Пушича вже кличуть «Ліверпуль» та «Феєноорд»: чим цікавий його футбол та як змінився «Шахтар»
Дмитро Ватрас розбирає прогрес гірників.
Марино Пушич працює у «Шахтарі» понад пів року – цього терміну вистачило, щоб навкруги тренера почали ширитись чутки напередодні літнього міжсезоння. Наприклад, що його у свій штаб назад кликав Арне Слот, який очолить «Ліверпуль» після Юргена Клоппа. І що повернення боснійця також розглядає «Феєноорд» – власне, щоб замінити Слота вже у ролі повноцінного головного коуча, а не асистента.
Пушич начебто не готовий так швидко залишати проєкт гірників (та й навряд йому було б легко це зробити навіть за наявності бажання), однак ці історії можуть свідчити про наступне – Марино, схоже, за роботою в Україні стає цікавою опцією на європейському ринку. Як мінімум завдяки результатам: 18 перемог, нічия та поразка у 20 матчах на внутрішній арені.
Цей текст написаний перед чемпіонським матчем «Шахтаря» з «Динамо», який був нетиповим для роботи Пушича. Розбір можна почитати тут:
І тепер ми підіймаємо матеріал перед фіналом Кубка України, де гірники зіграють з «Ворсклою».
Новий «Шахтар» сильно відрізняється від старого – навіть від перших матчів Пушича, коли він був дуже обережним
Ледь не перше, про що заведено говорити в контексті оцінки тренера – стиль футболу. Загалом усі звикли, що у «Шахтарі» рідко щось глобально змінюється, але нова реальність (повномасштабна війна) внесла корективи. Спочатку Ігор Йовичевич, який був менш авантюрним, ніж Роберто Де Дзербі, а потім взагалі Патрік Ван Леувен, який сильно відійшов від головних принципів клубу.
Період Пушича треба розділяти на дві частини – «Шахтар» сьогодні сильно відрізняється не лише від попередніх тренерів, а й від перших матчів Марино. Тоді він був все ж доволі обережним – не надто яскраві ігри, ставка на результат, точкові коректування та очікування зборів, під час яких нарешті з‘явилася змога прищеплювати свій стиль.
Саме взимку ми вперше побачили обриси нового «Шахтаря»:
Тому використовуватимемо порівняння трьох відрізків команди у поточному сезоні УПЛ: весна 2024-го, осінь 2023-го з Марино та старт кампанії з Ван Леувеном. Візуальне враження про серйозні зміни підтверджує й статистичний (кількісний) аналіз:
◾️ «Шахтар» тепер менш прямолінійний – знову не цурається володіти м‘ячем та пасувати назад аж допоки не з‘явиться хороша можливість просунутися вперед;
◾️ Якість та динаміка пасової роботи покращилася у порівнянні з першими матчами Марино – команда краще балансує та допускає менше помилок;
◾️ «Шахтар» відходить в сторону від контратак та довгих передач, хоча восени боснієць не одразу прибрав їх – це і є підтвердженням його обережності у той період.
Натомість прямо сьогодні слово «обережність» не є актуальним у більшості фаз гри гірників.
«Шахтар» Пушича авантюрний в атаці – акцент на кількісне насичення зон та ризик з балансом
Щодо показників в атаці, то тут суттєвий прогрес:
Він пов’язаний з агресивним стилем Пушича, який дещо нехтує балансом в атаці (залишає позаду багато простору та мало гравців), але при цьому кількісно насичує фінальну третину.
Це стосується як розіграшу комбінацій біля чужих воріт з підключеннями центрбеків, так і безпосередньо завершальних стадій, коли карний атакують по 5+ футболістів:
Найкраще це помітно в умовах, коли «Шахтарю» дійсно необхідно якнайшвидше забити – це або старт матчу проти опонентів слабкого рівня, де треба сходу полегшити собі життя, або випадки, де команду не влаштовує рахунок. Попередній скриншот – якраз при 0:1 із «Зорею».
Якщо ситуація є критичною, то Пушич зазвичай вдається до непопулярних рішень. Наприклад, у першій зустрічі з луганцями гірники з 76-ї хвилини діяли фактично за схемою 3-2-1-4: трійка захисників (Матвієнко-Бондар-Конопля), двійка глибинних плеймейкерів (Криськів-Бондаренко) та Судаков під четвіркою атакувальних виконавців з дуетом форвардів (Кевін-Сікан-Траоре-Швед). Схожа історія була проти «Колоса» – у перерві вінгер Кевін замінив фулбека Педріньйо, а форвард Траоре вийшов замість опорника Назарини. Визначення терміну «ва-банк» в усій красі.
Однак ключове у цій темі те, що «Шахтар» залишається гнучким та універсальним – здатен жертвувати основними принципами, маючи запасні простіші напрацювання.
У Пушича завжди є «плани Б», причому у багатьох фазах гри
Перш ніж повернутися до завершення атак, покажемо на прикладі початкових стадій. У Пушича є чіткий пріоритетний метод, як протидіяти низькому компактному блоку, з яким проти «Шахтаря» в УПЛ діє більшість команд. Цей метод – динамічне відкривання між лініями з миттєвим розворотом до чужих воріт.
Виглядає приблизно так – гравці розташовуються між півзахистом та обороною суперника, активно пропонуючи себе:
«Активно» – основна вимога, ці опції для передач повинні регулярно з‘являтися у захисників, які розташовуються в трійку (один з фулбеків опускається, інший – підіймається широко або заходить в середину). Друга вимога – старатися першим дотиком розвертатися з м‘ячем, не даючи опоненту змоги реагувати. Тут на перший план виходить індивідуальна майстерність, яка у гравців «Шахтаря» точно є.
Подібний механізм з кожним матчем здається все більш автоматизованим. Однак поки не обходиться без плутанини, хаосу та непорозумінь. Як у цьому моменті:
1. Марлон бачить зону для паса праворуч від себе – просить туди м‘яч та починає свій рух:
2. Передачу бразилець не отримує, тож швидко шукає нову зону – і бачить її вже ліворуч від себе.Але в ту ж секунду цим простором вирішує скористатися Зубков, пропонуючи свою кандидатуру для паса:
3. У підсумку Зубков та Марлон дублюють дії один одного та опиняються в одній зоні, що має мало сенсу для подальшого розвитку атаки (йде передача назад на захисників):
Ще один недолік системи – використання для цих відкривань форварда або фулбеків, які: а) не завжди так грамотно пропонують себе та обирають позицію, як хавбеки; б) не завжди швидко розвертають атаку вперед після отримання м‘яча.
Приклад – Конопля, який «заходить» у зону, але конкретно тут явно не готовий до пропозиції/прийому:
Отже, покладатися на один тільки цей принцип – надто обнадійливо. Пушич це розуміє – саме через це «Шахтар» досі не відмовився від діагоналей Матвієнка/Ракицького або від відкривань Судакова/Бондаренка у фланги (головна ідея часів Йовичевича).
Те саме стосується фінальної стадії атак – не завжди у гірників вдаватимуться такі голи, як проти «Зорі» внаслідок комбінації з чотирма пасами в один дотик.
Можливо, це несподіванка, але «Шахтар» частіше навішує або б‘є з дальніх дистанцій, а також ефективніше конвертує стандарти:
Звісно, першопричина – загалом якісніше домінування на полі, ніж у 2023-му. Але необхідність мати «план Б» – теж вагомий фактор.
Типологія голів команди в УПЛ у 2024-му показова:
🔸 внаслідок коротких розіграшів – 9;
🔸 внаслідок ударів головою після навісів з гри – 5 (заслуга Сікана);
🔸 внаслідок дальніх ударів – 5;
🔸 внаслідок стандартів – 3 (2 головою);
🔸 внаслідок контратак/перехоплень – 4;
🔸 внаслідок швидких вертикальних атак – 3;
🔸 пенальті – 2;
🔸 внаслідок добивання після дальнього пострілу – 1.
Немає дисбалансу в бік затяжних комбінацій, що могло здатися логічним за такого стилю гри – «Шахтар» навпаки забиває різними способами. Кінцівка матчу та 0:1 із «Зорею»? Два навіси з флангу – два голи головою. ЛНЗ організовано діє та тримає рахунок 0:0 до середини тайму? Знову Сікан забиває головою після верхової подачі. Незручний «Чорноморець» в суперниках? Гол головою зі стандарту на 3-й хвилині. У другому матчі одесити тримаються вже 20 хвилин? Гол Судакова здалеку і гра розкривається.
Різноманіття відсутнє хіба що у білд-апі, коли гірники виходять через короткий пас від власних воріт. Це пояснюється відсутністю високого пресингу проти «Шахтаря» в УПЛ, тож цілком вистачає одних опускань Криськіва, який холоднокровно діє з м‘ячем навіть у власному карному:
«Шахтар» ще поки не пресинг-машина – але команда фізично в порядку, щоб атакувати та захищатись великими силами
Останній маркер в грі «Шахтаря» під керівництвом Пушича – пресинг. Особливо в останніх матчах впало у вічі, наскільки агресивнішими гірники намагаються бути при створенні тиску біля чужих воріт.
Команда постійно вмикається, коли суперник коротко розводить м‘яч – Сікан або хтось з вінгерів орієнтує цей пресинг:
У ту ж мить півзахисники підтискають інших гравців, які можуть бути опцією для паса:
Мета – або загнати опонента на фланг, де в обмеженому просторі легше здійснити відбір при кількісній рівності/перевазі:
Або просто спровокувати дальній винос:
Цифри теж свідчать про явний прогрес в цьому аспекті – краща інтенсивність спроб пресингу та кількість повернень м‘яча у високих позиціях:
Проте «Шахтар» – аж ніяк не пресинг-машина, бо високо команда тисне лише ситуативно, коли є певний тригер для цього (короткий розіграш голкіпером, невдала передача, поганий прийом). Якщо ж суперник вже вийшов ближче до центру поля, то тоді нарешті знову можна вживати слово «обережність».
Ймовірно, гірники ще банально не готові для того, щоб робити високий пресинг своїм козирем. Або ж у цьому просто немає потреби в умовах УПЛ. Хай там що, у другій третині Пушич опускає футболістів у середній блок, перекриваючи лінії для передач через центр:
Клубам УПЛ зазвичай бракує класу, щоб користуватися недоліками подібної стратегії. Що стосується можливості атакувати «Шахтар» по флангах, то в цьому випадку простежується інша особливість методики Пушича – попри те, що він грає першим номером, біля власних воріт команда сідає дуже низько.
Часто – усіма футболістами за лінією м‘яча, навіть якщо в суперниках далеко не гранди:
Тому якщо атаки через фланг й проходять, то на перешкоді їхнього розвитку все одно стає насичення центру гірниками (туди ж у кінцевому підсумку треба доставити м‘яч для створення моментів).
До речі, пам‘ятаєте приклади з пункту про атаку, коли «Шахтар» великими силами біг вперед проти «Зорі»? Так от, команда зараз перебуває у хороших фізичних кондиціях (зокрема завдяки глибині складу та замінам у матчах), бо з луганцями гірники встигали як вдесятьох атакувати, так і вдесятьох захищатися.
Цей скрін – на 77-й хвилині за рахунку 1:1:
Звідси – значне покращення метрики допущених ударів по власних воротах на інфографіці вище.
***
У суботу надважлива зустріч з «Динамо» у боротьбі за чемпіонство – це перше серйозне випробування для цього нового «Шахтаря» та Пушича у 2024-му, бо у матчах з «Марселем» гірники були ще у процесі перебудови. І цей іспит цілком може завершитись достроковим чемпіонством донецького клубу.
Фото: інфографіка Tribuna.com, «Шахтар», скриншоти трансляції УПЛ ТБ
