Всі новини

Володимир Дубинський: «Сьогодні мені не соромно за український волейбол»

24 вересня 2022, 16:57

Президент волейбольного «Прометея» Володимир Дубинський в інтерв’ю Tribuna.com поділився подробицями організації чемпіонату України.

«Ми з президентом федерації волейболу ще торік домовлялися, зустрічалися з президентами клубів та ухвалили рішення про те, що клуби засновують професійну лігу. Вони мають рівні права ухвалення рішень, голосу, розподілу прибутку, отримання доходів або несення витрат.

Спочатку це була лише жіноча ліга, але коли розпочалася війна і стало зрозуміло, що чемпіонату України, швидше за все, не буде, ми запросили до Києва (не в зум-конференцію) усіх президентів чоловічих та жіночих волейбольних команд. І всі приїхали. Не було представників лише двох команд, які не можуть брати участь у чемпіонаті, бо там чи окуповані території, чи йдуть бойові дії прямо на кордоні.

Ми уклали угоду, створили лігу, сказали, що всі мають рівні права. Не у Дубинського, який президент професійної ліги, не у «Епіцентру», де Герега власник, не «Барком-Кажани», де Олег Баран – усі рівні. Не має значення, скільки в кого грошей, неважливо, які були результати – всі рівні.

Показали це, переговорили зі спонсорами, спонсори перерахували по мільйону гривень кожному клубу для того, щоб вони могли брати участь у чемпіонаті, виплачувати оренду, сплачувати суддів, суддівський столик – усю цю масу витрат. Ми просто прикинули, що цих грошей вистачить, якщо зможемо організувати чемпіонат.

І сьогодні всі, хто у ньому бере участь – вони всі рівні, вони ухвалюють рішення. Як проходитиме чемпіонат, де проходитиме чемпіонат, як із зарплат, хто братиме участь. Усі до одного клуби підписали угоди, що будь-який гравець зобов'язаний прибути до національної збірної.

До того ж яка історія була – ті не відпускали, ті не проходили, ті воювали з тими, ті не любили тих. Сьогодні все це закінчилося, ми стали одним єдиним цілим. І ми далі шукаємо фінансування. Сьогодні волейбольна ліга залучила офіційно, чистих та білих, 24 мільйони гривень, з яких 16 пішли на покриття витрат за участю клубів у чемпіонаті.

Інші гроші збираються – якщо залишаться, клуби отримають їх у рівних долях або надаватиметься допомога. Але ж це було. Після цього був виконком федерації, після цього регламенти були підписані, після цього все було узгодження з міністерством спорту.

Повна підтримка – всі розуміють, навіщо вони це роблять, куди вкладають. Та сама ситуація, що й у баскетболі: клуби бідніші, клуби багатші, у когось проблеми – але ми зустрічалися. Глави обладміністрацій, мери міст – ми з усіма розмовляли.

Хто підтримає клуби, хто дасть зал, хто сплатить комунальні послуги, хто зробить форму, хто дешевше її купить, хто дорожчий. Ми уклали угоду із Mikasa (виробник волейбольних м’ячів – прим. авт.), ми підписали контракт із Errea та іншими виробниками форми.

Це велика робота – ми чотири місяці цим займалися. За чий рахунок бенкет? За рахунок нас самих. Ось це організація, ось це професійна ліга. У цій ситуації, так, треба заявити, що у нас із Михайлом Григоровичем Мельником (президент української волейбольної федерації – прим. авт.) не завжди були рівні та зрозумілі стосунки.

Були суперечки, ми сперечалися, ми обговорювали – але він чітко розумів, що федерація має займатися збірними, що федерація має займатися дітьми. І коли федерація звернулася до нас, власників клубів, з проханням профінансувати збірні команди – ми повністю профінансували жіночу збірну України.

Весь відбірковий цикл, усі ігри. Коли міністерство сказало, що сьогодні може сплатити квитки та якусь частину витрат, а решта – не може, тому що в країні війна, то ми зі спонсорами скинулися і все це профінансували. Тому що для нас це важливо.

Не треба думати, що це так просто. Звісно ж, це складні процеси. 16 президентів клубів – 16 думок. Звичайно ж, частина коштів йде на федерацію, на її утримання, бо там теж працюють люди, їм теж треба платити зарплату. Але ми рухаємось, і за три-чотири роки ми бачимо результат.

Сьогодні молодіжні збірні утримуються професійною волейбольною лігою – U-15, U-17, U-18. Тренери затверджуються федерацією, судді призначаються федерацією. Звичайно, це професійний орган, вони краще знають. Але через два-три роки наші збірні U-15 та U-17 будуть у топах Європи.

Вони гратимуть разом, вони розуміють, за рахунок яких грошей вони фінансуються. Це взагалі по-іншому. Це бізнес-підхід до того, як зробити, щоб у майбутньому збірна була на висоті.

У волейболі буде унікальний чемпіонат, крутий. Гравці повернулися з-за кордону, до деяких команд іноземці-легіонери їдуть, не боячись перебувати в Україні. Це великий процес, але це складний процес.

У нас пішло чотири місяці лише на переговори з усіма, включаючи владні коридори. Але всі губернатори, облради, мери міст-учасників чемпіонату – ми переговорили з кожним. Комусь із клубів допомогли грошима, когось переконали.

З кимось домовилися так, що сьогодні платимо ми, а після війни вони підтримуватимуть клуби у більшому обсязі та зможуть відшкодувати щось. Це дуже важка і велика робота, але я пишаюся тим, що вона зроблена. Сьогодні мені не соромно за український волейбол. Я впевнений, що ми на правильному шляху», - сказав Дубинський.