Спайон Коп: битва Другої англо-бурської війни, яка знайшла своє відображення у футболі
Черчілль, бури та футбольні трибуни
Тугела... Головнокомандувач британської армії Редверс Буллер все ж таки вирішив форсувати річку ще раз. Річку, що 15 грудня 1899 року стала неприступною фортецею для англійських солдатів. Річку, що побачила сором "імперії, над якої ніколи не заходить сонце". Битва при Коленсо - маленького містечка в колонії Наталь (сучасна територія ПАР), яке знаходилось на південному березі Тугели, стала третьою розгромною поразкою англійців за 7 днів. Ці події згодом отримали назву "Чорна неділя" та змусили британський уряд повністю змінити власний підхід до вже другого широкомасштабного зіткнення з бурами. Адже, коли втрати за тиждень сягають 2,776 військовослужбовців у війні, яку вважали "легкою прогулянкою", то дійсно необхідно вживати радикальні зміни.
Генерал Редверс Буллер
Проте, Ледісміт вже був обложений і з цим щось потрібно було робити. Тому Редверс Буллер вирішив ще раз спробувати пробитись через водну перешкоду на допомогу невеличкому гарнізонному поселенню, яке тримало оборону з 2 листопада. Місцем для цієї складної операції було обрано брід під назвою Потжитерс, що знаходився на 25 кілометрів вище за течією від безславного Коленсо.
Отже, з 16 по 18 січня армія британської імперії перейшли Тугелу силами 20.000 солдатів. На іншій стороні на них чекали приблизно 8.000 бурів, які не встигли зайняти оборону на березі річки, тож відтягнувшись трошки назад сформували фронт на низці крутих пагорбів, головним з яких був Спайон Коп (в перекладі з африкаансу "Шпигунський пагорб").
Сучасний вигляд Спайон Копа
В наступні дні, 19-21 січня, англійці лобовими атаками намагались прорвати розлогу лінію траншей супротивника та, зазнавши серію болючих поразок, зрозуміли безперспективність цих дій. Генералітет вирішив зосередити всю потугу власних військ на Спайон Копі, бо саме його захоплення мало надати суттєвої переваги. На вершину можна було би затягнути артилерію та спокійно бомбардувати бурські фланги.
Вночі 24 січня 1900 року, британці, використавши густий туман в якості маскування, змогли піднятись на вершину пагорба, висота якого сягала 430 метрів, та впритул наблизитись до позицій африканерів. Ця поява англійців стала для них повною несподіванкою, зав'язався бій унаслідок якого бури змушені були відступити. Погані новини не змусили себе довго чекати - коли темрява розсіялась, виявилось, що вони захопили тільки невеличку нижню частину пагорба. Розпочало даватися взнаки невміле планування та незнання топографії вершини. Для бурів втрата цієї панівної висоти загрожувала повним розгромом їхньому фронту, тож через деякий час вони підготували контратаку. Масований артилерійській обстріл з прицільним шквальним вогнем бурських коммандос потроху робили свою справу: загинув генерал-майор Вудгейт, поранення отримав полковник Бломфілд. Кам'янистий ґрунт та відсутність часу дали змогу викопати тільки 40-сантиметрові окопи, які ставали братською могилою для британських військових. Однією з всесвітньо відомих в подальшому особистостей, що приймала участь в цій битві був Махатма Ганді - фельдшер-санітар індійського корпусу, який допомагав англійським пораненим солдатам. Бій продовжувався до заходу сонця. Генерал армії Чарльз Уоррен з метою визначення подальших дій вирішив послати до Александра Торнікрофта, що перехопив командування угрупованням, яке штурмувало вершину, свого зв'язного Вінстона Черчілля. Рішення було наступне: відступаємо.
Африканери, які теж зазнали важких втрат, вважали битву за Спайон Коп програною. Коли настав ранок, на вершині пагорба помітили двох людей, що радісно розмахували руками. Ці двоє виявились солдатами бурської армії та єдиними живими на Спайон Копі. Негайно командувачі африканерів оголосили наказ зайняти висоту. Бій був виграний.
Бурські солдати на схилі пагорба
"Енфілд Роуд"... Стадіон-легенда. Стадіон на якому ти ніколи не будеш один. Влітку 1906 року "Ліверпуль" здобув свою другу перемогу в першому дивізіоні Футбольної ліги Англї. Тодішнє керівництво клубу дивлячись на весь цей святкуючий натовп вирішило, що треба розширюватись. Незабаром, за одиними з воріт, розпочалось будівництво нової тераси, яка змогла би вміщувати близько 20.000 вболівальників. ТЗ, яке поставили головному інженеру - Арчібальду Лейчу, як і всі ТЗ просили виконати якомога швидше і краще. Використовуючи нові методики, оздобивши її червоно-білим фронтоном у стилі Тюдорів з написом "Футбольний клуб Ліверпуль", вже 1 вересня 1906 року в поєдинку проти Сток Сіті нова одноярусна тераса була готова до прийому глядачів.
Взагалі, такий тип стоячих трибун дуже нагадував пагорб. Люди, які знаходились на цих трибунах своїм силуетом були схожі на військових, які ось-ось повинні були кинутись в атаку.
Спайон Коп на "Менор Граунд"
Перша письмова згадка називати ці тераси "Спайон Коп" вважається припадає на 1904 рік, коли місцевий журналіст дивлячись на трибуни "Менор Граунд" на якому грав "Вулвіч-Арсенал", помітив схожість з солдатами, що бились 4 роки тому на африканських теренах. В 1906 році Ернест Едвардс, який працював спортивним редактором "Liverpool Echo" запропонував новозбудованій пологій глядацькій терасі назву "Спайон Коп", яка згодом просто скоротилась до "Коп".
Спайон Коп на "Енфілді" у 1983 році
Історія цієї частини Енфілда, що стала задавати рівень децибелів на усьому стадіоні була досить бурхливою. В 1928 році ліверпульський "Коп" пережив реконструкцію: місткість збільшилась до 27.000 людей, а зверху для них з'явився дах, що суттєво вплинув на комфорт вболівальників та акустику арени. В 1989 році на Гіллсборо сталася тиснява, що призвела до загибелі 96 глядачів. Після цієї жахливої трагедії з'явився доклад Тейлора, що постановляв розробити нові рекомендації для безпеки на спортивних заходах: одна з таких полягала в тому, що всі трибуни повинні містити тільки індивідуальні сидячі місця з одним окремим квитком на них. Пісня на енфілдському "Копі" стала тихіше. У наші дні найвідоміша трибуна домашньої арени "червоних" може вміщувати 12.850 фанів-копайтіс. Так називають саме тих, хто приходить на цю терасу-пагорб. В 2011 році гостро стояло питання побудови нової арени. Відповів на нього новий власник "Ліверпулю" Джон Генрі: "Коп - неперевершений. Атмосфера, я був вражений, тому що ми так багато чули про потребу в новому стадіоні". Як наслідок, всі ці заяви призвели до модернізації "Енфілду", а не до переїзду в новий дім.
Фанати "Ліверпуля" на Копі
Найбільшою одноярусною трибуною станом на 2024 рік вважається південний коп на домашній однойменній арені "Тоттенгема". Загалом, цей тип глядацьких терас можна зустріти на стадіонах "Борусії Дортмунд", "ПСЖ", "Страсбурга", хоча все ж таки більшість їх знаходиться на островах: "Блекпул", "Лестер", Вулвергемптон", "Лідс" та ще низка клубів з Туманного Альбіону можуть похизуватись своїми копами - одноярусною пологою терасою, що своєю назвою відсилає нас до баталій часів Англо-бурської війни.
В бою за Спайон Коп загинули 243 британських військових та 1250 були поранені. Серед бурів втрати сягали 68 людей вбитими та 267 пораненими. На вершині пагорба знаходиться кенотаф присвячений генерал-майору Едварду Вудгейту для якого це бойовище стало останнім та меморіал усім жертвам цієї битви.
