Побити р̶е̶к̶о̶р̶д̶ журналіста. Футбольна імпотенція Євгена Селезньова

Знаю, що цар уже всім давно набрид – майже щотижня Селезньов потрапляє в новий скандал, який розганяє навколо футбольної спільноти багато смороду й, мабуть, найбільше хайпу. Та якщо середнім пальцем Сєлі, його гульбанами та криками до Леонова нікого не здивувати, то погрози журналісту Сеньківу – це вже, відверто, не смішно. Можна зрозуміти все: Селезньов, як ніхто інший в українському футболі, не перебуває під таким тиском ЗМІ, кожне його слово або кожен крок гравця можуть перекрутити в свіженький скандал. Але замість того, щоби просто якось погасити це багаття навколо його персони, Сєля самотужки підкидує туди дрова. Особисто я зараз бачу Євгена як українського Маріо Балотеллі – так і здається, що в нього під ігровою футболкою є надпис «Why always me?» і йому от-от кортить це показати під час святкування забитого голу. Ще би вони були…

Відверто кажучи, Селезньов на сьогодні є однією з основних проблем нашого футболу. У той час, коли більшість очікує підйому й успіху команд УПЛ, такі гравці, як Сєля, тягнуть клуби донизу. Євген справді один із останніх українських футболістів, так би мовити, старої закалки. Ідеться про пострадянських гравців, яким понад усе дідівщина в команді, випивка після ігор (кто нє куріт і нє пьйот, тот в состав не пападьот) ). Якщо поглянути на нинішніх футболістів, то серед них важко знайти тих, які би регулярно порушували режим (не беручи до уваги Вакулу) . Взяти до прикладу Зінченка – хлопець досі не вживав алкоголю, ніколи не возвеличував себе, хоча грає в «Ман Сіті». Пригадуєте, як Євген розповідав, що в нього були пропозиції від «Сандерленда» та «Астон Вілли»? Думаю, що царя після першого скандалу пішли би, а за погрози журналісту взагалі би засудили. Може, він і не перейшов туди, бо сам про це знав)

Особисто для мене Селезньов перестав бути футболістом після відходу з «Дніпра» 2015-го. Зараз це просто футбольний імпотент. Якщо він ще подекуди виблискував у Турції, то в «Малазі» він дійсно показав, на що здатний (тобто не здатний). Такі гравці, як він, давно мають догравати в умовному Казахстані, або ж допомагати чим можеш у першій чи другій лігах. Протилежністю Селезньова для мене є Гладкий. Форварду 34-роки,  він продовжує показувати гідний футбол у «Зорі», активно конкуруючи з Шахабом. І скоро Саша заб’є 100-й гол в УПЛ – цьому я буду більше радий, аніж неможливому рекордові Сєлі. Якщо це станеться, то на душі буде дуже гірко – рекорд Реброва повністю спаплюжать. Селезньов у будь-якому разі його вистраждає – це буде черговою плямою на українському футболі. Адже просто тонну бруду залишив Євген за останній рік. Хотілось запам’ятати Селезньова як героя півфіналу ЛЄ проти «Наполі», а вийшло як бикуватого рекордсмена…