Tribuna/Футбол/Блоги/FootUAball/Шахтар «по-українські». Яким буде клуб після війни

Шахтар «по-українські». Яким буде клуб після війни

Спойлер: все буде Україна!

Блог — FootUAball
11 квітня 2022, 20:33
19
Шахтар «по-українські». Яким буде клуб після війни

Спойлер: все буде Україна!

Які українські гравці замінять "незамінних" легіонерів? Невже це буде кінець нашому футболу? Наше місце після війни - поза топ-20 в таблиці коєф. УЕФА?

Ось такі, трохи навіть панічні, коментарі можно читати зараз, коли в нашій країні йде вже понад півтора місяці війна проти Мордору.

Моя особиста думка: ані трохи ми не програємо, ба більше, наші хлопці, українські футболісти тільки виграють від цього.

Про наших почали говорити ще з часів Зінченка\Маліновського\Яремчука\Ярмоленка та ін, а після нашої перемоги у війні проти загарбника - про Україну будуть знати усі, знімати фільми, писати книжки, складати легенди. Тому наші футболісти з громадянством України зможуть відкрити для себе великі перспективи у майбутньому.

До речі, щодо перспектив. А чи є ким замінити легіонерів Шахтареві? От зараз і проаналізуємо.

Воротарі: Трубін, Пятов, Гриценко, Турбаєвський, Пузанков.

Ну, почнемо з лідерів: Трубін і Пятов. Перший - лідер воротарського цеху "гірників", другий - легенда Шахтаря і українського футболу вцілому. Щодо Гриценка, то під час міжсезоння він мені дуже сподобався своєю впевненою грою, насамперед, на лінії. Навіть якщо він і помилявся, то не падав духом, а в наступних атаках робив досить такі непогані сейви. Гру ногами можна трохи покращити, а вцілому, 3-й номер в клуба є.

Щодо далекої перспективи, то це - Турбаєвський. 2.07 зріст, розмах рук - Куртуа "на мінімалках". За той час, що грав у Маріуполі, проявив себе досить непогано. Так, убил фейли, але все-таки, 20 років - ще все попереду. Впевнений, що у нього є досить непоганий потенціал.

Також, в молодіжній команді є Пузанков, якого завжди відзначали ще за грою в U-21.

Взагалі, в Україні з воротарями ніколи не було проблем. І зараз теж не буде, незалежно від назви клубу.

Захисники: Конопля, Бондарь, Матвієнко, Корнієнко, Кірюханцев, Кривцов, Фарина, Бондаренко, (Ракицький).

Ну, почнемо з лідерів: Матвієнко - лідер збірної і клубу, Бондарь - чемпіон U-20 на молодіжному ЧС.

Кривцов - понад 10 років в структурі клубу, можна вважати легенда "гірників". Конопля і Корнієнко - також переможці молодіжного ЧС, але отримували не так багато ігрового часу через конкуренцію(Додо, Ісмаїлі, Тобіас). Хоча обидва мені дуже імпонували: швидкість, техніка, футбольна нахабність, і головне - наші! Одні лишень плюси(а з початку війни України проти Мордору Корнієнко, впевнений, вже заслуговує на шану та повагу всіх, навіть вболівальників інших клубів!).

Кірюханцев - грає в оренді, їздив на збори, починаючи ще з часів Фонсеки, але, знов-таки, конкуренція на його позтиції(пз) - шалена. До речі, може зіграти і на позиції цз за необхідності. Може бути досить таки корисним футболістом.

Бондаренко(той, що Валерій, цз) - придбали у Олександрії 2 роки тому, навіщо та для чого - поки не дуже зрозуміло. Але коли грав за клуб з Кропивниччини - був досить-таки солідним цз. Можливо, зараз стане у нагоді.

Фарина - про цього футболіста почали говорити ще восени. Лідер Шахтаря U-19. Має гарний перший пас, не губить позицію при зональній обороні, лідер у верхових дуелях. У висновку - може стати другим "Матвієнком", тільки дещо кращої версії. Усе буде залежати лише від нього.

Ну і наостанок - повернення(?) блудного сина - Ракицький з перших днів війни розірвав контракт з зенітом і поїхав підримувати форму з Металістом. Срна заявив, що повернення Ярослава - питання часу. Ну, принаймі те, що Ярославу вистачило розуму розірвати контракт з клубом з Мордору- вже маленьких "плюс" в карму, хоча його поверненню я б занадто не зрадів би. Але. Життя покаже.

Півзахисники: Степаненко, Ігнатенко, Бондаренко, Судаков, Мудрик, Лосенко, Очередько, Топалов.

Почну з легенди Шахтаря та, беззаперечно, основого гравця, як до війни, так буде, 100% і після. Степаненко. Опорний півзахисник, заміни якому до сих пір нема як у "гірників", так навіть і в збірній Україні. Достойної заміни.

До речі, щодо "заміни". Ігнатенко, як я розумію судячи з його тур-вояжів Європою(Ференцварош, Бордо) і грою за прогресивний Дніпро-1, ставку робили/роблять саме на нього. Як буде далі - побачимо, втримаюся від оцінок поки що.

Іван Лосенко - лідер молодіжки Шахтаря. Нагадує мені Майкона, але більш вдосконаленої версіїї: з м'‎ячем на "ти", дуже швидкий, технічний, і головне - не цурається йти у відбір. Думаю, варто до нього більш ретельно придивитися. Може стати дуже класним футболістом.

Схожий за стилем вищеописаного футболіста і Топалов, але щодо гри на оборону - є питання, "чорнова роботу" - не його вінець. Але як футболіст вцілому - непоганого рівня, більш орієнтовного по грі на атаку.

Очеретько - талановитий та по-футбольному нахабний гравець. Той типаж атакувального півзахисника, який не цурається відпрацьовувати на оборону. Але, дивлячись за його грою, одразу видно - ще не вистачає йому досвіду. Це як молодий Мудрик, який дебютував ще в роки Фонсеки - вже навіть ніхто не згадає, як він в 17 років дебютував за ШД у матчі проти Олімпіка в КУ. Бо тоді він нічим не запам'‎ятався і врещті-решт - загубився в орендах у Арсеналі(який київський). Очеретьку треба найти свій час і свого тренера - а він вже, 100% зможе зробити з нього класного футболіста. Бо дані є, є з чого робити.

Далі - Мудрик. Якщо, звісно, це все є неправда про продаж до Брентфорду, то Михайло буде "золотим діамантом" у складі ШД, безперечно.

Бондаренко та Судаков - їх Де Дзербі почав підпускати до гри в основному складі ще восени. Шевченко взяв Георгія на ЄВРО авансом, як-то кажуть, а про талант Бондаренка(той, який Артем) говорили ще на зимових зборах Каштру в клубі у 2020 році.

Нападники: Сікан, Кулаков, Борячук, Вьюнник, Шостак.

Так, почну саме з Борячука. Як зараз пам'‎ятаю його дебюти ще за Луческу. І ті слова, який румун говорив за Андрія - показник того, що футболіст може стати досить непоганим нападником. Але травми, невдалі ігри за тренерства Фонсеки, аренди в останні 2 роки майже закрили йому шлях до Шахтаря. Хоча він мені саме як футболіст дуже сильно імпонує. Швидкість є, гольове відчуття - також, завжди сконцентрований на атаку, має непогану техніку, моментами ще кілька років тому нагадував молодого Суареса. Але поки не вдалося йому свій потенціал розкрити. Може, зараз настав час?

Сікан - гравець, що вже встиг попрацювати з РДД. Оренда до клубу, що грає "Бундеслізі 2"- показник того, що клуб вірить у футболіста, і головне йому зараз - досвід та ігрова практика.

Те саме стосується і Вюьнника, дещо схожого за параметрами на Борячука. Аренда за кордон - шанс на те, аби повернутися впевненішим та сильнішим в стан "гірників".

Шостак на Кулаков - схожі за стилем гри гравці: швидкі, технічні, краще грають низом, верхові единоборства - це не про них. Дещо нагадують вже всіма забутого Кайоде(так, він ще є де-факто навіть гравцем Шахтаря). Вцілому, вибирати в атаці є з кого, і головне, у всіх є важливий технічний критерій - швидкість.

_______________

Так, із "соломонами, вінісіусами, майконами" та іншими клуб виглядав сильнішим лише через те, що в тих гравців вже є або досвід гри за клуб, або ж футбол - це просто їх "ДНК"(бразильці). Але хто каже, що наші гірші? Чим Бондар гірший за Марлона? Чи Корнієнко - за Ісмаїлі? Або ж Мудрик за Соломона?

«Ми, українці, – великий народе. Ми себе не те, що недооцінювали, ми себе не знали" - ця фраза Кличка-молодшого дуже влучна та актуальна в наш час.

Ми велика країна. Ми могутня нація. Ми знищуємо ворога в небі, на землі, у воді. Ми сильний та незламний духом народе. Ми боронимо світ проти зла. МИ - УКРАЇНЦІ!

То, невже ми по якомусь м'‎ячеві не зможемо влучно бити?)

Інші пости блогу

Всі пости