай «покладе собі руку на серце» і скаже, що не захотів би багато заробляти і мати хорошу роботу. Це в сьогоднішніх реаліях росія – табу, але чи багато відмовилося б від вакансії з хорошими умовами чотири роки тому?
Перехід Ракицького в 2019 році став «зашкваром» і сумніву це не підлягає, проте його вчинок відразу після початку повномасштабного вторгнення, хоча б трішки, але все ж зменшує його провину. Він не побоявся повернутися, залишити «хлібне місце» на відмінну від деяких рекордсменів-патріотів, знаючи і розуміючи, що на нього чекає в Україні.
Неповага до державного символу
Чи не найбільший негатив стосовно Ракицького завжди викликала його позиція до національного гімну. Його відверте небажання виконувати один з головних державних символів під час матчів часто викликало подив і щире розчарування.
Хто застав матчі чемпіонату і національних збірних десятирічної давнини, чи початку «нульових», той добре повинен пам’ятати, що тоді, виконання гімну футболістами взагалі було рідкістю. Той же Шовковський, Шевченко, Ребров, кумири минулого, далеко не завжди його виконували, але ж це не відміняє той факт, що вони дійсно патріоти своєї країни.
Більше того, не завжди «одягнута вишиванка» являється показником любові вітчизни, на жаль, багато хто замість конкретних дій вибирає показуху паралельно набиваючи кишені. Ракицький же, як неодноразово говорили його одноклубники з «Шахтаря», всіляко підтримував ЗСУ, інше діло, що політика клубу не завжди дозволяла виносити подібні акції на широкий загал. Можливо, проблема гравця в тому, що він не часто комунікував зі ЗМІ, він завжди небагатослівний і ніхто не знав його чіткої позиції. Якби там не було, навряд чи хтось чув від нього хоча б одну фразу проти України, як і навряд чи знайдуться записи, де він підтримує росію, чи «бананові республіки».
Для чого «Шахтарю» 33-річний ветеран?
Кращі роки захисника вже в минулому і з цим важко посперечатися, останній сезон в «Зеніті» був слабенький, не виблискував Ракицький і в Туреччині. Проте, футбольний клуб, це не лише 11 гравців на полі. Цьогорічний «Шахтар» має дуже молодий склад і подібний дядько, явно не буде зайвим команді. Навряд чи хтось буде сперечатися, що Ракицький має харизму та авторитет. Граючи поряд з ним, той же Бондар без сумніву додасть в «скілах». Побоювання, що Ярослав займе місце молодого гравця безпідставні, чи достойний такий гравець місця у складі, якщо програє конкуренцію ветерану?
«Шахтар» підписав досвідченого захисника, який точно не «зіпсує каші» в чемпіонаті, підвищить конкуренцію, дисципліну в команді. В те, що він може зіпсувати атмосферу в клубі мало віриться, оскільки складається враження, що Ракицький особисто для себе висновки зробив і своїм шансом «відбілити себе» він скористається сповна. До того ж, повернення даного гравця в чемпіонат України, це черговий ляпас російській пропаганді, яка тепер буде шукати виправдання, як «любітєль узкага міра» міг повернутися до нацистів, що «ущємляют рускоязічноє насєлініє».
Що у підсумку?
То що виходить Ракицького потрібно «панять і прастіть»? Ні, його вчинок завжди буде його клеймом, до захисника тепер завжди буде упереджене відношення, але його вибір очевидний і він за Україну. Його спроби говорити українською говорять самі за себе, а тому не потрібно знищувати гравця, який багато дав нашому футболу, а просто дати шанс гідно завершити кар'єру…