Найскаженіший бій 90-х: хижий напад Тайсона, рефері, який любив Холіфілда
Хоча насправді Майк та Евандер товаришували.
28 червня 1997 року Майк Тайсон та Евандер Холіфілд провели найбільш дике протистояння дев'яностих. Удари головою від Евандера, укуси за обидва вуха від Майка, намагання побитись з фанатами та тотальна лють.
Тайсон і Холіфілд товаришували ще з аматорів та підтримували одне одного в профі
Не дивлячись на всю жорсткість обидвох протистоянь в професіоналах, Майк Тайсон та Евандер Холіфілд – давні товариші. Вони познайомились, коли були членами збірної США і виступали у сусідніх вагових категоріях: Майк – у першій важкій, Евандер – у напіввважкій.
У підсумку Холіфілд потрапив на Олімпіаду-1984 в Лос-Анджелесі, а Тайсон – ні. Тоді у відборі Майк двічі програв Генрі Тіллману у близьких поєдинках. Тіллман виграв Олімпіаду – переміг у фіналі канадця Віллі де Віта.
Тайсон і Холіфілд навіть не раз спарингували. Розповідали, що перших їхній спаринг перетворився на справжнє побоїще, а бійців довелось рознімати командам. Але хлопці не раз тренувались разом та підтримували одне одного в профі.
«Ми із Холіфілдом мали багато спільного. Ми обидва були разом на Юнацьких Олімпійських іграх і завжди дружили. Він завжди був на моєму боці, уболіваючи за мене, поки я бився, і навпаки.
У його аматорській кар’єрі було багато поганих перерв. Він програв кілька боїв, які повинен був виграти, а потім його добряче підставили на Олімпіаді. Коли ми були молодшими, то ніколи не думали, що коли-небудь будемо битися і заробляти разом стільки грошей», – писав у своїй автобіографії Тайсон.
Майк був фаворитом у першому поєдинку, але погано готувався. А потім заявив, що рефері був п'яним
Поєдинок Тайсона та Холіфілда чекали шість років, але він тричі зривався – завжди через Майка. Вперше вони мали зустрітись ще у 1990-му, коли Евандер став офіційним претендентом на пояс. Перед цим Дон Кінг організував своєму боксеру вояж в Японію для яскравого виходу на новий ринок.
Вийшло дійсно яскраво. На той момент Майк вже втратив мотивацію, все більше пропускав тренування і переносив деякі поєдинки саме через це. Тому Дон знайшов йому, як вважалось, найменш ризикований варіант – Джеймса Дагласа.
Букмекери оцінювали шанси на поразку Майка у понад 40, але в десятому раунді він звалився під канатами, записавши собі в пасив один із найгучніших апсетів в історії. На все це, сидячи у рингсайді, дивився Евандер Холіфілд.
Тайсон злився, вимагав реванш та був упевнений, що за хороші гроші Холіфілд почекає, поки він розбереться з Дагласом. Але команда Евандера розуміла, що у такому поєдинку їхній боксер легко стане чемпіоном, а вони зможуть посунути Дона Кінга з місця керівника найгучнішими протистояннями хевівейту.
За вісім місяців Холіфілд розмазав Дагласа за три раунди, став чемпіоном, але не отримав визнання:
«Я не розумію. Я переміг того, хто побив Майка Тайсона, але мене і зараз продовжують критикувати, називати фальшивим чемпіоном. Що я маю ще зробити, щоб заслужити ваше визнання?» – запитував журналістів Холіфілд.
Для визнання треба було бити Майка, який, як вважала більшість, випадково програв титул. Наступний раз бій Холіфілд – Тайсон назначили на осінь 1991-го, навіть встигли провести пресконференцію. Але потім Майк спочатку травмував ребро, а згодом був звинувачений у зґвалтуванні, тож потрапив у в'язницю на три роки.
Тайсон повернувся в ринг у 1995-му, вклав достроково чотирьох суперників поспіль, але виглядав не так потужно, як раніше. Водночас Холіфілд, якого переслідували травми, вважався віковим боксером, час якого минув. Ставки на Евандера приймались з розрахунку 25 до 1.
«Він тренувався у горах 17 тижнів, як собака, але мені сказали, що він все одно не у формі», – розповідав Майк.
Тайсон не був мотивований боксом, але хотів заробити. Саме через це він вийшов на перший поєдинок. Колишній чемпіон розповідав, що майже не мав плану, але був задоволений стартом поєдинку:
«У першому ж раунді я завдав йому гарного удару по корпусу, і він його відчув. Я думав, що зможу перемогти. Проте вже в другому раунді я відключився.
У той самий момент, я не зрозумів, що відбувається, проте в другому бою я врешті зрозумів, що він скористався своєю головою, щоб вирубати мене. Починаючи з другого раунду того першого поєдинку, я бився чисто інстинктивно, я нічого не пам’ятав», – писав в автобіографії Майк.
Саме ці удари головою та гра на межі фолу від Евандера створила купу проблем Тайсону. На голові Майка утворилось шість гуль, а Холіфілд витримував потужні влучання опонента та лупив у відповідь. Результат – перемога чемпіона нокаутом в одинадцятому раунді.
Рефері того поєдинку мав судити і реванш, але команда претендента добилась заміни. Майк заявив, що суддя був тотально п'яним:
«Передбачалося, що поєдинок знову вестиме Мітч Халперн, але під час першого поєдинку з Холіфілдом він був п’яний, як хлющ. Я відчув це, коли ми встали на інструктаж, коли він підійшов, щоб торкнутися моєї рукавиці.
Очі у нього були червоні. Я сам люблю випити, такі речі видно одразу. Жоден суддя не допустив би, щоб когось били так, як побив мене Холіфілд, але він це допустив і не зупиняв аж до одинадцятого раунду, тому що був настільки п’яним, що нічого не помічав»
Другий поєдинок закінчився тим самим відомим укусом. Майк вважає, що новий рефері обожнював Евандера
Тайсон мотивувався перед реваншем. Він змінив тренера – найняв Річі Джіачетті та почав тренуватись удвічі завзятіше.
Команда Майка добилась заміни рефері – кандидатура Халперна була замінена на Майлса Лейна. Нова кандидатура була підтримана командою Холіфілда, яка добилась того, щоб бій не судили Джо Кортес або Річард Стіл (одні з основних кандидатів на той момент).
Ще одна з основних умов – якщо до 4 раунду один з боксерів отримає не умисну травму, не сумісну з продовженням поєдинку (наприклад, розсічення), поєдинок буде визнано таким, що не відбувся. А отже Холіфілд захистить титул.
Враховуючи досвід попереднього протистояння, Майк переживав за ці дії суперника. Евандер майстерно працював у клінчі, діяв постійно на межі фону, а його робота головою на ближній дистанції не гірша за роботу руками. Переживань додала і травма Тайсона під час підготовки – Майк отримав розсічення, через яке реванш було перенесено.
Тайсон добре почав протистояння, спокійно рухався та боксував технічно, аж поки під час одного зі зближень не отримав удар головою. У другому раунді Майк знову отримав удар головою і у нього відкрилось розсічення:
«Він б’є мене головою!», – апелював Тайсон до рефері.
Але Лейн, відомий тим, що завжди дає боксерам працювати до останнього, показав, що бійці можуть продовжувати поєдинок.
«Він був вищим за мене, то яким саме чином його голова постійно опинялась під моєю? Мене почало долати розчарування», – згадував фінал другого раунду Майк.
На третій раунд Тайсон вибіг розлюченим і перебуваючи на межі – навіть забув капу, за якою довелось повертатись у кут.
Після яскравого старту та декількох епізодів на ближній дистанції, коли Тайсон відчув удари Холіфілда, як руками, так і головою, Майк оскаженів і вкусив суперника за вухо.
«З цього моменту я вже майже нічого не пам’ятаю, тому що був дуже розлючений. Коли я передивлявся відеозапис, то помітив, що, мабуть, виплюнув шматочок мочки його вуха на полотно, тому що я вказував на нього.
Там було щось типу: «Ось, забери ось це». Вони знайшли цей шматок після бою і спробували пришити його назад, але це не допомогло», – розповідав Майк.
Рефері дозволив продовжити поєдинок, а Тайсон вкусив Холіфілда ще раз – за словами боксера також через удар головою.
Поєдинок припинили у перерві, коли кут Евандера поскаржився рефері на результат укусів суперника.
Розлюченого Тайсона намагались втримати кутові та охорона, поки він рвався до суперника, який йшов до роздягальні. Команда дивом витягла свого бійця з рингу, але проходячи повз трибуни, в Майка кинули пляшкою води і він переліз через огорожу, щоб побитись з фанатами.
Кутові Тайсона ледь затягли його до роздягальні.
Пізніше Майк розповів, що рефері Міллс Лейн був доволі близьким з Евандером Холіфілдом:
«Міллс Лейн був колишнім окружним прокурором і окружним суддею, про якого часто говорили, ніби він казав, що я «злісний злочинець, якому не можна дозволяти боксувати». Як я міг отримати справедливе рішення, коли рефері говорив такі речі про мене?
Ще одна річ, яка мені була невідома на час нашого другого бою, це те, що Лейн та Холіфілд перебували у близьких дружніх стосунках. Говорили, що Томмі Брукс, тренер Холіфілда, сказав, що Міллс Лейн «плакав великим сльозами» того вечора, коли Холіфілд програв Ріддіку Боу.
Я не знав, що Міллс був закоханим в Евандера», – розповідав в автобіографії Тайсон.
Тайсон отримав дискваліфікацію, а Холіфілд програв титул аж за два роки
Майк не боксував ще два роки, поки не повернувся у 1999-му перемогою над Франсом Ботою. Це вже був далеко не той самий Тайсон, та і в поєдинку проти Холіфілда американець давно не був машиною для перемелювання опонентів.
«Якби ми зустрілись у 1991-му, я б його нокаутував. Він це знає, я це знаю», – говорив пізніше Майк про поєдинок проти Холіфілда.
Їхнє третє протистояння так і не відбулось. Тайсон чергував нокаути суперників з поєдинками, які визнавались такими, що не відбулись через порушення правил, а фанати чекали повернення того самого боксера навіть за три роки у протистоянні з Льюїсом.
Саме Ленноксу Евандер Холіфілд і програв пояси WBA та IBF у 1999-му. Вони відбоксували двічі, у першому протистоянні виникла дивна нічия при повному домінуванні британця.
Більшу частину поєдинку лідирував саме Леннокс. Він був активнішим, точнішим та більш жорстким. Підсумкова кількість ударів:
- Всього ударів від Льюїса: 613, точних – 348 (57%)
- Всього ударів від Холіфілда: 385, точних – 130 (34%)
Проте у другому протистоянні все встало на свої місця – Леннокс переміг упевненим рішенням суддів та став абсолютним чемпіоном світу.
А у 2013-му Майк жартівливо повернув вухо Евандеру.
Фото: REUTERS/Gary Hershorn, Peter Morgan, Steve Marcus, Stringer; East News/AP/East News/Mike Albans/AP/APHS; instagram.com/evanderholyfield; Gettyimages.ru/Mike Powell /Allsport
