Піолі – «тимчасовий» тренер, який змусив себе поважати і творить історію на наших очах
Привів «Мілан» до чемпіонства.
Привів «Мілан» до чемпіонства.
Стефано Піолі зробив «Мілан чемпіоном Італії, паралельно затуливши рота усім критикам та скептикам, які вважали його тренером, негідним топ-клубу. Приходячи до міланського клубу із клеймом тимчасового рішення, Піолі зміг стати тією людиною, яка повернула «росонері» до боротьби за чемпіонський титул, чого не було вже понад десять років.
Він не робить гучних заяв, визнає свої помилки і розуміє, що ще багато чого треба вдосконалювати, адже поряд з успіхом у Серії А цього сезону стоїть і провал у Лізі чемпіонів. Втім, своєю роботою він заслужив довіру у клубі, який запропонував йому продовження контракту, не чекаючи весняної розв’язки у першості. Вже в листопаді Піолі поставив підпис під новим контрактом із «росонері» до кінця червня 2023 року із опцією продовження ще на рік. Нові деталі угоди не розголошується, а от за попереднім контрактом спеціаліст отримував 2 млн євро на рік, що робило його далеким від лідерських позицій серед найбільш високооплачуваних тренерів Серії А (ділив 7-9-е місце).
Схоже, після років поневірянь «Мілан» нарешті знайшов людину, що своєю стабільної, впевненою роботою, з достатньою скромністю, повертає команду у вищу лігу європейського футболу.
Довго не міг закріпитися в Серії А, найбільше досягнення – бронза із «Лаціо»
Період до роботи у «Мілані» не можна назвати надуспішним для Піолі. Ба більше, до початку10-х він взагалі майже весь час варився в Серії Б, виконуючи з різними командами завдання від порятунку від вильоту у третій дивізіон до боротьби за плей-оф на підвищення в класі. Прорив майже у вищу лігу стався лише у 2014 році, Піолі знадобилося для цього понад десять років тренерської кар’єри.
Саме з «Лаціо» він досяг найбільшого успіху як тренер (до «Мілана»), вигравши бронзу у сезоні 2014/2015, але про якусь спробу нав’язати боротьбу чемпіонському «Юве» тоді не йшлося, пропустили поперед себе і запеклих суперників – «Рому». Саме поразка у дербі поставила крапку у римському етапі кар’єри Піолі наступного сезону, коли ще й суттєво погіршилися результати. Далі стався невдалий захід на тренерський місток «Інтера», клуб не став чекати до кінця сезону із звільненням, прибравши тренера в травні, коли команда йшла на 7-му місці. Не склалося і з «Фіорентиною».
За Піолі закріпилася репутація непоганого тренера, який, втім, не підходить клубам високого рівня, не здатен давати результат, коли мова йде про боротьбу за єврокубки, не кажучи про чемпіонство. За інших обставин, якби це був «Мілан» нульових, навряд чи могло йтися про його призначення головним тренером.
Але «Мілан» після Аллегрі – це вже зовсім інша історія, практично середняк, який у тому ж сезоні тріумфу Піолі 2014/15 взагалі впав на 10-е місце. Тому зірки стали правильно, а клуб і тренер знайшли один одного. Не дарма ж міланський клуб виграв конкуренцію за тренера у «Дженоа», який теж робив пропозицію.
Працював під тиском переговорів «Мілана» із Рангніком, зробив команду претендентом на Скудетто
Роки після звільнення останнього чемпіонського тренера «Мілана» Массиміліано Аллегрі у 2014-му – це час поневірянь та невдалих спроб знайти правильну людину, яка могла б налагодити справи. Ставка на колишніх зірок клубу не спрацювала – Кларенс Зеедорф та Філіппо Індзагі провалилися, не склалася історія із «росонері» і в Сініши Михайловича.
Трохи краще себе проявив Вінченцо Монтелла, при якому клуб завоював перший трофей з 2011-го, вигравши Cуперкубок Італії, проте в чемпіонаті прориву не сталося. Не змогли його досягти і наступні тренери – Дженнаро Гаттузо та Марко Джампаоло. Піолі прийшов в жовтні по ходу сезону 2019/2020 і одразу опинився під тиском, адже фактично був якщо не ноунеймом, то сприймався скоріше як невдаха, адже не міг похвалитися ані здобутками, ані впізнаваним стилем гри.
Ще до офіційного призначення у твіттері почав набирати популярності хештег #PioliOut, а вболівальники відверто виказували своє невдоволення рішенням керівництва. Інший напрям тиску – постійні розмови про те, що Піолі «тимчасовий» тренер, поки «Мілан» не домовиться з тим, хто будуватиме нову команду. На тому ж тижні, коли й призначили Піолі, пішли чутки, що міланці планують запросити Гвардіолу, а Марка Овермарса призначити спортивним директором.
Результати нового тренера не були вражаючими, але він зміг покращити становище – підняв команду з 12-го місця на 6-е. Багато в чому цьому посприяв прихід взимку Златана Ібрагімовича, з яким у тренера склалися гарні відносини, що дає результати й до сьогодні.
Попри покращення ситуації Піолі продовжували «звільняти» з клубу. Майже відкрито говорилося, що «Мілан» веде перемовини із німецьким спеціалістом Ральфом Рангніком. Той мав стати першим в Серії А менеджером англійського зразка, який поєднував би функції тренера на полі і відповідального за трансфери. У пресі звучали ультиматуми, що Піолі точно звільнять, якщо команда опиниться поза межами зони Ліги чемпіонів та не виграє Кубок Італії.
Ще одне прізвище, яке фігурувало у пресі впродовж сезону 2019/2020 – Андрій Шевченко, начебто його кандидатуру підтримує технічний директор клубу Пауло Мальдіні. Але з Шевченко не склалося, якщо й були перемовини, через перенос Євро-2020, з Рангніком теж досягнуто домовленості не було, тому ставку вирішили зробити на Піолі, хоч той не потрапив у лігочемпіонівську четвірку і програв у півфіналі Кубка.
Подальші два сезони показали, що керівництво «Мілана» нарешті не помилилося із своїм вибором, надавши можливість тренеру подовше попрацювати з командою і втілити свої ідеї. «Росонері» в сезоні 2020/21 видали неймовірну безпрограшну серію, зробили крок вперед у командній грі, отримали рекордну кількість можливостей для пробиття пенальті та виграли боротьбу за друге місце в чемпіонаті. Попри відсутність трофеїв саме Стефано визнали найкращим тренером року в Італії, відзначивши його внесок у чудову трансформацію «Мілана».
Так, відставання від чемпіона «Інтера» було значним – 12 очок, але прогрес був очевидний. Цього сезону такий стабільний розвиток привів команду до завоювання Скудетто. Здобутки Стефано відзначалися неодноразовим нагородженням титулом найкращим тренером місяця в Серії А. Чемпіонство цього сезону стало першим за 11 років, це буде надзвичайний тріумф, але треба розуміти, що наступного сезону вже потрібно буде давати результат і в Лізі чемпіонів.
Вміє будувати відносини з гравцями, максимально залучений у справи команди поза полем
Найсильнішою рисою Піолі-тренера називають його здатність побудувати колектив, знайти підхід до кожного гравця, тонко відчувати, коли необхідно дати команді трохи розслабитися, вміння психологічно розвантажити футболістів.
Показовий момент – завершення минулого сезону, останній вирішальний тур проти «Аталанти» в гостях. Замість того, щоби посилено тренуватися, Піолі вирішив влаштувати командне барбекю на клубній базі. Подібну ініціативу підтримало й керівництво клубу, були присутні Мальдіні та директор «Мілана» Фредерік Массара. В результаті «Мілан» переміг 2:0 і посів друге місце.
І подібних історій вистачає. Тренеру вдається знайти ключики до гравців різних темпераментів і характерів. Показова в цьому плані історія із Златаном Ібрагімовичем, який став ключовою фігурою для клубу і на полі, і поза ним. Форвард розповідав, що дуже сумує за сім’єю, але тренер відмовив його регулярно літати в Швецію: «Наш тренер сказав, що цього робити не можна, що в мене теж є сім’я в Міланелло.
Він сказав, що у Швеції у мене два хлопці, а тут – 25, і я їм потрібний». У Піолі близькі стосунки із гравцями, що доводить і історія з часів його роботи у «Фіорентині». Саме за його часів сталася трагедія із капітаном команди Давіде Асторі. У пам’ять про нього Піолі зробив собі тату на руці.
Також відзначається, що Стефано є важливою людиною при прийнятті рішень у клубі не лише на футбольному полі. Його турбують усі деталі, тому він має вплив не лише на тактичні рішення, а й на затвердження меню у клубній столовій, а також добір фотографій для оформлення коридорів на клубній базі.
Головний принцип Піолі полягає у тому, що команда понад усе, тому важливо, щоби на фотографіях були представлені не лише зірки клубу, а усі гравці, щоби вони відчували єдність. То ж новачкам «Мілана» важливо не лише показувати себе на полі, а й мати здатність влитися в монолітний колектив.
З ігрової точки зору Піолі вдається знайти ефективний баланс між результатами та розвитком молодих гравців. Навіть цього сезону за збереження загальної структури гри через проблему із травмами йому довелося шукати універсальність у гравцях лінії захисту. Тому у другій частині сезону яскраво себе вдалося проявити молодому П’єру Калулу, на новий рівень вийшли Сандро Тоналі та Тео Ернандес, Рафаел Леау взагалі став зіркою і головною ударною силою команди.
Піолі вдалося зробити збалансовану команду, яка не є надто яскравою в атаці, але ефективна у пресингу, а найголовніше – має чемпіонський характер і здатна дотискати суперника у потрібний момент. Недарма саме у «Мілані» Піолі має найвищий у своїй кар’єрі відсоток перемог – 57,46% (більше лише у «Модені» в Серії Б в 2006 на відрізку у 16 матчів, у «Мілані» ж вже понад 100). В квітні йому вдалося ще одне статистичне досягнення – він дістався позначки у 100 матчів на чолі «Мілана» в Серії А і має найвищий показник середньої кількості зароблених очок за матч серед усіх тренерів «росонері», які працювали за триочкової ери – 2,04.
***
Піолі планомірно будував цю команду, тому цьогорічний успіх складно назвати несподіванкою. Втім, влітку команду чекають кадрові зміни – вже точно відомо про те, що «Мілан» втратить Кесс’є, по Леау є пропозиції від топів, Ібрагімович та Жиру не молодшають, на Тео Ернандеса, Тоналі та інших яскравих гравців також точно буде попит. Але з цими проблемами тренер буде працювати вже влітку. А зараз він може святкувати заслужене чемпіонство.
