«Мілан» (несподівано) став головним претендентом на чемпіонство в Італії. Що за команда може виграти Скудетто
Вперше з 2011 року.
Піолі веде «росонері» за золотом.
2010-ті – далеко не найкращий період в історії «Мілана». Після чемпіонства у сезоні 2010/11 команда здійснила падіння з позиції лідера першості та команди, що могла називатися топом європейського футболу, до статусу середняка Серії А – пік падіння припав на сезон 2014/15, коли міланці посіли десяте місце. За ці десять років поневірянь якось вже й забулося, що «Мілан» є другою командою після «Реала» за кількістю перемог у Лізі чемпіонів, третьою – за кількістю Скудетто. Нагадав про славні часи минулий сезон, коли міланці у жорсткій боротьбі таки посіли друге місце. Проте про боротьбу за чемпіонство все одно не йшлося – занадто великим було відставання від лідера «Інтера». І ось нарешті сезон 2021/22 – «Мілан» за чотири тури до фінішу йде на першому місці і має всі шанси вперше за більш ніж 10 років стати чемпіоном Італії. Як банда Піолі до цього прийшла та хто з гравців складає кістяк потенційно чемпіонської команди – зараз розберемося детальніше.
«Мілан» видав майже ідеальний старт, не допускає тривалих невдалих серій
Команда Піолі видала чудовий старт сезону в Серії А, поступившись вперше лише у 13-му турі «Фіорентині» у другій половині листопада. До того ж, і нічиїх було дуже мало – лише дві. При цьому обидві такі, які скоріше можна записати в актив, адже досягнуті вони були проти «Ювентуса» та «Інтера». Решта матчів – перемоги, при цьому «росонері» здолали серед інших «Рому», «Аталанту» і «Лаціо». Але навіть попри такий старт «Мілан» все одно не був першим – «Наполі» видав ще більш яскравий початок сезону. Втім, «Мілан» завбрав своє стабільністью результатів. На всій дистанції чемпіонату команда Піолі допустила тільки один випадок з двома поразками поспіль – проти «Фіорентини» та «Сассуоло» в листопаді. Разом з нічиєю проти «Інтера» це вже складало серію з трьох матчів поспіль без перемог. Тут могла скластися неприємна динаміка, потрібен був злам – і він стався. У нагоді став «Дженоа».
Генуезці виглядали хлопчиками для биття в той період – впевнена перемога «Мілана» 3:0 та імпульс для виходу з міні-кризи. Надалі були лише дві поразки – одна по справі в першому колі від «Наполі», інша – випадковий зрив проти «Спеції», коли такий результат не диктувався перебігом гри, та ще й арбітр припустився результативної помилки. На фоні втрати стабільності «Наполі» та не надзвичайно впевнених виступів «Інтера» цього було достатньо, аби з середини лютого «Мілан» захопив лідерство у чемпіонаті. Наразі перевага над «Інтером» складає два очки. Попереду непростий календар – серед суперників «Фіорентина», «Аталанта», «Сассуоло», але все одно питання чемпіонства суто в руках «Мілана».
При цьому гру самої міланської команди важко вважати якоюсь відточеною і надійною – це зовсім не каток, який їде по суперниках на кшталт «Ман Сіті» та «Ліверпуля» в Англії. Так, «Мілан» показує стабільні результати, але вилізти на гору зумів насамперед через те, що конкуренти теж далеко не ідеальні. Особливо яскраво недоліки та відносну слабкість команди Піолі засвідчила Ліга чемпіонів. Їм дісталася сильна група з «Атлетико», «Ліверпулем» та «Порту» – і тут все стало на свої місця. Міланці зазнали чотирьох поразок, перемогли лише раз і посіли останнє місце, залишившись без єврокубкової весни.
Піолі зберіг кістяк команди з минулого сезону, у «Мілана» є глибина складу
Порівняно з минулим сезоном у команді відбулося дві важливі втрати – пішли основний голкіпер Джанлуіджі Доннарума та хавбек Хакан Чалханоглу. На воротарську позицію підписали Майка Меньяна з «Лілля», якому вдалося себе гарно зарекомендувати. Відсутність Чалханоглу закрили внутрішніми резервами. Усі решта гравців основної обойми працювали з Піолі і досягали другого місця у Серії А і минулого сезону. Тож потреби щось заново вигадувати у тренера не було – звідси й надзвичайна стабільність ігрової схеми. Буквально у всіх матчах внутрішньої першості «Мілан» грав зі сталою формацією 4-2-3-1. Піолі проводив ротацію складу, використовував гравців на різних позиціях, але сама схема залишалася незмінною і давала результат.
Важливий компонент успыху «Мілана» – глибина складу. На будь-яку позицію є приблизно рівноцінна заміна. Так, тут не йде мова про зіркову лаву запасних, якою може похизуватися, наприклад, «Реал» чи «Ліверпуль» – це все ж команди іншого якісного рівня. Але для боротьби за Скудетто цього сезону «Мілану» власних потужностей вистачає, є якісна заміна для будь-кого з гравців. А вона точно була потрібна й досить часто. Причина не лише в участі команді в Лізі чемпіонів, а й у справжній епідемії травм, яка переслідувала «россо-нері» протягом усього сезону. Візьми практично будь-якого гравця із складу міланців – ти не помилишся, припустивши, що він також випадав через травму. Ібрагімович, Жиру, Леау, Ернандес, Кесс’є – всі лідери пропускали не по одному матчу. Навіть голкіпер Меньян випадав на частину сезону, давши ігровий час резервному Тетерушану. Також тимчасові втрати спричинив КАН. І попри це «Мілан» не допустив серйозних просідань по результатах.
У нинішньому «Мілані» вистачає яскравих постатей, згадаємо деяких із них:
Майк Меньян. Новачок команди. Голкіпер, що перейшов з «Лілля». З 28 матчів Серії А цього сезону 14 відпрацював на нуль. Їздив зі збірної Франції на чемпіонат Європи, але жодного матчу там не зіграв.
Фікайо Томорі. Англійський центральний захисник, що провів найбільшу кількість хвилин у цьому сезоні Серії А серед гравців «Мілана». Вихованець «Челсі», минулий сезон провів у команді Піолі в оренді, а влітку став вже повноцінним гравцем «росонері».
Тео Ернандес. Вже носив капітанську пов’язку «Мілана». Накйращий асистент команди у чемпіонаті цього сезону, хоча грає лівого захисника. Свого часу не зміг заграти у «Реалі». Попри успішний минулий сезон не поїхав на Євро-2021 зі збірною Франції.
Сандро Тоналі. Центральний півзахисник, якого за манерою гри та зовнішністю частенько порівнювали з Андреа Пірло. Минулого сезону виступав за «Мілан» на правах оренди, мав контракт із «Брешією». Цього сезону вже повноцінний і майже незамінний гравець міланців.
Франк Кесс’є. Ще один центральний півзахисник, пропустив початок сезону через травму. Після повернення одразу став основним. На початку 2022-го їздив на Кубок Африки зі збірною Кот-д’Івуару. Не домовився з «Міланом» про продовження співпраці, влітку має перейти до «Барселони».
Жуніор Мессіас. Орендований у «Кротоне» бразильский півзахисник зробив неймовірну кар’єру. В 2011-му, коли «Мілан» вигравав Серію А востаннє, він ще грав у любительскій лізі. Нині йому 30 років, він може стати важливим гравцем чемпіонською команди. По ходу сезону витіснив Салемакерса з основного складу і забив кілька важливих голів.
Рафаел Леау. Потругальский півзахисник, який яскраво виявив себе ще минулого сезону, а цього перетворився на одного з лідерів команди. Найдорожчий гравець «Мілана» за оцінкою Transfermarkt.
Олів’є Жиру. Французу набридло ставлення до нього в «Челсі». У «Мілані» він отримав ігрову практику, попри конкуренцію із Ібрагімовичем, і повернув результативність. Його голи принесли перемоги над «Інтером» та «Наполі», що може стати визначальним для чемпіонства.
Златан Ібрагімович. Швед відмовляється старішати, переживаючи вже чергову молодість. Попри вік продовжує забивати та бути важливою частиною команди. Акробатичні прийоми також нікуди не поділися.
Стефано Піолі. Головний тренер команди зараз на шляху до головного здобутку у своїй профейсійній кар’єрі. До того найбільшим його досягненням була бронза з «Лаціо» та срібло з «Міланом» минулого сезону. Зараз вже навіть якось недоречно згадувати чутки кількарічної давнини, що Піолі от-от піде, коли його місце приписували цілому ряду тренерів, зокрема й Андрію Шевченку.
Агресивні підключення крайніх захисників, розумні центрфорварди, фактор Леау
«Мілан» не може похвалитися надзвичайно результативною атакою – розгромів суперника майже немає. Стиль команди Піолі – перемоги в один-два м’ячі, тому в цьому компоненті міланці не можуть тягатися ні з «Інтером», ні з «Наполі», ні з навіть «Лаціо». З обороною покраще – другий результат після «Інтера». Але яка різниця, якщо команда йде на першому місці, вичавлючи мінімальні перемоги. Сильна сторона «Мілана» – якраз характер, який дозволяє дотискати суперників, витримувати удар раннього голу (як це було з «Лаціо» в останньому турі) і досягати свого. Відзначимо декілька важливих моментів з атакувальної гри «Мілана»:
* Постійні підключення крайніх захисників. Ернандес і Калабрія дуже активно грають на атаку і роблять це якісно, що підтверджують дані про результативні дії. При цьому специфіка «Мілана» в тому, що крайні захисники не лізуть у фланг для виконання подач. Навпаки – від них можна побачити регулярні зміщення в центр, удари, вривання в карний майданчик. Це дуже потужна зброя Піолі.
* Розумні центральні нападники. Тут самі ветерани – Жиру та Ібрагімович. Роки вже, може, й не ті, але футбольного інтелекту та вмінь у них хоч позичай. Це все йде на користь комбінаційній грі команди в останній третині, адже ці форварди можуть як завершити самостійно з будь-якого фактично положення, так і підграти партнерам. Працюють і дальні закидання, і банальні подачі – статури і міцності Ібрі та Жиру не позичати. При цьому разом на поле вони виходять рідко, адже багато в чому дублюють один оного. Звісно, у такої пари перспектив практично немає – 35 і 40 років все ж. Але для чемпіонського сезону це може виявитися саме тим, що треба. Власне, вони і йдуть у групі найкращих бомбардирів команди.
* Але головною зіркою цього «Мілана» все ж є молодий гравець – 22-річний португалець Рафаел Леау. Він вже зараз є найкращим в команді за системою гол+пас, і це при тому, що його гра поки далека від ідеалу. Справа в тому, що він все робить, за відчуттями, трохи розхлябаніше, ніж мав би – частенько затягує з прийняттям рішення, є куди додавати в ефективності завершень атак, він не виглядає машиною, що буде давати результат у будь-якій ситуації. Але талант немовірний – вражає, з якою легкістю він оббігає захисників, прибирає їх на банальному замаху, потужно б’є обома ногами і робить все це з посмішкою. Значна частка голів «Мілана» – закидання на Леау, він розбирається з опонентом на швидкості, а далі реалізовує сам або прострілює на партнера.
Однозначно можна казати, що саме Леау наразі є головним активом «Мілана». Він уже показав себе футболістом високого рівня, ба більше, є значний простір для прогресу. Недарма вже зараз йдуть розмови про інтерес до гравця з боку «Ман Сіті» і небажання «Мілана» відпускати його менш ніж за 70 мільйонів.
* Ще одна зброя «Мілана» – штрафні. Одразу кілька гравців у сезоні Серії А реалізовували штрафні – Ібрагімович, Тоналі, Флоренці, близьким до цього був і Ернандес. Але от з пенальті цього сезону складається не дуже – промахів і влучань практично порівну. Мазали з точки Ібрагімович, Кесс’є та Ернандес.
* У захисті є проблеми з центром, важливий момент – ця зона також піддавалася значній ротації, можливо, це не дуже й тішило Піолі. Але всьому виною травми. Потенційно основний К’єр багато пропускає через травму, Романьолі не демонструє надто впевнену гру і теж випадав. В центрі довелося викристовувати Калулу, який тяжіє до більш атакувальної роботи. Єдиний стабільний гравець центру – Томорі. З цієї зони команді й приходило найбільше небезпек.
Але бути одними з найкращих у плані пропущених команді дозволяє воротар Меньян, який одразу продемонстрував високий рівень гри. Так, було декілька помилок при грі на виходах, але відвертих ляпів за весь сезон у нього пригадати важко.
***
Чи вдасться «Мілану» втримати лідерство в Серії А – велика інтрига. Але для команди це було б великим досягненням – перше чемпіонство за більш ніж 10 років. Перший кро кдо нього варто робити вже сьогодні. Матч проти «Фіорентини» о 16.00.
