Репутаційний ризик. Чому Грозний пішов підкорювати «Говерлу»?

Що не кажіть, а в тому, що «Говерла» залишилась у прем’єр-лізі, я бачу один лише позитив.

Хто ще так розбурхає наше болото? Хто ще скаже, що справа сім’ї Павліченко – це як вбивство Даньковского у центрі міста? Нам було б сумно без твіттера Олександа Шуфрича, і журналістського розслідування, яке замовив його батько про арбітрів. Однак, дякуючи ФФУ, все залишиться як минулого сезону. Не буде тільки Олександра Севідова, «Хороброго серця» ужгородського клубу. З Віллемом Воллесом порівняв Севідова мій колега Дмитро Поворознюк. Але за цей сезон він настільки стомився підійматись на гору, що після завершення сезону зробив все, аби з неї піти.

На місце Севидова прийшов не менш одіозний та не менш харизматичний персонаж –  В’ячеслав Грозний. Тренер, який називає себе «хворим на футбол».

Ми довго чекали на його повернення. Весь цей час читали в газетах інтерв’ю і коментарі Грозного, бачили його з екрану. Але він був дуже обережний, академічний і толерантний у своїх висловлюваннях про колег. Часом нецікавий, іноді навіть нудний – напевне, просто говорив не те, що  думав. Щоб нікого не образити. Він же зовсім не такий у роботі.

У Грозного є два агрегатних стани. Перший – коли все добре і все виходить, другий – коли він підозрює, що щось не так. Він з тих тренерів, які можуть запідозрити футболістів у нечесній грі. Ніколи не забуду 2005-й рік, тоді він працював в «Арсеналі» і після матчу з «Карпатами» тримав команду більше двох годин у роздягальні. Можна здогадатись, про що йшла розмова, бо «гармаші» той матч програли. Після того з «Арсеналом» він не довго працював. Все завершилось скандалом і підозрою у нечесній грі, але з його боку. Так само було і через 7 років в тому ж «Арсеналі», куди він повернувся. Скандал був і в «Тереку», і в «Тоболі». Щоправда, про Казахстан історія трохи інша – там Грозний хотів поламати вже існуючий устрій. Не вийшло!.. Скандал був і в «Дніпрі». Можливо, без цих скандалів Грозний був би не Грозний.

Це тренер, який може залишитись незадоволеним працею не тільки футболістів чи масажистів, але й охоронців бази. Всі мають віддаватись для досягнення результату. Але я знаю, хто в «Говерлі», працюватиме найбільше. Це буде відеооператор команди. Бо ж Грозного цікавить кожна деталь. В «Арсеналі» при ньому відеоператор не спав ночами, постійно робив нові нарізки. При попередникові Заварові, той самий працівник просто був «на цигарочці». Заварова цікавила максимум гра суперника. А Грозного цікавить усе. Навіть тренування – він же повинен оцінити з якою самовіддачею тренувався гравець, чи не відбував номер. Тож головний тренер реально сідає і передивлюється відеозапис проведеного тренування.

В нашому футболі не багато тренерів, які можуть поставити гарний тренувальний процес, мотивувати футболістів. Грозний – з тих, хто вміє. Крім того, він йде в ногу з часом і постійно слідкує за новаціями. Як будує захист Моуріньйо? Як має трансформовуватись схема гри у Гвардіоли? Запитайте його хоч серед ночі.

Фраза про те, що є два різні поняття – «бути тренером» і «займати посаду тренера» – це його, Грозного. І він з перших – це підтвердить будь-хто, хто працював у нього в команді. Себе він називає тренером топ-рівня. Можливо, таким і є. Однак за свої 56 років він наробив стільки помилок, що «Говерла» – найкращий вихід.

Я не вірю в слова про пропозиції з-за кордону, тому що цих варіантів немає. Треба реально оцінювати ситуацію: Грозний йде в скромний клуб з скромним бюджетом. Комплектувати команду буде з вільних агентів та молоді. Не просто так він був на останньому матчі «Динамо-2». Кажуть, з другої команди киян він може взяти будь-кого. Раніше йому з цим буле легше, Грозний мав свій «пул» футболістів, яких він возив із собою по клубам – Нагорняк, Аристархов, «гравець рівня «Реала» Кутарба. Однак ансамбль розпався, бо його учасники вже елементарно закінчили кар’єру.  Щоб не послідувати за ними, Грозному доведеться повірити у малознайомих виконавців і спрацюватися з Олександром Шуфричем.

Грозний потрібен «Говерлі» так само, як і «Говерла» Грозному. Для клубу це друга спроба довести, що він може бути чимось окрім ліфта, а для тренера – останній шанс залишитись на плаву. Наступного цілком може і не бути. Репутація – важка штука.

Фото: Fotobank/Getty Images/Epsilon/Dmitry Korotayev