«Десятки» кальчо: Марадона, Тотті та інші

Колись номери у футболі мали суто функціональне значення. Позначали гравців, залежно від їх позиції на полі.

Починаючи з сезону 1995-96 номери стали персоналізованими. У сучасному футболі – це ще один інструмент маркетингу. Хочешь носити прізвище і номер улюбленого гравця на спині? Плати!

Найважливіший номер у команді – 10. Традиційно "десяткою" позначали треквартисту або атакувального півзахисника. Це номер креативу, фантазії, творення футбольного світу. Нерідко його віддавали визнаним бомбардирам. Хоча, як ви побачите далі, не завжди й не в усіх клубах його отримували найвизначніші та найрепрезентативніші…

Отже, поглянемо на десяті номери клубів Серії А: історичних та сучасних (хочу нерідко ці позиції збігаються). Перший – це гравець, який набрав найбільше виступів з "десяткою" на спині у Серії А, другий – той, хто набрав найбільшу кількість матчів з уже персоналізованою "десяткою", незалежно від ліги (А + В), у якій виступала команда. 

"Аталанта": Йорген Соренсен – 129, Нікола Вентола – 92 (57+35)

У беграмасків "десятка" найчастіше діставалась чистим форвардам: датському, який виграв скудетто у складі "Мілану" (1954-55), та італійському, який не розкрився у складі грандів, хоча й дебютував у Серії А дось рано – в 16 років. Жодного з них не можна назвати по-справжньому знаковим футболістом в історії клубу. 

"Болонья": Франсіско Федулло – 247, Джузеппе Сіньорі – 143

Півзахисник-оріунді з Уругвая виграв три титули часів фашистської "Болоньї": 1935-36, 1936-37, 1938-39. Беппе-гол був лідером і головним бомбардиром команди під кінець 1990-х та на початку 2000-х, коли переждивав другу молодість. 

"Кальярі": Річчьотті Греатті – 207, Фабіан О’Ніл – 105 (77+28)

Півзахисник з Фріулі провів вісім сезонів на Сардинії – до завершення кар’єри у 1972 році. Є одним з співавторів єдиного острівного скудетто. Креативний уругваєць ірландського походження, виступаючи за "Кальярі", привернув увагу "Ювентуса", але не потягнув настільки високий рівень. Буквально недавно порадував публіку зізнанням, як домовлявся з капітаном "К’єво" про вигідну обом сторонам нічию та комадні ставки на цей результат. Йому-то нічого, бо займається своїм ранчо, а Дієго Лопес, який тоді дозволив забити, аби рахунок став 2-2, намагається зробити тренерську кар’єру…

"Катанья": Франческо Лоді – 86

Історія сицилійського клубу твориться зараз, тому і герої статистики відповідні. Лоді – один з найкращих плеймейкерів Італії, який дуже довго пробивав собі дорогу в еліту. Цього літа перебрався до "Дженоа". 

"К’єво": Лусіано – 120, Лусіано – 156 (120+36)

Найрепрезантативніший виконавець "Літаючих ослів" – це, звичайно, Еріберто-Лусіано, який як раз недавно завершив кар’єру. Відомий, перш за все, паспортним скандалом з метою зменшити власний вік. 

"Фіорентина": Джанкарло Антоніоні – 302, Руї Кошта – 184

Геніальна бандьєра "Фіалок" 1970-х та 1980-х з відомих причин так і не зумів принести клубу скудетто. У ролі менеджера привів у клуб португальця – свого наступника, хоча, звичайно, тільки по позиції, бо тоді Батистуту все ж любили більше.

"Дженоа": Томаш Скураві – 145, Джованні Строппа – 60

На початку 1990-х чеський нападник творив славу клубу з Генуї на пару з уругвайцем Карлосом Агілерою. Останній – маленький та юркий – настільки чудово взаємодіяв з гігантом з Праги, що вони забивали по 15 мячів за сезон та виводили "Дженоа" у півфінал Кубку УЕФА. Атакувальний півзахисник зі школи "Мілану" виступав у кадетті два роки (2000-02) і значного сліду не залишив.

"Інтер": Луїс Суарес – 192, Адріано – 115

Геніальний стратег "Великого "Інтеру" та бразильський депресивний бомбардир, який у Мілані все ж встиг показати себе і з найкращого боку.

"Ювентус": Алессандро Дель П’єро – 438, Алессандро Дель П’єро – 473 (438+35)

Не зовсім "десятка" за характеристиками, але футболіст, яким клуб асоціювався роками.

"Лаціо": Енріке Фламіні – 220, Мауро Сарате – 104

У "Орлів" десятий номер має аргентинський присмак, причому не найприємніший, якщо згадати про невиправдані надії тіфозі щодо Мауріто та судову справу, яку поки що римський клуб виграє. Фламіні належить до зірок часів футбольних піонерів – 1930-х.

"Ліворно": Маріо Зідаріч – 106, Франческо Тавано – 129 (54+75)

Півзахисник з Фіуме/Рієки виступав у столиці італійського комуністичного руху у воєнний сезон 1942-43, коли "Амарантові" боролися за скудетто – "Торіно" їх випередив лише на один пункт. Сучасність представляє форвард, який отримав раніше закріплену навічно "десятку" кумира місцевих Ігора Протті.

"Мілан": Джанні Рівера – 411, Кларенс Зеедорф – 174

"Золотий хлопчик" з 1960-70-х та один з найкращих атакуючих півзахисників в історії кальчо. Та суринамський голландець, який відповідав за креатив «россонері» протягом останніх років: його небезпідставно тримали в грі, навіть коли він втратив рух через вік. Обидва є втіленням справжньої "десятки".

"Наполі": Дієго Марадона – 183, Клаудіо Беллуччі – 46 (0+46)

Хто якщо не "Бог"? А поряд – звичайний форвард, який вилітав з клубом у Серію В в там залишався: не найприємніші спогади для "Партенопеї".

"Парма": Доменіко Морфео – 111

Один з найталановитіших треквартист цілого покоління з фантастичною лівою ногою, який не зумів підкорити топ-клуби свого часу. Не зумів, бо фізичні можливості організму не дозволили, а ще тому, що хотів свободу творити. Свободу, яку йому подарували "джаллоблу".

"Рома": Франческо Тотті – 450

Один з найкращих футболістів сучасності, символ власного клубу, якому присвятив кар’єру. Часто ведуться дебати, хто кращий футболіст цього поколіття – Тотті чи Дель П’єро. Логічна відповіть (хоча й не усі погодяться) – Ческо, бо спектр його дій на полі набагато ширший.

"Сампдорія": Роберто Манчіні – 312, Франческо Флакі – 241 (107+134)

"Манчо" – ідеальна "десятка", бо вмів забивати, але надавав перевагу голам інших з власних передач. Чиста фантазія та харизма, яка принесла скудетто і "Дорії", і "Лаціо". Флакі є третім бомбардиром клубу – після вищезазначеного та Джанлуки Віаллі – теж був улюбленцем місцевої тіфозерії, але букмекерські скандалі та кокаїн зруйнували репутацію.

"Сассуоло": дебют у Серії А, Даніеле Мартінетті – 64 (0+64)

Клуб з передмістя Модени формує тільки свою історію та статистику зараз, а форвард зі школи "Роми", який потрапив до цього списку завдяки виступам у 2009-2011 рокам, – це скоріше минуле.

"Торіно": Джамбаттіста Москіно – 151, Алессандро Розіна – 101

Жоден з гравців не має відношення ні до "Великого "Торіно", ні до інших значних успіхів клубу. У той же час і носій прізвища модної марки (1960-ті), і треквартиста, що потім вирушив на заробітки у Санкт-Петербург, мали мініатюрну статуру, але величезний талант, тому вважалися лідерами "Гранатових" свого періоду.

"Удінезе": Антоніо Ді Натале – 297

Символ фріулійського клубу останніх років, який невпинно забиває та встановлює снайперські рекорди.

"Верона": Антоніо Ді Дженнаро – 119, Адаілтон – 119

Флорентійський плеймейкер, який не міг самореалізуватися у «Фіорентині» через присутність Джанкарло Антоніоні, завоював історичне скудетто у місті Ромео і Джульєтти. Бразилець грав ближче до чужих воріт, хоча, при бажанні, міг би і функції реджисти виконувати. Його час у "Вероні" припав на гірші часи…

Яна Дашковська