Продовження кар’єри Нагельсманна: декілька можливих варіантів
Звільнення Юліана Нагельсмана з поста головного тренера мюнхенської Баварії, а особливо після вдалого двобою в ЛЧ, здивувало багатьох. Як сказав Олівер Кан, вони не хотіли втрачати свої цілі, їм необхідна стабільність, тому і вирішили припинити співпрацю. Дійсно, до гри Баварії ще з минулого сезону є питання, але все ж основною причиною звільнення, на думку багатьох, є саме конфлікти в команді та з керівництвом.
Так чи інакше, але в 35 років Нагельсманн залишається одним з найбільш перспективних тренерів у світі футболу. Доволі цікавою темою тепер є те, в якому клубі він продовжить свій шлях. В сучасному футболі не рідкість, коли тренери такого калібру беруть відпустку на рік чи навіть більше, але є принаймні шість клубів, які б могли запропонувати Юліану роботу вже наприкінці цього сезону. Звісно ж все ще може змінитися, тому цей список швидше констатація сучасного стану справ.
Тоттенхем
Плюси: АПЛ, більш-менш молодий склад
Мінуси: Керівництво, можливий відхід Кейна, статус клубу
Клуб, який звільнив Антоніо Конте, одним із перших, як варіант, з’явився в ЗМІ. І це не дивно, враховуючи, що вони хотіли підписати Нагельсманна ще до Баварії. Виконувач обов’язків зараз - Крістіан Стелліні, помічник Конте. Звісно, в футболі буває всяке, невідомо, як він себе проявить, та швидше за все це короткострокова заміна.
Насправді, цей варіант, попри свою першість, викликає багато питань. Дивлячись на результати роботи менеджменту, здається, що останні декілька сезонів шпори максимально погано обирають тренерів: конфліктний і вимогливий Жозе, який при цьому не зміг поставити атакуючий футбол з топовими Соном і Кейном, Нуну Ешпіріту Санту, який провалився і був звільнений за чотири місяці, Конте, який традиційно у другому сезоні здав і розсварився з багатьма. Причому, на захист Конте можно сказати, що він вивів клуб у ЛЧ, зараз також тримається на рівні, а кубковим тренером ніколи не був. З іншого боку, він отримав трансфери під себе, не демонстрував яскравої гри і не вважав себе винним у поразках.
Звісно, такі каруселі ставлять логічні питання: хто і як підбирає тренерів в цю команду, як формують умови співпраці, які цілі? В будь-якому випадку, прихід Нагельсманна поставить це на порядок денний, адже йому потрібні футболісти для свого футболу, більше того, йому потрібне керування всіма процесами. Чи дадуть йому це зробити? Чи будуть трансфери? Кажуть про те, що після будівництва стадіону у ТТХ поступово з’являються гроші, але точно ніхто не знає.
Ще один важливий момент - статус Тоттенхема. Як би не було,без трофеїв і серйозних досягнень команда поступається у статусі всім топам АПЛ. І це справедливо. В когось є гроші і історія, в когось - перспективи, а Тоттенхем - просто існує. Їх становище підозріло нагадує Лейпциг: можуть вийти до 1/8 ЛЧ, нав’язати боротьбу Баварії, але не більше. Нагельсманн - тренер з амбіціями, а тренувати команду рівня твого ж Лейпцига, коли ти вже був у топ-клубі, хай і невдало - крок трохи назад.
Продовжуючи тему мінусів, варто згадати про Кейна, якого вже сватають у Баварію, і який дійсно кожного сезону продає себе власною грою. Питання заміни Левандовського таким чином було не вирішене Нагельсманном, а тут майже схожа проблема. Чи зможе Рішарлісон заграти заново, чи стане Сон самим собою знов - питань дуже багато, а відповідей поки що нема.
З плюсів варто відзначити рівень АПЛ. Бундесліга - це чудово, але навіть Лейпциг мав значно більше можливостей, ніж інші клуби. Можливо, саме відсутність проміжного етапу і завадила Нагельсманну як слід проявити себе в Баварії. Враховуючи рівень гри та тактичних ідей окремих тренерів, можно сказати що це точно буде цікаво.
З плюсів також варто відмітити склад. Ведеться багато дискусій щодо того, чи є він топовим, чи ні, але головним чинником є те, що у ньому майже не має зіркових і авторитетних ветеранів, а лідери - не з таким крутим норовом. Це було видно ще при роботі з Жозе. Саме тому тут може бути чудовий симбіоз тренера і гравців, які розуміють і виконують вимоги одне одного.
Реал
Плюси: молодий склад, можливість трансферів і їх пріоритетність,
Мінуси: Флорентіно Перес, перебудова
Ще один варіант, який щоправда зараз пов’язують із багатьма фахівцями, адже відхід Папи Карло очевидний. Тут є одразу декілька моментів щодо мінусів. По-перше, авторитарність Нагельсманна ніяк не в’яжеться з головним на Бернабеу - Пересом. Він і лише він вирішує майже всі нагальні питання. Історія минулих років показує, що всі питання, пов’язані з трансферами, вирішувалися за остаточної згоди президента. Чи зможе він піти на спільні поступки заради майбутнього клубу - це велике питання.
Другий мінус, що виходить з першого - наявність гравців, що вже дограють, але мають великий вплив на роздягальню. Очевидно, що Реал знаходиться у стані перебудови, яку Перес намагається провести максимально органічно. Прихід нового тренера повинен цю перебудову продовжити і завершити. Але стиль Нагельсманна доволі чітко окреслює і гравців, які будуть у цьому стилі грати. Пенсіонери Модріч та Кроос, не такий молодий Бензема та ніякий Карвахаль явно не вписуються в цю концепцію. Хоча можно апелювати до ролі Томаса Мюллера та Левандовські, але з ними в тому числі у Юліана були конфлікти, тож у випадку незадоволення історія може повторитися.
В цьому складі Реала, окрім Азара та Іско залишились тільки максимально лояльні Пересу гравці. Звісно що завершити їх історію він хоче максимально красиво, на відміну від того ж Роналду, тому різко усадити їх на банку не вийде. В цьому випадку вже Нагельсманну доведеться пристосовуватися і шукати компроміс. Чи буде він це робити - також велике питання.
Ну але якщо це все ж таке станеться, то тут є плюси для обох сторін. Німець отримає у свої руки один з найкращих клубів світу, молодий склад, плюс бренд, в який багато хто хоче перейти хоча б через статус клубу. Це означатиме, що при бажанні тут можно буде зібрати дуже і дуже сильних виконавців. В Ла Лізі це буде боротьба лише з Барселоною, але яке гарне протистояння нової школи.
Про ЛЧ можно взагалі промовчати, це для Реала вже стандартна вершина. Сам же клуб отримає нарешті той козир, яким постійно хизуються всі навколо - сучасну, швидку, красиву гру першим номером. В таких умовах все виглядає ідеально, але з футбольної точки зору чи достатньо тут викликів, як для такого авантюрного тренера?
Челсі
Плюси: молодий склад, можливість трансферів, АПЛ
Мінуси: Мінливість керівництва
Якщо ж говорити про Челсі, то тут ситуація точно залежить від останніх двох місяців сезону. З одного боку, Поттера підтримують і говорять про те, що навіть не потрапити в ЛЧ - не так страшно. З іншого боку - критика фанатів та сподівання лише на виграш ЛЧ, і невідомо, яка буде реакція на реальне непотрапляння туди. В щирість слів президента та його компаньйонів вірити складно, можливо просто на ринку ще не з’явився потрібний їм тренер, або ж вони не хочуть завчасно псувати атмосферу.
В будь-якому випадку, прихід Нагельсманна сюди - великий плюс. Тут є можливість купити майже кого завгодно, хоча склад і так вже укомплектований. Ця команда молода та перспективна, хоча декілька пасажирів все ж присутні. Не варто забувати і про Нкунку, який приїде літом, і якого чудово знає сам Юліан.
На відміну від того ж Реалу, тут є стабільна боротьба в лізі з не менш сильними командами і тренерами, є амбіції і щодо ЛЧ. Команда вже знаходиться на фінальній стадії перебудови, тож потрібно лише налаштувати гру і всі командні процеси. З точки зору цього амбіції тренера і команди співпадають, адже умовному Анчелотті сюди ще зарано, а от молодому і енергійному Юліану - саме час.
Мінусом, як і у багатьох топ клубах для Нагельсманна є керівництво. На початку сезону був звільнений Тухель, хоча йому купили гравців. Мені і досі не дуже зрозуміло, за що ж конкретно. Потім прийшов Поттер, якому також купили гравців, і тепер, якщо його звільнять, то це буде вже другий випадок менш ніж за рік. Чи може Боелі гарантувати щось новому тренеру? Чи не стане умовний Роналду на шляху між розвитком та забаганками? Це все також складні питання, які розв’яже лише час.
ПСЖ
Плюси: можливість трансферів, відносно молодий склад
Мінуси: відсутність цілей, можлива втрата лідерів, неадекватне керівництво
Ще одна зіркова команда з цілим комплексом проблем. Після вильоту від Баварії стало майже очевидно, що Гальтьє залишається тренером лише до кінця сезону. Шейхи знову не дійшли до цілі, а отже треба щось змінювати. Вони вже поступово змінюють вектор свого розвитку, купуючи молодих футболістів на перспективу та вводячи їх у склад. Але в той же час і від лінії поведінки грошового мішка не відмовляються.
Якщо ж ми говоримо про плюси, то у ПСЖ в цілому молодий склад, що дає можливість ставити агресивний атакуючий футбол. Якщо ж якась позиція буде здаватись слабкою - можно купити когось, з цим у парижан проблем майже немає. При цьому є також власна академія, вихованці якої також будуть мати шанс. Для Нагельсманна це можливість повністю себе реалізувати, а клуб отримає тактично сильного, сучасного тренера, який явно знає секрет Ліги Чемпіонів.
Та підводних каменів у водах Сени насправді більше, ніж здається. Молодий склад, здається, не хоче нічого, окрім відіграти своє і поїхати додому. Звісно, більшість працює і навіть старий Рамос показує себе, але є частина гравців, які не мотивовані та не мають бажання гризти землю, якщо є щось смачніше і дорожче.
Зараз у ПСЖ є тріо Мессі-Мбаппе-Неймар, яке до ЧС було ледь не кращим в світі, а зараз є лише тінню самих себе. Неймар взагалі на травмі, в Мессі нема мотивації, а Мбаппе мабуть вже думками десь деінде. Плюс вони майже зовсім не відпрацьовують у захисті, тому побудова гри буде дуже складною. Про конфліктність їх не варто навіть і казати. Влітку Мессі може піти, Мбаппе також матиме таку можливість. Впоратися з цією роздягальнею буде доволі складно, хоча можливо авторитарний стиль в цьому допоможе.
Плюс менеджмент ПСЖ. Не дивлячись на те, що спортивний директор змінився, вони все ще не ведуть чіткої політики щодо клубу і постійно тасують карти. Здається, що після виграшу ЛЧ шейхи нарешті видохнуть і продадуть клуб. Знову ж таки питання конкурентності. У Франції, якщо без приколів, парижанам нема рівних. Тому лишається тільки одне завдання. І є таке передчуття, що на нього навіть топовому тренеру навряд чи дадуть багато спроб.
Атлетико
Плюси: довіра керівництва, можливість трансферів, конкурентність
Мінуси: потрібна перебудова
Хоча і здається, що ера Сімеоне буде безкінечною, але насправді його треба змінювати, і можливо дуже скоро. Чесно кажучи, це потрібно було зробити ще раніше, але своїм чемпіонством він продовжив перебування в клубі. Адептів такого футболу в сучасному світі все менше, інколи гравці поводять себе дуже мерзотно, а ефективність всього цього дорівнює майже нулю. Атлетико вже не конкурент Барселоні і Реалу, вилетів з ЛЧ, А Дієго ризикує втратити позиції, на які сам себе і підняв .
Якщо говорити про плюс, то тут варто відзначити керівництво. Навчені досвідом, вони не вдаються до поспішних рішень, дають час на зміну і при потребі гроші на футболістів. Сімеоне також доволі авторитарний тренер, тому це сприймається адекватно. Гроші на зарплату тренеру тут також не рахують, тому в цьому аспекті не потрібно буде йти на поступки. Постійно конкурувати з топами в лізі - безумовно цікаво, та і в ЛЧ фани явно бажають хоча б нормально вийти з групи.
З іншого боку, ця роками тренована на жорсткий і в більшості оборонний футбол тепер повинна буде перебудуватися у щось таке ж агресивне, але вже направлене на створення. Чи легко це буде? Чи всі гравці підійдуть для такого футболу? У Атлетико не найгірший склад, але такий експеримент не гарантує успіху на всі сто. Тому над цим треба буде попрацювати, але в перспективі така співпраця може дати вигоду всім.
Інтер
Плюси: конкурентність в лізі, адекватне керівництво,
Мінуси: відсутність трансферів
Інтер, можливо, не такий очевидний варіант, але якщо мова зайшла навіть про Тоттенхем. то чому б і ні. Після того, як пішов Антоніо Конте, Сімоне Індзагі намагався продовжити його здобутки. В Серії А Інтер стабільно йде в топ-4, минулого сезону до останнього був в боротьбі за чемпіонство, а в ЛЧ навіть доходить до доволі пристойних стадій. І хоча, враховуючи це, поки що немає чітких заяв, та все ж Інтеру також потрібно змінювати тренера.
По-перше, саме через свою невпевнену гру у матчах з аутсайдерами вони програли Мілану боротьбу за титул. В ЛЧ вихід з групи це лише частково досягнення командної гри. Все ж більш за все тут грають роль обставини та команди. Далі вже починається доволі сумний та беззубий футбол, на кшталт матчів з Порту цього сезону. Не беремо до уваги склад, але претензії до Індзагі можуть бути виправдані.
Одним з головних плюсів цього клубу є адекватне керівництво. Так, коли коли клуб не змінює тренерів кожного сезону і дає час на встановлення своєї гри - це в сучасних реаліях вже чудово. Саме тому Нагельсманн може отримати тут певну свободу дій. Серія А зараз є доволі цікавою, хоча і без величезних грошей, а конкурентів у Інтера доволі багато. Плюс в ЛЧ цей клуб давно вже не шумів. Італійські фани і доволі енергійний Нагельсманн можуть швидко знайти спільну мову.
Якщо ж говорити про мінуси, то тут типова італійська ситуація - грошей на трансфер майже немає, а отже доводиться брати когось в оренду чи вільним агентом. Побудувати команду в таких умовах важко, а закупка якщо і буде, то явно не масова. В цілому варіант доволі цікавий, хоча б через статус клуба в футбольному розумінні.
Звісно, до цього списку можно було б додати Ліверпуль, Мілан, Ювентус та навіть Сіті, але це вже не такі реалістичні варіанти, тому нема сенсу їх обговорювати. Як би там не було, за кар'єрою Нагельсманна точно буде цікаво спостерігати.
