Урія Бертон – дід Ф'юрі. Не програвав в кулачних боях з 5 років та зробив неможливе для батька
Легендарний предок Тайсона.
Тайсон Ф’юрі – продовжувач традицій родини, які не змінювались протягом поколінь. Ірландські цигани живуть вільним життям. Подорожують, тримаються разом, здебільшого заводять родини з іншими циганами, а ще багато б’ються.
Урія Бертон – двоюрідний дід Тайсона Ф’юрі. «Циганський король», легенда боїв на голих кулаках та людина, яка встановила пам’ятник батьку там, куди не могла проїхати навіть величезна вантажівка.
Кажуть, Урія не програвав з 5 років. Про нього говорили з обережністю
Тучі затягнули небо над Ірландією. Другорядна дорога, довкола дерева без листя та довгі-предовгі поля. На дорозі чоловіки із сигаретами в зубах стоять колом. Хтось – у спортивному костюмі, неначе вдвічі більшому за нього. Хтось – у костюмі, неначе їде додому з весілля. Два чоловіки всередині кола вже добряче посічені, але програє тільки той, хто здається.
Урія Бертон – не входить в компанію тих, хто має намір програти
Безумовно історії про поєдинки циган на голих кулаках схожі на легенди. В одній з історій про Урію, йдеться про те, що, б’ючись проти Кейлі Боттона на ярмарку у Шотландії, Бертон відкусив собі сосок. В іншій він розбив Великого Джима Нільсона просто серед ярмарки в Шотландії. Саме ця перемога дала йому звання «Циганського короля».
Разом з цим, важливо розуміти, що таке звання отримує тільки найкращий. «Циганським королем» можна стати, побивши найкращих довкола. Справедливе мірило реальності перемог.
Нехай факти про відсутність поразок з п’яти років можуть бути дещо гіперболізованими, факт того, що про Бертона намагались говорити обережно – дійсний. Він запалювався на бій всюди – на іподромі, серед дороги чи пабу. І часто перемагав.
Серед ірландських мандрівників у той час ходила приказка: «Я не боюсь жодної людини у світі. Окрім Урії Бертона».
Порівнював боротьбу Алі з расизмом зі своєю діяльністю. А ще зробив все, щоб поставити батьку пам’ятник
В житті мандрівники любили Урію. Він стояв горою за своїх і порівнював свою боротьбу з боротьбою Алі:
«Він мусив боротись з расизмом і опозицією до своєї релігійності. Я боровся через те, що я – циган. Ми обоє стали чемпіонами», – говорив Бертон.
Батько Урії та двоюрідний прадід Тайсона Ф’юрі Ернест Бертон народився у Вельсі і подорожував Англією та Ірландією. Розводив коней, торгував худобою. Фактично, він був вождем ромів до самої смерті у 1960 році.
Ернест просив одного – щоб його прах був розвіяний над Брейден-Гілл у Вельсі, де він любив проводити час. Урія так і зробив, але разом із братом Хосією не зупинились на цьому.
Вже за три роки вони вирішили поставити на вершині, висотою 367 метрів, пам’ятник батьку. Земля була отримана у дарування, але ніхто не хотів братись за будівництво через складність ландшафту. Урія та Хосія заявили, що все зроблять самостійно своєю громадою.
Щоправда, коли гранітні блоки були доставлені, ті, хто обіцяв допомогти, так і не прийшли. Ризиковане рішення, враховуючи авторитет Урії.
Історії щодо того, що було далі дещо різні. Люди розповідають про те, що брати взяли автобус і поїхали Британією шукати всіх, хто обіцяв прибути. Кажуть, вони закидали цих людей в автобус та використовували наручники, щоб ті не втекли. Водночас у статті для The People, Урія не сильно заперечував факт таких дій, уточнюючи, що «викрадення» – це скоріш жарт, ніж правда. За його словами, «люди, що дали обіцянку, мали її виконати».
Разом з цим, вже доставлених робітників забезпечували всім необхідним, але робота все одно видалась небезпечною. Розповідають, що 18-колісна вантажівка через крутий схил та погодні умови загрузла та ледь не перевернулась.
Не дивлячись ні на що, сини довели справу до результату, на який сподівались. Гранітний монумент в пам’ять про Ернеста та його дружину Дору досі дивиться з вершини на улюблені пагорби Бертона-старшого.
***
У 1986-му не стало Урії Бертона. На пам’ятнику на вершині Брейден-Гілл була додана меморіальна дошка:
«Справжня легенда свого часу. Відомий та шанований всіма циганами», – йдеться на ній.
