Події року за версією Tribuna.com: Game4Ukraine, суд над Павелком, перемога «Шахтаря» над «Барсою»
Вибір наших авторів.
Tribuna.com запускає серію матеріалів, у яких наші автори підіб’ють підсумки 2023 року у основних моментах та персоналіях, що найбільше запам’яталися.
У цьому матеріалі ми поговоримо про події, які найбільше нас зачепили у цьому році – від баскетбольних рекордів до благодійних матчів на підтримку України.
Game4Ukraine – матч на підтримку України (Ірина Козюпа)
Шкода, що на той момент в мене закінчилася британська віза. Дуже хотілося побувати на благодійному матчі Game4Ukraine, який організували в Лондоні. На «Стемфорд Брідж» команди Шевченка та Зінченка провели виставкову гру на підтримку України та збір коштів. Зокрема, гроші збирали на реконструкцію Михайло-Коцюбинського ліцею на Чернігівщині, який зруйнували окупанти.
Навіть зараз клубок в горлі від спогадів про ту гру. Організатори змогли провести подію на топовому рівні – влаштували якісне шоу в хорошому сенсі цього слова і змогли донести до іноземної аудиторії дуже важливі меседжі. Зараз нагадувати світу про війну потрібно ще голосніше, ніж на початку вторгнення. І такі матчі за мир чи благодійні ігри «Шахтаря» - чудово виконують таку місію.
На Game4Ukraine зіграли зірки «Теда Лассо», у перерві співав один з моїх крашів Том Греннан, на поле вийшли чимало знакових футболістів з юності чи навіть дитинства. А головне матч зібрав величезну аудиторію у мережі X. Колишній твіттер дуже популярний в Європі, тому тема України завдяки цій зустрічі швидко злетіла в тренди. А ще гру показали у понад 200 країнах світу.
Це був чудовий жест солідарності України з Великою Британією та світом. Не дарма, головною піснею цього матчу був легендарний хіт The Pretenders «I'll stand by you». Вийшло дуже символічно.
Суд над Андрієм Павелком (Микола Решнюк)
Один з головних сюжетів 2023 року — судовий процес над Андрієм Павелком, який, втім, виходить за ці календарні рамки. Слідство почалось ще у 2018 році, вперше президента УАФ спробували арештувати ще торік, а вироку у його справі немає досі. Пролунає, вочевидь, уже у 2024-му.
По суті, цей процес триває більшу частину президентства Павелка в УАФ, ставши його (президентства) синонім під назвою «Справа заводу УАФ». Те, що пан Андрій ініціював у 2015 році, коли прийшов на чільну посаду в Домі футболу, в результаті обернулось для нього великою поразкою.
Половину 2023 року Павелко провів у СІЗО, де перебуває досі через підозру в незаконному заволодіванні коштами. Тим часом від нього відвернулись навіть ті, хто ще нещодавно поручався за нього в суді. Й організували або мовчки підтримали вибори нового очільника УАФ, поки старий за ґратами. На фоні розмов про тиск з владних кабінетів.
На цій історії варто акцентувати не лише через значення для українського спорту або сам факт ще донедавна такої малоймовірної зміни влади в УАФ. Ця історія про те, як влаштований наш футбол. Про те, як далеко він від системних покращень. Був за Павелка і є навіть зараз.
Для багатьох ця поразка Павелка є довгоочікуваною, адже у багатьох назбиралось чимало предметних претензій до пана Андрія, який їх насмішкувато відкидав. Мало у кого залишаться приємні емоції від його роботи в УАФ.
Втім, не залишає їх й те, як організовують прихід Андрія Шевченка замість Павелка. Коли менш як за місяць до виборів підозри викликає те, чому у іншого пана Андрія немає конкурентів та яке значення в історії має його статус радника президента України. Коли незрозуміло, з якими ідеями він йде на ці вибори та чому це не заважає членам УАФ чомусь хотіти саме його бачити у президентському кріслі.
Поки не схоже на оздоровлення, хоч і може так здаватись після такого бажаного відходу Павелка. І це також промовистий підсумок 2023 року.
Перемога «Шахтаря» над «Барселоною» (Тетяна Савенець)
Свого часу «Шахтар» розбалував уболівальників перемогами над «Реалом» – у груповому етапі Ліги чемпіонів 2019/2020 їх було аж дві з двох. Минуло три роки, але команда має зовсім інший вигляд: залишилась без фундаменту з бразильців, змінила декількох тренерів, пристосувалась до умов повномасштабної війни.
Така плавна підводка до перемоги «Шахтаря» над «Барселоною» (1:0) на хоч і не по-чесному домашньому, але заповненому «Фолькспаркштадіон» стала, на мою думку, головною спортивною подією 2023 року в Україні. Не буду применшувати важливість інших спортивних досягнень від наших спортсменів, але вся подія, серцевиною якої став сам матч, летить у цю добірку.
Це та сама гра, яка запам’ятається не лише фактом перемоги над «Барселоною», а й якісною грою «Шахтаря», домінуванням на полі та одними з перших вдалих експериментів Марино Пушича на чолі команди. А чого лише варті обличчя й емоції українських журналістів у прес-ложі та фанів на трибунах. Це – і найгучніше досягнення «Шахтаря» після початку повномасштабної війни та суттєвої перебудови команди, адже вже немає якоїсь ностальгії за Михайлом Мудриком, є сага із Георгієм Судаковим і «Ювентусом», Миколою Матвієнком і «Наполі», гонка в таблиці УПЛ, виступи у збірній. За усіма цими подіями цікаво спостерігати. І саме перемога над «Барселоною» була трампліном, який підніс нас до того куражу.
Леброн Джеймс побив рекорд Каріма Абдул-Джаббара і став найрезультативнішим гравцем в історії (Андрій Білик)
Однією з найулюбленіших тем для дискусій та навіть суперечок серед баскетбольних фанатів є звання найкращого гравця в історії. Звісно, ми не можемо випустити на один майданчик легенд різних поколінь, від Білла Расселла до Стефа Каррі, і з’ясувати, що і як воно там насправді. Але це аж ніяк не заважає кожному мати власну думку і приправляти її зручними аргументами.
Тривалий час найбільш поширеною відповіддю на питання «Хто ж усе-таки топ-1 усіх часів та народів?» було прізвище Майкла Джордана, проте чим далі, тим більше у цьому контексті згадується Леброн Джеймс, який ще навіть не завершив власну професійну кар’єру. У 2023-му його прихильники отримали нове потужне підтвердження власної правоти: у лютневому поєдинку з «Оклахома-Сіті» суперзірковий форвард «Лейкерс» вийшов на перше місце у списку найкращих бомбардирів в історії баскетболу, випередивши Каріма-Абдул-Джаббара (грав у 1970-х та 1980-х, здобувши шість чемпіонських титулів, один з «Мілвокі» і п’ять з «Лейкерс»).
Ось цей момент – та миттєве святкування, яким точно варто насолодитись ще раз:
Все йде до того, що Леброн стане першим баскетболістом, який подолає позначку у 40 тисяч набраних очок (рахуються лише бали, здобуті у регулярних чемпіонатах, бо плей-оф – то зовсім інший турнір, і там Джеймс перший бомбардир вже давно). Краще зрозуміти масштаб цього досягнення допоможе той факт, що тільки семеро інших гравців за весь час існування НБА вибивали 30 тисяч – і лише семеро активних виконавців мають у своєму активі бодай 20.
Втім, унікальність рекорду Леброна виходить далеко за межі баскетболу – не щороку ми отримуємо нового найрезультативнішого гравця в історії якогось виду спорту, а коли отримуємо, це сприймається як справді епохальна подія. І навіть попри те, що з точки зору титулів героями баскетбольного року стали інші люди (Німеччина Денніса Шрьодера виграла чемпіонат світу, Нікола Йокич привів «Денвер» до дебютного чемпіонства в НБА, а Джоель Ембід вперше у кар’єрі здобув статуетку MVP), тоді як сам Джеймс у 2023-му фактично нічого не виграв, його рекорд сильно виділяється на загальному фоні. А ще він збільшується від матчу до матчу – Король продовжує писати історію на наших очах.
Бій Теренс Кроуфорд – Еррол Спенс (Андрій Розанов)
Навіть за наявності вечора боксу 23 грудня, який організатори регулярно називали «найкращим в історії» і який мав дійсно крутий кард, нічого важливішого за бій Кроуфорда та Спенса в боксі не було.
Протистояння, яке очікували настільки довго, що фанати зневірились і лиш сподівались на диво, відбулось. І було того варте.
Такі поєдинки – не завжди про конкурентність протистояння. Часто вони про те, щоб поставити крапку у багаторічних суперечках. Теренс поставив так впевнено, як роблять тільки легенди.
Людмила Кіченок вперше в історії України виграла «Вімблдон» (Станіслав Орошкевич)
Людмила Кіченок у дебютному в кар’єрі фіналі Grand Slam:
▪️ здобула першу в історії України перемогу на «Вімблдоні»;
▪️ стала першою за 18 років українкою, яка вийшла до фіналу «Вімблдону» в міксті;
▪️ стала першою українською тенісисткою, яка перемагала на турнірах Великого шлему в міксті;
▪️ взяла другий титул Великого шлему в історії України після сестер Бондаренко, які перемогли на Australian Open-2008.
«Я намагалася підбадьорити людей в Україні своїм виступом. Я сподіваюся, що це їм трохи допоможе, тому що вони борються за свою свободу», – сказала Кіченок під час церемонії вручення трофею на Центральному корті британського мейджора й отримала оплески у відповідь. І тепер наш прапор майорить серед переможців справді канонічного турніру світового спорту.
Український теніс – спорт яскравих індивідуальних перформансів. Ми не можемо похвалитися топовою системою підготовки молоді чи великою кількістю крутих академій та баз. Проте яскравих персонажів наша країна світовому тенісу таки подарувала. Куражний Долгополов, який попри хронічні травми за перформансами на корті міг позмагатися з Монфісом. Олдсукльний Медведєв, що видав один із найвалідольнішх фіналів «Ролан Гарросу» проти Агассі у 1999 році, але таки його програв. Сталева Світоліна, яка в шаленому графіку ігор взяла першу для України тенісну олімпійську медаль та після декрету зробила вражаюче швидкий камбек.
Але всім цим персонажам не вистачає одного – трофею серії Grand Slam. До 2023 року єдиною українською перемогою на цьому рівні був парний титул сестер Бондаренко в Австралії. І це було аж 15 років тому, коли я святкував своє 5-річчя.
Але цьогоріч історію неочікувано переписала Людмила Кіченок. Українка здобула перемогу на «Вімблдоні» в міксті разом з хорватом Мате Павичем.
Ця історія не про шалений талант чи зіркову персону. Радше про ідеальну та максимальну реалізацію, можливо, найголовнішого моменту в спортивному житті. Те, що якраз і не вписується в тяглість українських тенісних тенденцій та робить її чимось по-своєму унікальною.
Фото: Game4Ukraine, «Шахтар», НБА, «Вімблдон», Al Bello
