Йовічевич – очевидний вибір для «Шахтаря» у нових складних реаліях
Але хорвату є багато що доводити.
Але хорвату є багато що доводити.
Нарешті «Шахтар» офіційно оголосив про те, що вже було відомо досить давно – Ігор Йовічевич став головним тренером гірників. Чи найкращий це вибір для донецького клубу – в нинішніх складних умовах це, мабуть, оптимальний вибір. Проте питань все одно вистачає – хорват не може похвалитися значними досягненнями: єдина робота відносно співставного високого рівня у загребському «Динамо» тривала лише 3 місяці, а успіхи у «Дніпрі-1» прийшли після трансферів, які були недосяжні для решти команд УПЛ поза топ-2.
Чим же керувався «Шахтар» при виборі Йовічевича – спробуємо зрозуміти.
Адаптований до українського футболу, має значний досвід в УПЛ
Йовічевич – зовсім не чужа людина для українського чемпіонату. Можна згадати і його виступи за «Карпати» як гравця, і подальшу роботу у тих самих «Карпатах», а згодом у «Дніпрі-1». Він адаптований до наших реалій, він був в українському футболі на його піку в 2012-2013 роках, залишився після падіння 2014-го. Його не здивувати нинішнім рівнем першості, реаліями, стадіонами, закулісними справами, специфікою суддівства, роботи футбольних чиновників і всім іншим. Він не перший рік вариться в цьому котлі, тому не буде ніякого культурного шоку чи проблем із якоюсь адаптацією.
Це готовий спеціаліст, якому не треба вивчати новий для нього чемпіонат. Він так чи інакше знає всі команди, всіх гравців, всіх тренерів. Йовічевич і так елемент пазла українського футболу останніх років, який просто змінить своє місце розташування у тій самій картині. Безперечно, якийсь час знадобиться, щоб ближче особисто познайомитися із керівництвом клубу, налаштувати взаємодії з менеджментом, встановити особисті зв’язки з гравцями. Але наскільки це простіше і швидше можна зробити в умовах, коли тебе всі знають і ти знаєш всіх.
Саме в таких умовах опиняється хорватський спеціаліст, однак це може означати і додатковий тиск, адже прибирає можливості для виправдань і посилань на якийсь період адаптації до нових реалій.
Здатен працювати з обмеженими ресурсами та розвивати гравців
Йовічевич прийняв «Дніпро-1» по ходу сезону 2020/21, коли команда перебувала на дні турнірної таблиці, і підняв її на 7-е місце, видавши яскраву другу половину сезону. І це при тому, що зимове трансферне вікно не було зроблено жодного придбання за гроші. Він показав, що здатен працювати і давати результат в обмежених умовах, звичних для клубів УПЛ, крім «Динамо» і «Шахтаря», коли трансферна політика обмежується зазвичай нескінченними орендами та підписаннями вільних агентів.
Уже після цього влітку були трансфери Піхальонка за 700 тисяч євро, Олексія Гуцуляка за 500, прийшли кілька сильних футболістів вільними агентами (Лучкевич, Нелсон Монте), продовжилася оренда Чуже. Не дивно, що за такого підсилення, яке було не по кишені іншим претендентам на бронзу, саме дніпряни йшли третіми, хоч і в конкурентній боротьбі. Але це не нівелює вплив тренера, який продовжував давати результат. Ресурси команди передбачали, що вона має бути третьою – будь ласка. «Дніпро-1» не стрибав вище голови, іноді не виглядав дуже переконливо чи естетично, як міг би, але за Йовічевича говорила турнірна таблиця.
У нинішніх реаліях «Шахтар» не може розраховувати на коштовні гучні трансфери, які робилися під Де Дзербі. При цьому команда має відносно якісний склад, щоби впоратися із питанням потрапляння в топ-2 на рівні УПЛ і нав’язувати боротьбу «Динамо». Ці задачі мають бути під силу Йовічевичу і в умовах обмежених кадрових та фінансових ресурсів, досвід є.
При цьому він продемонстрував, що паралельно із вирішенням завдань, він може виводити гравців на новий рівень. Мова не йде про виховання юних дарувань (Ярмолюка підпускати до основної команди почав ще Михайленко). Йдеться про вже сформованих гравців, що через ті чи інші причини не могли продемонструвати значною мірою свій потенціал.
При хорватському спеціалістові їм це вдалося. Яскраві приклади: Артем Довбик, який повернувся до «Дніпра-1» після невдачі у Данії, а потім став гравцем збірної, Олександр Піхальонок, який страждав через травми і брак довіри у «Шахтарі», перетворився на одного з лідерів дніпрян, Владислав Дубінчак став однім із найгрізніших лівих захисників УПЛ і заслужив повернення у «Динамо».
У новому українізованому «Шахтарі» очікується достатньо гравців, які вже досить давно зробили перші кроки на дорослому рівні, але мають продовжити прогресувати і вийти на новий рівень. Це стосується Артема Бондаренка, Валерія Бондаря, Віктора Корнієнко та інших. У Йовичевича буде достатньо можливостей виявити свої сильні сторони у цьому компоненті.
Вдале поєднання знання української мови та європейського менталітету
У Йовічевича не має бути жодних проблем із комунікацією із командою. Він одночасно 2 в 1. З одного боку, це все ж іноземний тренер, що є звичною ситуацією для гірників, які в 21 столітті обрали для себе таку стратегію і не відступають від неї. Невіо Скала, Бернд Шустер, Мірча Луческу, Паулу Фонсека, Луїш Каштру – Йовічевич вкладається в цей логічний ряд. Ба більше, хорват може вважатися справжнім поліглотом, адже володіє, крім української та хорватської, ще англійською, іспанською та португальською. Має багатий та різносторонній досвід, адже як футболіст встиг пограти в Іспанії, Бразилії та навіть Китаї.
З іншого боку, повертаємося до першого пункту – це цілком український тренер, який розуміє менталітет українських гравців, з якими йому в першу чергу доведеться працювати. Звісно, футбол як і весь світ активно глобалізується, і «Шахтар» роками працював в умовах, коли ним керували іноземці, що не володіють українською/російською мовою (принаймні з часів Луческу), але раніше це було виправдано великою кількістю легіонерів. Зараз, коли в складі лишаються самі українці, було б дивно, якби тренер не міг з ними напряму комунікувати, а був змушений доносити всі думки через перекладача. Це створювало б додаткові непотрібні складнощі.
Тому Йовічевич взагалі в такому випадку виглядає як справжня знахідка. Ще один великий плюс – здатність легко порозумітися із директором по футболу гірників Даріо Срною. Вони мають гарні стосунки, завжди із великою повагою висловлювалися один про одного. Повідомлялося, що саме Срна був ініціатором запрошення Ігора у «Шахтар».
До того ж Йовічевич на посаді головного тренера команди із підтримкою Срни – таке поєднання може стати ключем до балканського ринку, який вже підзабутий для «Шахтаря». На початку 21 століття у складі гірників був Звонімір Вукич, Ненад Лалатович, саме тоді прийшов і Срна. При Луческу вектор змінився, але в нинішніх реаліях це може стати непоганою опцією. Це лише припущення, але здається, що гравців із чемпіонатів балканських країн все ж буде значно простіше і дешевше запрошувати в УПЛ, ніж тих самих бразильців. Та й шансів на те, що вони погодяться переїхати в нашу лігу у її не найкращому стані та в досить некомфортних умовах – вищий.
Економічна і медійна привабливість
Звісно, офіційно рівень заробітної платні не оголошується, але зрозуміло, що «Шахтарю» вдасться зекономити на запрошенні Йовічевича, порівнюючи із Де Дзербі. Це актуально в умовах фінансових складнощів, які переживають нині всі українські клуби, «Шахтар» в цьому плані не виняток.
При цьому для самого хорвата це все одно крок уперед. І навіть не у фінансовому плані, а у рівні команди і задач, які будуть на нього покладені. Крім того, що тепер цілі стоятимуть найвищі – перемога у всіх внутрішніх турнірах, так ще й одразу можливість показати себе на рівні групового етапу Ліги чемпіонів. Умови для цього ідеальні – від гірників нічого хорошого не очікується через значне послаблення складу, невдалий європейський виступ не стане вироком для тренера. А от будь-який успіх, наприклад, потрапляння в зону ЛЄ, стане стрибком вище голови і можливістю довести власну профпридатність на такому рівні.
Для самого тренера це виглядає шансом його життя, за який він має чіплятися обома руками. Це додаткова дуже потужна мотивація, можливість вийти на новий рівень для самого Йовічевича, якого багато хто вважає дещо переоціненим спеціалістом. Вся справа у іміджі, який він створює через медіа, і певній невідповідності тому, що реально бачили від його ж «Дніпра-1» на футбольному полі. Розлогі, детальні тактичні розбори, схеми, пояснення створюють враження дуже кропіткого тренера, при тому, що гра дніпрян не була вже аж настільки складною і цікавою, як це намагався подати Ігор.
Але в цьому і його сильна сторона. Це однозначно виграш для гірників у медійному плані. Українськомовний тренер, завжди відкритий для преси, з посмішкою, готовий відповідати на всі питання, яскравий, здатний створити необхідну атмосферу і картинку – це величезний плюс. Йовічевич майстерно за допомогою класною здатності створити правильний медійний образ змушує багатьох вболівальників закривати очі на проблеми у грі команди. Набагато ж краще, коли тренер замість банальних кількох фраз із нейтральним обличчям на прес-конференції спілкується, пояснює, відповідає, виказує емоції і створює правильний настрій.
Для клуба рівня «Шахтаря» це особливо актуально. Адже гірники вже давно і продуктивно ведуть роботу в іміджевому плані, після початку війни вона ще більше посилилася. Йові у цю концепцію вкладається якнайкраще.
***
Перше враження від цього призначення досить позитивне – у хорватського спеціаліста є достатньо якостей для того, щоб стати успішним у «Шахтарі» і принести багато користі команді і клубу. Але треба розуміти, що будь-які плюси, медійна щирість, порозуміння із менеджментом тощо відійдуть на другий план, якщо почнуться ігрові проблеми. Йовічевич має довести, що він здатен досягати результату на найвищому рівні. Чи вдасться йому це – зможемо побачити вже скоро.
Фото: «Шахтар», «Дніпро-1»
