Найжорсткіший суперник Мейвезера. Огастес бив Флойда, Ворда і змушував Атласа скандалити із суддями
Найбільш невловимий стиль історії боксу.
П'яний майстер Емануель Огастес народився для боксу. Його чуття суперника і того, що відбувається в рингу, – те, чого неможливо навчитися. Багатоударні комбінації, чудовість на ближній дистанції та стиль ведення бою, ніби геніальний музикант взявся зіграти соло.
Улюбленець фанатів, боєць, якого не розуміли судді, та найжорсткіший суперник у кар'єрі Мейвезера.
Огастесом став тільки у 2001-му, а в бокс прийшов, коли дізнався, що можна битися, не потрапляючи до в'язниці
Штат Іллінойс – батьківщина для багатьох великих американських боксерів. Олівер Маккол, Пітер Квіллін, Кен Нортон та багато інших родом звідти, але навіть серед них особливе місце посідає Емануель Огастес.
Боксер, який плював на рекорд, різницю між перемогами та поразками та рівень суперників. Боєць, який ніколи не був чемпіоном світу і якого фани згадують миттєво. Швидше, ніж багатьох чемпіонів.
Еммануель Бертон народився у 1975 році, а з 1978-го часто змінював прийомні сім'ї, переїжджаючи з одного міста до іншого. Несприятлива атмосфера, в яку поринув майбутній боксер і дух воїна, з яким він народився, часто призводили до сутичок, бійок та проблем із законом. Нічого особливого для подібної ситуації, але Емануель любив битися.
Він ніколи не був найбільшим у компанії, але не уникав конфліктів, які виникали вкрай часто.
«Щоразу, коли я бився, суперники були більшими за мене. Я був, як чихуахуа, який бився з німецькими догами. Ці чихуахуа злісні, так, але я був набагато гіршим і змушував цих здоров'яків це зрозуміти», – розповідав американець.
У 17 років він випадково потрапив на тренування з боксу та залишився. «Я дізнався, що можна битися, не потрапляючи до в'язниці», – сміючись, розповідав американець.
З перших тренувань Емануель зрозумів, що не хоче бути схожим на когось із боксерів. Та він і нікого не знав. Єдиним бійцем, про існування якого чув американець, був Майк Тайсон. І тільки тому, що він був невеликим важковаговиком, який вирубував великих хлопців, що відгукувалося з досвідом Емануеля.
«Я почав займатися боксом, бо любив битися та хотів заробити грошей – от і все. У мене не було кумирів. Знав тільки про Майка Тайсона. Але, на відміну від нього, я не вирубував хлопців. Я валив їх на спину і змушував здатися».
Аматорська кар'єра не приносила хлопцеві задоволення через одноманітність змагань. Він виграв 25 поєдинків, виборов золото на кількох регіональних турнірах, але програв у відборі на Олімпіаду-1992.
Через два роки американець вперше побився в професіоналах – перебоксував Джеймі Купера, але без менеджера його кидали під будь-якого більш-менш серйозного проспекта. Емануель приймав поєдинки на короткому повідомленні, до яких завжди був готовий – хлопець постійно тренувався і не вилазив зі спаринг-сесій. За перші два роки він провів дванадцять поєдинків, програв чотири і один завершився внічию. Багато поразок були близькими.
У 2001-му Емануель Бертон остаточно став Емануелем Огастесом – узяв прізвище батька після того, як його батьки одружилися.
Казали, що його стиль ображає бокс, але Огастес стояв на своєму: бив фаворитів, а програвав вкрай спірно
Через два роки після дебюту Огастеса перетворили на гейткіпера з рекордом, який навряд чи відповідав дійсності.
Він бився так, ніби у вухах грала барабанна партія, яку чув лише він. Стиль п'яного майстра – це про бокс Емануеля. Часто такий метод ведення бою називали таким, що ображає бокс. Але якщо це не боксерська майстерність, подарована при народженні, то що тоді?
Огастесу було начхати на ці думки. Він був готовий вийти з будь-ким і в будь-який час.
«Я не знав, хто є хто, коли виходив у ринг. Все, що я робив – підписував контракт і виходив битися. Це не прояв неповаги, просто бокс – це форма бізнесу, яким я займаюся. Я ніколи не аналізував суперників», – розповідав Емануель.
У 1995-му Огастес вперше програв достроково – Хесусу Чавесу. Через два роки після дебюту програв непереможеному Айвану Робінсону (рекорд на момент поєдинку 22-0), який через два роки завдасть третьої поразки в кар'єрі Артуро Гатті у безперервному махачі.
На скептичне ставлення до його стилю та відсутність підтримки з боку впливового промоутера, що часто призводило до перемог суперників у рівних і навіть виграних Огастесом поєдинках, Емануель лише махав рукою. Підглянувши особливості для свого стилю у Едді Гордона (бійця капоейри з гри «Теккен»), американець гнув свою лінію: виходив, щоб кайфувати від того, що відбувається, і робити те, що він любив найбільше.
І все ж таки багатьом не вдавалося врятуватися від ударів Огастеса, що летять буквально звідусіль. Будучи аутсайдером, він розбивав Вільфредо Негрона в гостях, нокаутував Девіда Толедо та Фредді Леддо.
У 1998 році Емануель заглянув у гості до британця Джона Такстона і не дав місцевим суддям розгулятися – технічний нокаут у сьомому раунді. Після серії поразок, що відбулася після цього, Огастесу знову вдалося перемогти – розібрав за очками Джеральда Грея в США, а потім був винагороджений двома головними поєдинками у своєму житті.
Флойд називав Огастеса найжорсткішим суперником у кар'єрі, а в поєдинку з Міккі Вордом він міг як мінімум не програти
У 2000-му Флойд Мейвезер був ще справжнісіньким боксером, що подавав величезні надії. Він переміг усіх 23 суперників і не думав про великі чеки за танці з блогерами. Огастес підходив до поєдинку з рекордом 22 перемоги, 16 поразок і 4 нічиїх. Але всі, в тому числі і Флойд, розуміли, що це той самий тест, який може визначити, що буде далі з «Красунчиком» і чи він настільки сильний, як здається.
«Знаю, що Флой аналізував своїх супротивників. Він дуже багато перевіряв мою біографію, а я навіть не уявляв, що це за хлопець», – сміючись згадував Огастес.
Крім невловимого стилю, в якому Емануель щойно був у позиції близької до падіння спиною до канатів, а вже за секунду заряджав контрсерію в голову опонента, американець геніально бився на ближній дистанції. Кулеметні серії, аперкоти та хуки, що летять так, ніби вони прикріплені до робота з майбутнього. Чуття небезпеки, яке неможливо пояснити, робило цього хлопця страшним суперником.
Флойду довелося попрацювати як ніколи раніше. Відмінний джеб на середній дистанції змусила кровити ніс майбутнього найбагатшого боксера, а вивозити на ближній проти Огастеса могли лише одиниці. Але все ж таки рівень Мейвезера зіграв вирішальну роль. Від раунду до раунду Флойд все більше пристрілювався до опонента і дедалі сильніше діставав його голову.
«Через його джеб і рухи було важко зловити його чисто. Через його поворот плеча було важко влучити точно в голову. Я просто хотів покласти йому голову на груди і пробивати все поспіль. Він – той самий чувак, який може битися, йдучи назад. Він був дуже спритним і міг битися, відступаючи, а потім витягував тебе на правий контратакуючий удар.
Нестачу сили Флойд компенсував швидкістю. Після нього всі виглядали так, ніби вони були в уповільненій зйомці», – розповідав через роки Огастес про Мейвезера, згадуючи найкращих суперників, з якими перетинався у рингу.
«Якщо ти хочеш побити мене по-справжньому – тобі варто битися, як Флойд Мейвезер», – зізнавався Емануель.
До дев'ятого раунду Флойд побачив усе, що треба було. І почав пробивати на вибір. Огастес так і не впав, але кут вирішив, що з Емануеля вистачить.
«Він – жорсткий суперник. Він вийшов боротися. Справжній воїн, справжній чемпіон. Перед нашим боєм я чув, що його часто грабували судді. І я вірю, що це правда», – говорив одразу після поєдинку Мейвезер.
Через роки, коли Флойда попросили назвати найскладнішого опонента у кар'єрі, відповідь була однозначною:
«Я все ще вважаю Емануеля Огастеса своїм нажорсткішим суперником. Висловлюю величезну повагу йому. Його рекорд і близько не відповідає його скілу. Цей хлопець просто неймовірний».
У 2001-му Емануель повернувся двома достроковими перемогами – розбив Орландо Міліана у другому та Майка Гріффіта в десятому раунді, після чого зустрівся з Міккі Вордом у безкомпромісних силових розборках.
Найкращий бій 2001 року – недостатній опис того, що хлопці влаштували на ринзі. Ворд стартував через секунду після команди рефері: зблизився, насипаючи з обох рук і витісняючи візаві до канатів. Міккі збирався забрати своє силою – як завжди.
Ворд був більший за Огастеса, завдав важких ударів, але щоб злякати Емануеля, цього було замало. Перерубати Міккі на ближній дистанції здатні одиниці, але саме це робив андердог. Начисто забираючи бій на середній і дальній дистанції, Огастес не просто був не гіршим за опонента на ближній, а й часто перепрацьовува того в улюбленій рубці.
Ворд бив важко і багато, але у відповідь летіло не менше. Майстерне чуття небезпеки дозволяло Огастесу уникати ударів Міккі так, ніби суперника ставили на паузу перед кожним випадом, і заряджати у відповідь боковими з обох рук.
Емануель підтримував високий темп, зривався в бійку і йшов на середню дистанцію, на якій більш габаритний опонент лише зустрічав обличчям джеби швидкого, темпового суперника. Без танців не обійшлося й у поєдинку проти такого силового суперника. Розриваючи дистанцію, Огастес зривався в незрозумілі пересування, момент для атаки в яких бачив лише він.
Фірмовий боковий по печінці від Ворда все ж таки наздогнав увертливого американця – Огастес опинився в нокдауні в дев'ятому раунді, але не тільки встав після удару, який міг паралізувати будь-кого на кілька хвилин, але й провів залишок раунду в бійці. Десятий раунд став визначальним. З одного боку, швидкий спритний Емануель показував один із найкращих поєдинків у кар'єрі. Бився на ближній, тероризував із середньої дистанції. З іншого боку, Ворд працював постійним першим номером, багато й тяжко влучав і мав у себе в активі нокдаун візаві. Чудова трихвилинка закінчилася обіймами рефері, в які він ув'язнив бійців – йому теж довелося викластися в такому поєдинку на повну.
Міккі викинув за бій 1182 удари, Емануель – 918. Справжнє божевілля.
Фінальні записки суддів – кошмар. 96-91, 98-90 та 96-94 на користь Ворда. Схоже, тільки останній суддя дивився двобій, сидячи обличчям до рингу. Якщо близьку перемогу Міккі можна пояснити, то оцінки перших двох бокових, ніби з паралельного всесвіту. На картках Тедді Атласа, коментував цей бій, була нічия – 95-95, навіть з урахуванням нокдауну, де побував Огастес.
Вже через один бій у житті Уорда розпочнеться одна з головних трилогій боксу, яку він програв Артуро Гатті з рахунком 1:2, після чого пішов із боксу назавжди. Історія про дружбу Ворда та Гатті – легендарна, але Огастес завжди займав у житті Міккі таке ж особливе місце.
«Їм справді сподобалося, як ми боролися. Фанам сподобався не лише я чи тільки він. Їм сподобалися ми. Це те, ким ми є – ми артисти», – розповідав Емануель.
«У Міккі було два партнери з танців, які стали з ним настільки близькі: Емануель і, спочивай з миром, Артуро Гатті. Міккі завжди має особливе місце для Огастеса. Це можна було зрозуміти в той момент, коли вони обнялися, побачившись у барі за деякий час після поєдинку.
На телевізорі саме показували їхній поєдинок у повторі, але вони навіть не глянули туди – настільки було захоплено розмовою», – згадував Ел Джей Морвант – менеджер Огастеса.
Після Флойда та Ворда Огастес продовжував бити суперників у улюбленому стилі, а один із поєдинків змусив Тедді Атласа скандалити із суддями
Перемоги, що змінювалися серіями поразок рішеннями суддів, привели Огастеса до ще одного явного фаворита – Кертні Бертона. Емануель вийшов на бій максимально серйозним, розуміючи, що перемогу на батьківщині опонента йому віддадуть малоймовірно.
Розрядивши кілька обойм на ближній у першому раунді, Огастес почав розхитуватись – п'яний майстер увімкнувся на повну. Удар, нирок, серія ударів. Його рухи були страшенно непередбачувані та відточені.
«Я не бачив багато ударів заздалегідь, як це робить більшість. А ті, що бачив, приймав на себе. Але фішка в тому, щоб зробити їх безпечними. Завжди любив спарингувати з величезними хлопцями. Вони повільні, але якщо влучають – до побачення. Моє завдання було в тому, щоб пом'якшити удари, від яких не вдавалося піти. Якщо він б'є лівий хук – мені треба було рухатися в той самий бік, куди летить удар», – розповідав про особливості захисної техніки Емануель.
Саме це він проробляв із Бертоном у проміжках між своїми затяжними атаками. В одному з раундів Огастес дістав печінку суперника найчистішим боковим. Рефері побачив удар нижче поясу і дав фавориту відпочити.
Кертні не встигав за суперником: надто швидкий на дальній, страшенно хитромудрий на ближній.
Водночас рефері незрозуміло за що знімав бали з Огастеса, дозволяв кілька хвилин переклеювати скотч на рукавичках фаворита і принципово не помічав його удари по потилиці андердогу, що розійшовся.
Тедді Атласа дратували дії суддів. Він сперечався з рефері після поєдинку, а підсумкова перемога Бертона розділеним рішенням суддів взагалі вивела тренера з себе. Він зажадав від суддів пояснень, які прямо біля рингу прийшли до нього з підсумковими балами, щоби все роз'яснити. Вони довго сперечалися, судді визнали деякі оцінки неправильними, але Атлас все одно вимагав розслідування.
Воно було проведено, але рішення залишилося тим самим.
Через два роки Огастес і Бертон зустрілися вдруге. Емануель взявся за справу одразу, З раунду до раунду розбиваючи Кортні. Він кілька разів пробив корпус опонента, доки не закінчив бій нокаутом у восьмому раунді. Удар по печінці, який у першому поєдинку не зарахували, став фінальним у другій зустрічі бійців.
Після цього в Огастес бився в Канаді, Австралії. В останню навіть намагався переїхати, але, коли з життям там не склалось, повернувся на батьківщину.
У 2011-му Огастес у близькому поєдинку програв на той момент непереможеному Вернону Пересу і більше в ринг не виходив.
Пережив постріл у потилицю і повернувся до зали
У 2014 році хтось вистрілив у потилицю Огастесу. 10 днів у медикаментозній комі та близько півроку у лікарнях: спочатку трубки для дихання та штучного годування, потім – реабілітація та робота з логопедом. Тільки така людина, як Емануель, могла вибратися з цього і повернутися до зали.
«Для мене велика честь щодня надихатися людиною, яка відмовляється виправдовуватися чи зображати із себе жертву. Він часто оцінює моє життя в перспективі і допомагає мені бути продуктивнішим, керуючись своїм щоденним девізом: «Не говори про це, будь про це», – розповідав його менеджер Ел Джей Морвант.
Через деякий час після того замаху було висунуто звинувачення у скоєному злочині проти Крістофера Стілза, але у 2016-му справу закрили після смерті єдиного свідка. Нападника так і не було покарано.
Той постріл безперечно зіпсував якість життя Емануеля. Він пам'ятає бої, пам'ятає зустріч із Міккі Вордом, але має проблеми з короткочасною пам'яттю. Огастес може заробляти на життя тільки у спортивному залі: у нього не виходить жити за графіком, який вимагає звичайна робота, іноді він забуває дорогу чи навіть як знайти якусь кімнату в залі.
Але так само позитивний і навіть час від часу працює на лапах.
«Мені просто подобалося битися. Просто отримував насолоду від можливості зайти в ринг і зробити це. Мене не треба було мотивувати – я завжди був умотивований. Напевно, це погано, але я люблю битися. Я боєць і народився, щоб боротися.
Коли я помру, то зроблю це у боксерських рукавичках та з мундштуком».
Фото: Boxing News Online, The Fight City, tss, Photo by Bill Tompkins/Getty Images, EM Photography,
