Валентина Цербе-Несіна: «Мрію, щоб всі українські воїни повертались додому живими»

Бронзова призерка Олімпіади-1994 Валентина Цербе-Несіна розповіла, кому завдячує своїми успіхами.

«Не робіть з мене героя. Я завдячую своїм тренерам та наставникам. Це Микола Миколайович Зоц, Мельниченко Леонід Антонович, Васильєва Надія Іванівна, Тиркут Марія Іванівна, Олександр Іванович Прядко, Бринзак Володимир Михайлович.

Найбільше я завдячую своїм батькам — Адаму Карловичу та Антоніні Остапівній — вони виховували у своїх дітей любов до рідного краю. Навчили бути гідними звання людини.

Вдячна Богові, що поруч зі мною чоловік Анатолій, з яким ми познайомились у часи становлення мене як спортсменки — він завжди підтримував, надихав. Всиляв надію та віру в те, що в мене все вийде. Сьогодні я пишаюсь ним та його побратимами — нашими захисниками.

Мрію, щоб всі українські воїни повертались додому живими. Ми будемо боротися до кінця. Це наша єдина мрія — одна на всіх. Потрібно починати з себе. Працювати, вчити дітей, щоб не паплюжили пам`ять про військових.

Були випадки, коли молодь гучно відпочивала на алеї загиблих героїв. Повторюсь, як казала біатлоністам юним: «Не робіть промахи, адже ця куля може знадобитись», – сказала Цербе-Несіна.

Нагадаємо, що 30 років тому Валентина завоювала першу медаль для України на Олімпіаді.